Рішення № 98069989, 02.07.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

02.07.2021 227/102/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 липня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , уточнивши свої вимоги, про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12 березня 2011 року в розмірі 11278,89 грн., яка станом на 19 листопада 2020 року складається з наступного: 3870,00 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 4538,72 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, 2870,17 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 12 березня 2011 року за договором б/н відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 4000 грн. Зокрема, вказують на те, що відповідач підтвердила свою згоду підписом у заяві про те, що її заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» банку складають між нею та банком договір. Крім того послався, що відповідач має слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідач зобов`язань з повернення кредиту не виконала, а тому утворилась заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак, у позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Із заявою про розгляд справи у її відсутність та з повідомленням причин неявки до суду не зверталась. Відзив на позовну заяву до суду не надавала.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

Договір з ПриватБанком є договором приєднання, коли підписуючи відповідну заяву про надання картки та відкриття картрахунку, клієнт приєднується до розроблених фінансовою установою відповідних умов, які є однаковими для всіх клієнтів. Про зазначене свідчить, зокрема, назва цієї заяви «Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ».

Матеріалами справи встановлено, що відповідач будучи клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке 14 червня 2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», з використанням кредитної картки з 11 березня 2011 року за договором б/н отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Так, згідно анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позичальника від 11 березня 2011 року, вона підтвердила згоду, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку складають договір з банком, про ознайомлення з яким і розписалась клієнт в заяві. (а.с.15)

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_2 , банком неодноразово змінювався кредитний ліміт картки, так 11 березня 2011 року Банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн., 12 травня 2011 року - збільшено кредитний ліміт до 400,00 грн., 07 липня 2011 року збільшено до 800,00 грн., 24 серпня 2011 року - збільшено до 900,00 грн., 19 липня 2013 року - збільшено до 1400,00 грн., 26 липня 2013 року - збільшено кредитний ліміт до 3700,00 грн., 09 червня 2016 року - ліміт збільшено до 4000,00 грн., 13 липня 2016 року - зменшено ліміт до 3610 грн., 19 серпня 2016 року - збільшено до 4000,00 грн., 14 вересня 2016 року - зменшено до 3630,00 грн., 17 січня 2020 року - зменшено ліміт до 0,00 грн. (а.с. 14)

Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 19 листопада 2020 року заборгованість становить 11278,89 грн., яка складається з наступного: 3870,00 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 4538,72 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 2870,17 грн. -пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. (а.с. 6-12)

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем Правилами надання банківських послуг ознайомилась і погодилась відповідач шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві.

Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Позивачем не надано підтвердження того, що відповідач розуміла Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/, а також ознайомилась та погодилась з ними. А оскільки дані документи, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, то вони не можуть бути частиною даного договору з визначенням істотних умов кредитування.

Такої ж позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19).

Як встановлено із наданих документів, відповідачу 11 березня 2011 року було видано кредитну картку, термін дії останньої перевиданої картки - по травень 2019 року. (а.с. 13)

Як вбачається з руху коштів по картковому рахунку відповідача, остання користувалась кредитними коштами, в тому числі, оплата товарів, поповнення мобільного, зняття готівки, та вносила кошти на погашення заборгованості. (а.с. 50-57)

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановленого строку повернення грошових коштів, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 3870,00 грн.

Крім того, сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків за користування кредитними коштами, а саме до анкети-заяви долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» до договору SAMDN54000041862505, ОСОБА_1 , від 11 березня 2011 року, яка підписана відповідачем по справі, про ознайомлення з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 3,00% на місяць, що становить 36,00% на рік. (а.с. 16)

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що 02 січня 2013 року змінено відсоткову ставку з 36,00 % до 30,00%, з 16 лютого 2016 року підвищено відсоткову ставку за користування кредитом з 30,00 % до 42,00 %.

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12, боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення божника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що банк надсилав повідомлення позичальнику про збільшення відсоткової ставки з дотриманням процедури направлення такого сповіщення, тому твердження про настання змін відсоткової ставки у кредитному договорі, що підлягають виконанню сторонами, є безпідставними.

А зміна тарифного плану через SMS-повідомлення не може бути прийнято до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Що стосується ж зменшення процентної ставки банком за власною ініціативою, то суд вважає, що вимогами ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України заборонено саме збільшення кредитором встановленого договором розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку. Щодо зменшення, то такої заборони дана норма не містить.

А тому суд вважає за можливе враховувати зменшену банком процентну ставку у розмірі 30,00 %, щодо збільшення якої банк боржника належним чином не повідомив.

Крім того, статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно із умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надавався відповідачці з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто, як вбачається з наданої позивачем довідки, по травень 2019 року, тобто по 31 травня 2019 року.

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, тобто за період з 01 червня 2019 року по 19 листопада 2020 року, суд вважає неправомірним, оскільки вони нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування.

Звертаючись до суду з указаним позовом, банк зазначив про те, що оскільки зобов`язання належним чином не виконано до цього часу, то банк просить стягнути в його користь з відповідача 4538,72 грн., проте суд не погоджується з наведеним розрахунком нарахованих процентів.

Виходячи з процентної ставки за час користування кредитом 30,00 % річних та кількості днів за період з 16 лютого 2016 року (дати першого підвищення відсоткової ставки за користування кредитом) по 31 травня 2019 року (дати закінчення терміну за який стягується заборгованість по відсоткам), який складає 1200 днів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 4128,86 грн. з наступного розрахунку: 3870,00 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) х 30,00 % : 360 днів х 1200 днів = 3870,00 грн.; 3870,00 грн. + 258,86 грн. (загальний залишок заборгованості за відсотками станом на 10 лютого 2016 року) = 4128,86 грн.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором підлягають задоволенню частково та з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом, яка становить 4128,86 грн.

Що ж до позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, то суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається з довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» до договору SAMDN54000041862505, ОСОБА_1 , від 11 березня 2011 року, яка підписана відповідачем по справі, в ній обумовлено розрахунок розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості. (а.с. 16)

А оскільки даний документ, який міститься в матеріалах справи, містить підпис відповідача про ознайомлення з ними, то він є частиною даного договору з визначенням істотних умов кредитування.

Однак, згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З 30 квітня 2018 року антитерористичну операцію переформатовано в операцію об`єднаних сил, при цьому вищевказані заходи залишаються чинними та діють на території відповідно до нижченаведеного Переліку.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р, м. Білозерське Донецької області віднесено до вказаного переліку.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки Виконавчого комітету Білозерської міської ради від 04 лютого 2021 року, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 73)

Відповідно до розрахунку заборгованості позивачем зроблений розрахунок пені станом на 19 листопада 2020 року, згідно якого: 2870,17 грн. заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання за договором.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що не підлягає стягненню з відповідача заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання у розмірі 2870,17 грн.

Таким чином, на користь позивача з відповідача належить стягнути заборгованість в сумі 7998,86 грн., а саме: 3870,00 грн. заборгованості за кредитом; 4128,86 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Враховуючі викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які в свою чергу підлягають задоволенню частково. В іншій частині позовних вимог слід відмовити з вищенаведених підстав.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, в користь позивача із відповідача слід стягнути понесені судові витрати по справі пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1490,71 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 611, 615, 629, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 223, 263, 273273, 279-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) заборгованість за договором б/н від 11 березня 2011 року в розмірі 7998,86 грн. (семи тисяч дев`ятсот дев`яноста восьми гривень 86 копійок), яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 3870,00 грн.; та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 4128,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1490,71 грн. (однієї тисячі чотирьохсот дев`яноста гривень 71 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

02.07.2021