Ухвала суду № 9807939, 09.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 р.Справа № 2-а-44804/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Донець Л.О.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Шмельова М.М.

представника відповідача Денисенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 р. по справі№2-а-44804/09/1670

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102302/0/23 від 17.04.2009р,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000102302/0/23 від 17.04.2009 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок позивача за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р., неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування за вказаний період. Зазначив, що відповідач ставить під сумнів правомірність віднесення ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" до податкового кредиту по податковій накладній від 31.11.2008 р. № 11/237/1-2 за листопад 2008 року суму з податку на додану вартість у розмірі 7 642 грн. 26 коп. та по податковій накладній від 31.12.2008 р. №12/228/1-2 за грудень 2008 року суму з податку на додану вартість 48 477 грн. 26 коп., сплаченого ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" залізничного тарифу за угодою № 9-16Юр04758 від 18.01.2001 року, укладеною між ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та Статутним територіальним галузевим об'єднанням Південної залізниці, предметом якої є надання Залізницею послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги. За результатами перевірки Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку, що підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за листопад - грудень 2008 року на суму 56 119 грн.

Позивач не погоджується з висновками Кременчуцької ОДПІ Полтавської області, оскільки вищевказані послуги Статутного територіального-галузевого об'єднання Південної залізниці придбавались ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" в даному періоді під час здійснення ним експортних операцій з продажу продукції власного виробництва (вагони різних моделей та комплектуючі до них) за нульовою ставкою ПДВ відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з умовами договорів купівлі-продажу продукції (вагонів), укладеними між ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та нерезидентами з країн СНД та Балтії, продаж вагонів здійснюється на умовах DAF згідно до правил Інкотермс-2000, ціна включає у себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, оформлення сертифікатів та інших необхідних документів. Залізниця надала ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" послуги з перевезення його продукції до кордону України з Білоруссю, Казахстаном та Киргистан. Позаплановою виїзною перевіркою з оформленням її результатів довідкою від 22.01.2009 р. № 172/23-309/05763814 Кременчуцька ОДПІ Полтавської області підтверджено правомірність визначення ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2008 у сумі 4 733 426 грн., в тому числі сформованої за рахунок аналогічних витрат.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 р. задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод".

Визнано протиправним та скасовано повідомлення - рішення № 0000102302/0/23 від 17.04.2009 року, виданого Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією, яким було зменшено Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький вагонобудівний завод" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 56 119 грн.

Стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" є юридичною особою, має код за ЄДРПОУ 05763814 та взятий на податковий облік Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 30.12.1993 року та є платником податку на додану вартість.

20.01.2009 р. (вх. № 200752) ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" подав до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість, де в розділі III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» в рядку 25 (25.1) заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 3 147 125 грн.; до декларації додано, зокрема, розрахунок бюджетного відшкодування за звітний період та заява про повернення суми бюджетного відшкодування на вищевказану суму.

Наказом Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 11.03.2009 р. № 686, на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закони України «Про податкову службу в Україні», призначено позапланову перевірку з метою перевірки правильності, повноти та обґрунтованості задекларованого ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" від'ємного значення по ПДВ.

На підставі направлень № 653/000653 від 11.03.2009 р. та № 803/000803 від 25.03.2009 р. старшим державним податковим ревізором - інспектором Тарусіною Н.П. проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р.

На підставі акту перевірки № 1355/23-309/05763814 від 07.04.2009 р. прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.04.2009 р. № 0000102302/0/23, яким зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 56 119 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що контракти, укладені позивачем на поставку залізничних вагонів-платформ та комплектуючих частин із нерезидентами з країн СНД та Балтії, відповідають контракту, який є типовим для всіх споживачів продукції заводу; вважав необґрунтованими висновки ревізора, викладені в акті перевірки про те, що укладені контракти не містять визначення, хто із сторін повинен виплачувати послуги перевезення; акти приймання-передачі, на які посилався відповідач як на момент переходу права власності на експортний товар, що складались на станції Крюків на Дніпрі, підписувались уповноваженими представниками сторін та були лише підставою для відвантаження товару, прийнятого покупцем по якості та комплектності; відповідні акти передачі приймання прав власності складались на виконання умов контрактів, із зазначенням станції прикордонного переходу державного кордону України, які визначені в кожному контракті (місця складення акту); факт проведення розрахунків отримувачами (згідно контрактів) товарів (послуг) підтверджено проведеною перевіркою і не заперечувався відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, що позивач є виробником вагонів і ним укладались контракти на поставку залізничних вагонів -платформ та комплектуючих частин із нерезидентами з країн СНД та Балтії ( т.1, а.с.116 -223).

Зазначені контракти відповідають контракту, який є типовим для всіх споживачів продукції заводу.

