Рішення № 98084938, 25.06.2021, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1194/20

Провадження № 2/378/39/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2021 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача та

третьої особи ФГ «Гай ЛТД»: ОСОБА_4,

представників відповідача

ПП «ОСОБА_7»: ОСОБА_3, ОСОБА_5,

представника третьої особи

ФГ «Гай ЛТД»: ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОСОБА_7», третя особа: Фермерське господарство «Гай ЛТД», про вилучення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкоди у її користуванні та розпорядженні,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1 з посиланням на те, що 18 лютого 2010 року ОСОБА_2 (її батьку) передано у власність земельну ділянку площею 7,6818 га, яка розташована на території Ставищенської селищної ради та видано Державний акт серії ЯЛ №444683 на право власності на вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадщину після його смерті прийняла вона (позивач) - його дочка. До складу спадщини увійшла вищевказана земельна ділянка. В грудні 2016 року від керівника ПП «ОСОБА_7» ОСОБА_3 вона дізналася, що вказана земельна ділянка знаходиться в оренді ПП «ОСОБА_7», за яку її батько ОСОБА_2 отримав грошові кошти, не вказавши в якій сумі. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом 9 червня 2017 року вона (позивач) негайно звернулась до керівника ПП «ОСОБА_7» ОСОБА_3 стосовно виплат грошових коштів за оренду землі, але отримала немотивовану без наявних документів відмову. Не отримавши документів, що підтверджують належне підписання Договору оренди землі та сплату за її користування, вона (позивач) заявила вимогу про витребування земельної ділянки з посиланням на те, що земельну ділянку буде обробляти самостійно. Маючи у власності вищевказану земельну ділянку, вона уклала строкову угоду про оренду землі строком на 7 років з ФГ «Гай ЛТД» та зареєструвала її в реєстрі речових прав на майно від 23 червня 2017 року, яке не має можливості до цього часу обробляти земельну ділянку та отримувати дохід, у зв`язку з незаконним перешкоджанням ПП «ОСОБА_7». У зв`язку з чим вона, як власник земельної ділянки, також позбавлена можливості отримувати доходи від її використання у ПП «ОСОБА_7», або ж у ФГ «Гай ЛТД», а також не може самостійно обробляти земельну ділянку. Хоч ОСОБА_3 і заявив, що має належно оформлений її покійним батьком договір оренди землі на вищезазначену земельну ділянку строком на 10 років, який зареєстрований відповідно до законодавства у Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області, проте, їй достовірно відомо від покійного батька, що він ніяких договорів, угод оренди стосовно вказаної земельної ділянки з жодним фермером та підприємцями не підписував і ніяких доручень, довіреностей повноважень з цих питань нікому не надавав. Вдома також оригіналів та копій угод щодо надання в оренду комусь землі не було. Відповідно до отриманої на адвокатський запит фотокопії договору оренди землі від 28.12.2012 № 30 площею 7,68 га за кадастровим № 32242551003:001:0033 з нормативною грошовою оцінкою у 244508 грн. та щорічною орендною платою у розмірі 7936 грн. строк укладення «договору» - десять років з дати його реєстрації в Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області від 29 грудня 2012 року. Ухвалою Ставищенського районного суду від 8 квітня 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Згідно висновку експертів за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 6 серпня 2019 року № 19806-19808/19-32 підписи від імені ОСОБА_2 , які містяться в двох примірниках договору оренди землі б/н та № 30 від 28 грудня 2012 року у рядку «Реквізити сторін» в графі «Орендодавець» у двох примірниках акта приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року та у двох примірниках додатку до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року в графі «Орендодавець» - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд вилучити із чужого незаконного користування у ПП «ОСОБА_7» земельну ділянку площею, 7,6818 га, кадастровий № 3224255100:03:001:0033, яка належить їй на праві приватної власності та зобов`язати ПП «ОСОБА_7» не чинити їй перешкоди у користуванні та розпорядженні вищевказаною земельною ділянкою; стягнути з ПП «ОСОБА_7» на її користь судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи (т. 2 а.с. 91-93).

