Ухвала суду № 9807428, 24.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 р.Справа № 2-а-39346/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Верман А. М.

представника позивача Драчук Є.О.

представник відповідача Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009р. по справі№2-а-39346/09/2070

за позовом Державного підприємства "Харківвибухпром" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Державне підприємство "Харківвибухпром" звернулось до суду із позовом та просив суд постановити рішення, згідно якого визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Харкова №0001551530/0 від 02.06.2009 року, №0001561530/0 від 02.06.2009 року, №0001571530/0 від 02.06.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ в Ленінському районі м. Харкова до позивача застосовані штрафні санкції за несплату податку за землю в період 2004-2006 років, однак суми податку за вказаних період позивачем сплачені своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.09 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2009 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питання сплати узгодженої суми податкового зобов"язання по податку на землю за 2004-2006 року ДП "Харківвибухпром".

За результатами перевірки складений акт №1015/15-315/00292184 від 25.05.2009 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов"язання з податку на землю.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0001551530/0 від 02.06.2009 року, яким до відповідача застосований штраф у розмірі 15324,7 грн., №0001561530/0 від 02.06.2009 року, яким застосований штраф у розмірі 3708,29 грн., №0001571530/0 від 02.06.2009 року, яким застосований штраф у розмірі 1137,02 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на землю та застосування штрафних санкцій не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України.

Відповідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Таким чином, суд першої інстанції надійшов вірного висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Як вбачається із матеріалів справи, що суми податкових зобов"язань, визначені самостійно позивачем відповідними розрахунками, сплачені ним у повному обсязі та у визначений термін.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в свою чергу податкові повідомлення-рішення повинні бути визнані нечинними.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2009р. по справі№2-а-39346/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Кононенко З.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 29.03.2010 р.