Згідно з умовами контрактів продаж вагонів здійснюється позивачем на базових умовах поставки DAF кордон України та кордон нерезидента покупця ( в кожному контракті визначено станцію поставки) згідно міжнародних правил Інкотермс-2000 та включає у себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, а також оформлення сертифікатів та інших необхідних документів.

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється в тому числі і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору (ч. 6 ст. 9 КАС України).

Відповідно до правил DAF Інкотермс-2000, термін "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном "кордон" може розумітись будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту.

Статтею А Інкотермс -2000 (розділ DAF - поставка до кордону) визначено обов'язки продавця, зокрема, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту, якщо він названий, у місті поставки на кордоні (ст. А.3.-договір перевезення та страхування), надати товар у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду (ст. А.4.), нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки (ст. А.5.), додатково до витрат, що випливають із ст. А.3. нести всі витрати пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності до ст. А.4., сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки (ст. А.6.).

Статтею Б Інкотермс -2000 (розділ DAF - поставка до кордону) визначено обов'язки покупця, зокрема, відповідно до ст. Б.3. встановлено, що покупець зобов'язань по договору перевезення не має.

Відповідно до п. 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту)", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі -Правил), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.

Згідно із пунктом 1.3. Правил остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідно до пункту 1.5. Правил розрахунки за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, уклавши угоду із Статутним територіально - галузевим об'єднанням № 9-16юр04758 від 18.01.2001 року, предметом якої є надання Залізницею Вантажовласнику (ВАТ "Крюківський вагонобудівельний завод") послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору) (т.1, а.с. 93-113), правомірно формував свій податковий кредит, з урахуванням витрат (залізничний тариф із ст. Крюків на Дніпрі до перетину кордону України та нерезидентів країн СНД та Балтії), пов'язаних з перевезенням вантажів (вагонів власної побудови), яке надавало Статутне територіально-галузеве об'єднання згідно умов укладеного договору, які входять до складу контрактної вартості товару (вагонів та комплектуючих частин), що поставлявся нерезидентам країн СНД та Балтії, згідно укладених контрактів (т.1, а.с.114).

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг).

А тому, суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими висновки ревізора, викладені в акті перевірки про те, що укладені контракти не містять визначення, хто із сторін повинен оплачувати послуги перевезення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що фактична сплата позивачем послуг Залізниці на виконання вищезазначеного договору, з урахуванням ПДВ за ставкою 20%, за перевіряємий період була проведена в повному обсязі позивачем, оскільки це підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містять матеріали справи (т.1, а.с.370-380) та підтверджено матеріалами перевірки відповідача (копія акту та розрахунку сплаченого залізничного тарифу (т.1, а.с.4-55).

Колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що акти приймання-передачі, на які посилається відповідач як на момент переходу права власності на експортний товар, що складались на станції Крюків на Дніпрі, підписувались уповноваженими представниками сторін на виконання вищезазначеного пункту 6.1 Контрактів та були лише підставою для відвантаження товару, прийнятого покупцем по якості та комплектності, оскільки п. 6 контрактів визначено умови передачі та приймання продукції, а п. 6.1 встановлено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється покупцем на території продавця уповноваженими представниками сторін з оформленням акту приймання-передачі та є підставою для відвантаження товару.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до укладених контрактів поставка товару здійснювалась на умовах БАР-кордон України згідно з правилами "Інкотермс-2000". Датою поставки та переходу права власності є дата штемпеля станції прикордонного переходу кордону України на залізничній квитанції (накладній) про перетин товаром кордону. У дату поставки та переходу права власності Продавець та Покупець підписують акт приймання-передачі.

Відповідні акти передачі - приймання прав власності та акти передачі (приймання) продукції складались на виконання умов контрактів із зазначенням станції прикордонного переходу кордону України, які визначені в кожному контракті (місця складення акту), що підтверджено відповідними письмовими доказами ( т.1,а.с.338,341,344,356,359,362,365, т.2, а.с.22, 93-134) та залізничними накладними із відповідними відбитками штемпелів станцій прикордонного переходу кордону України про перетин товаром кордону (т.2, а.с.44-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, відшкодуванню з бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення відшкодування встановлено п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог якого від'ємне значення суми, розрахованої як різниця між податковими зобов'язаннями звітного періоду та податковим кредитом цього самого звітного періоду, враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку (за наявності боргу), а при його відсутності враховується у склад податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо в наступному звітному періоді така сума не перекрита поточними податковими зобов'язаннями та має від'ємне значення, то згідно з пп. «а» пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Проведення розрахунків отримувачами (згідно зазначених контрактів) товарів (послуг) було підтверджено проведеною перевіркою та не заперечується відповідачем, отже позовні вимоги ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного позивачем рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував ч. 1 ст. 94 КАС України, відповідно до якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалив у цій справі законне і обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від07.08.2009 р. по справі№2-а-44804/09/1670 за позовомВідкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102302/0/23 від 17.04.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Кононенко З.О. Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2010 р.