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, на які позивач посилається в позовній заяві. Представник позивача направив до суду відповідь на відзив (т. 2 а.с. 15-17), де зазначив, що договір оренди № 30 від 28 грудня 2012 року між ПП «ОСОБА_7» та ОСОБА_2 не був укладений відповідно до вимог чинного Законодавства України, тому використання ПП «ОСОБА_7» вищевказаної земельної ділянки є неправомірним. Відповідач перешкоджав власнику даної земельної ділянки використовувати її на власний розсуд, самостійно обробляти, здавати в оренду та отримувати прибуток, тобто остання була позбавлена права володіння та користування земельною ділянкою.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали, подали відзив (т. 2 а.с. 136-138), в якому зазначили, що між позивачем ОСОБА_1 та ФГ «Гай ЛТД» 10 червня 2017 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,6818 га, кадастровий номер 3224255100:03:001:0033, який 23 червня 2017 року зареєстрований в Державному земельному кадастрі. Дана земельна ділянка вважається переданою орендареві з моменту її державної реєстрації (п. 18 договору оренди). Отже позивач за вказаним договором оренди передала своє право володіння і користування земельною ділянкою ФГ «Гай ЛТД», тому право на звернення до суду з вказаним позовом перейшло від позивачки до ФГ «Гай ЛТД». Позивачем не надано жодних доказів того, що ПП «ОСОБА_7», яке користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди укладеного 28 грудня 2012 року між ПП «ОСОБА_7», в особі ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , зареєстрованого в Управлінні Держкомзему, чинить їй перешкоди щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою. Сторони за вказаним договором оренди виконували свої зобов`язання. ОСОБА_2 передав земельну ділянку ПП «ОСОБА_7», що підтверджується актом приймання-передачі, а ПП «ОСОБА_7» сплачувало орендну плату ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, вважає, що договір оренди землі № 30 від 28 грудня 2012 року укладений між ПП «ОСОБА_7» та ОСОБА_2 та зареєстрований відповідно до чинного законодавства, виконувався сторонами, та в подальшому був схвалений позивачем, яка отримувала від ПП «ОСОБА_7» орендну плату.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство «Гай ЛТД», в судовому засіданні не заперечив проти задоволення уточнених позовних вимог, подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що повністю підтримує позов ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 222).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_4 , представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , представника третьої особи ФГ «Гай ЛТД» ОСОБА_8 та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Ставищенського районного суду від 23 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «ОСОБА_7», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФГ «Гай ЛТД», треті особи, Відділ державної реєстрації Ставищенської РДА, ГУ Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсним договору оренди землі, стягнення неотриманого доходу у вигляді орендної плати та моральної шкоди - відмовлено (т. 1 а.с. 121-132).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Ставищенського районного суду від 23 вересня 2020 року встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 на підставі Державного акта серії ЯЛ№444683 на право власності земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження Ставищенської РДА № 92 від 18 лютого 2010 року, належала земельна ділянка, кадастровий № 3224255100:03:001:0033 площею 7,6818 га, яка розташована на території Ставищенської селищної ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 26).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадщину після його смерті прийняла позивач ОСОБА_1 - дочка спадкодавця, отримавши 9 червня 2017 року свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 1 а. с. 35). Після отримання позивачем 9 червня 2017 року свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, між ОСОБА_1 та ФГ «Гай ЛТД» було укладено договір оренди, який зареєстрований Ставищенською РДА 23 червня 2017 року (т.1 а. с. 69-70, 134-138).

Після укладення 23 червня 2017 року договору оренди з ФГ «Гай ЛТД» на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 звернулась до відповідача ПП «ОСОБА_7» з письмовими вимогами: від 17.04.2018, 12.05.2018, 29.05.2018, 27.06.2018 про розірвання договору оренди від 29.12.2012 з причин неналежного його виконання у зв`язку з невиплатою орендної плати за 2016, 2017 роки, та про заборону в подальшому використовувати її земельну ділянку (т. 1 а. с. 36, 37, 38, 39).

Листом-повідомленням від 3 липня 2018 року ПП «ОСОБА_7» повідомило позивача про укладення з ОСОБА_2 договору оренди за № 30 від 28.12.2012 р. щодо земельної ділянки з зазначенням, що орендна плата виплачена по вказаному договору ОСОБА_2 згідно умов договору, в т. ч. наперед по 2018 рік, включно, в зв`язку з чим просило позивача надати документи про правонаступництво для укладення з нею договору оренди (т. 1 а.с. 40).

Згідно з договором оренди земельної ділянки № 30 від 28.12.2012, сторонами в якому вказані ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_7» в особі директора ОСОБА_6 , земельна ділянка кадастровий № 3224255100:03:001:0033 площею 7,6818 га, що належить ОСОБА_2 , передана в оренду ПП «ОСОБА_7» строком на 10 років. У пункті 6 Договору установлено розмір орендної плати - 7336 грн., та зазначено, що орендна плата за бажанням Орендодавця може здійснюватись у натуральній формі. Додатком до вказаного договору є акт приймання-передачі земельної ділянки від 28 грудня 2012 року, сторонами в якому вказані також ОСОБА_2 та ПП «ОСОБА_7» в особі директора ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 58-61, 62, 63).

Вказаний договір 29 грудня 2012 року був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 3221120001005894.

Згідно висновку експертів за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 06 серпня 2019 року № 19806-19808/19-32 підписи від імені ОСОБА_2 , які містяться в двох примірниках договору оренди землі б/н та № 30 від 28 грудня 2012 року у рядку «Реквізити сторін» в графі «Орендодавець» у двох примірниках акта приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року та у двох примірниках додатку до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року в графі «Орендодавець» - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 1 а. с. 84-94). ОСОБА_2 щороку з 2012-2015 роки та наперед за 2016-2018 роки отримував від ПП «ОСОБА_7» орендну плату в грошовій формі.

Крім того, із податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи ( т. 2 а. с. 145-149, 154-156) та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (т. 2 а. с. 150-153, 157-160) судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала від ПП ОСОБА_7 » орендну плату за 2019 рік в сумі 19826 грн. та за 2020 рік в сумі 23000 грн.

В судовому засіданні встановлено, що 22 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ПП «Єдиний центр» було укладено договір № 007-03/22, відповідно до якого ПП «Єдиний центр» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачі на зберігання межових знаків за заявою ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 97, 98, 99-127, 128-129).

Проте, позивачем та його представником суду не надано доказів того, що позивач до 22 лютого 2021 року взагалі визначила межі належної їй земельної ділянки в натурі та намагалася самостійно вчиняти дії по її обробітку, а працівники відповідача перешкоджали їй обробляти спірну земельну ділянку. В судовому засіданні позивач пояснила, що після того, як представник ФГ «Гай ЛТД» повідомляв їй проте, що працівники відповідача не давали йому обробляти спірну земельну ділянку, вона тільки тоді виїжджала особисто на дану ділянку, після чого викликала працівників поліції.

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч 1 ст. 4 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України). Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Позивачем у негаторному позові є власник майна або суб`єкти зобов`язальних прав, які пов`язані з володінням, а саме орендар, а власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця (орендаря ФГ «Гай ЛТД») права оренди.

В силу ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем, після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, з ФГ «Гай ЛТД» укладено договір оренди землі, який Ставищенською РДА зареєстрований 23 червня 2017 року (т. 1 а. с. 69-73). Строк дії речового права 7 років.

Відповідно до п. 18 Договору оренди землі від 10 червня 2017 року земельна ділянка вважається переданою орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (т. 1 а.с. 134-138).

Отже, земельна ділянка, що є предметом спору, перебуває у володінні на правах оренди у ФГ «Гай ЛТД». Саме вказане товариство в разі порушення його права на орендовану земельну ділянку має право реалізувати своє право на його захист відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі».

Так, частиною 2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Суд не бере до уваги пояснення позивача про те, що вона разом з головою ФГ «Гай ЛТД» спільно мали намір обробляти вищезазначену земельну ділянку, оскільки вони спростовуються копією договору оренди землі укладеного між позивачем та ФГ «Гай ЛТД», який зареєстрований 23 червня 2017 року, згідно якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ФГ «Гай ЛТД» приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 7,6818 га.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду позивач вказувала на те, що зайняття земельної ділянки, власником якої вона є, фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) - ПП «ОСОБА_7» порушує її право володіння на цю земельну ділянку.

Однак, позивач та її представником, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язаний був довести обставини, на які посилався на підтвердження позову, не довели, що відповідач порушує її право як власника спірної земельної ділянки та перешкоджає ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися нею.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вилучення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкоди у її користуванні та розпорядженні - слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позивачем порушення її прав, як власника земельної ділянки.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, понесені нею, на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 627, 638 ч. 1, 640 ЦК України, ст. ст. 152, 157 ЗК ст.ст. 17, 27 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 4, 10, 12, 76-81, 141, 259 ч. 6, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ОСОБА_7», третя особа: Фермерське господарство «Гай ЛТД», про вилучення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкоди у її користуванні та розпорядженні - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 5 липня 2021 року.

Суддя Т. Н. Скороход