Рішення № 98061522, 12.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2021 р. Справа № 911/3575/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Музика С. М. (адвокат – довіреність № 14-344 від 22.12.2020 р.);

від відповідача: Черкас А. В. (заступник начальника юридичного відділу – відомості з ЄДР);

від третьої особи: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Ірпінської міської ради, м. Ірпінь, Київська область

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін», с. Михайлівка-Рубежівка, Києво-Святошинський район, Київська область;

про стягнення 144 711, 83 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 144 711, 83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем – Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, як засновником Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін», щодо якого відповідачем було прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації, обов`язку про задоволення кредиторських вимог позивача у розмірі 144 711, 83 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2020 р. відкрито провадження у справі № 911/3575/20 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 144 711, 83 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне госпрозрахункове підприємство «Мислін».

11.01.2021 р. до канцелярії суду від відповідача – голови комісії з реорганізації Михайлівсько-Рубежівської сільської ради та Козинцівської сільської ради надійшов відзив № 1 від 05.01.2021 р. на позовну заяву про стягнення 144 711, 83 грн, у якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, а у випадку встановлення підстав для задоволення позовних вимог застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності. Крім того, відповідач у своєму відзиві просив суд залучити Ірпінську міську раду до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

14.01.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 39/2-196-21 від 14.01.2021 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2021 р. судом з власної ініціативи визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом на нього учасників справи на 03.03.2021 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Ірпінську міську раду.

15.02.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 39/2-1247-21 від 12.02.2021 р. про долучення документів до справи, що долучені судом до матеріалів справи.

17.02.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 39/2-1353-21 від 16.02.2021 р., у якому він просив суд змінити відповідача у справі – Михайлівсько-Рубежівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на його правонаступника – Ірпінську міську раду.

03.03.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.03.2021 р. Також, даною ухвалою суду задоволено клопотання позивача № 39/2-1353-21 від 16.02.2021 р. про зміну неналежного відповідача та замінено неналежного відповідача – Михайлівсько-Рубежівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на належного відповідача – Ірпінську міську раду.

29.03.2021 р. на електронну адресу суду від відповідача – Ірпінської міської ради надійшов відзив № 01-20/1166 від 26.03.2021 на позовну заяву, у якому він просить суд розгляд справи розпочати спочатку та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, в тому числі у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

31.03.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.04.2021 р. Також, даною ухвалою суду за клопотанням відповідача розгляд справи розпочато спочатку.

02.04.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 39/2-2542-21 від 02.04.2021 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

14.04.2021 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення № 01-20/1425 від 14.04.2021 р., що долучені судом до матеріалів справи.

14.04.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.05.2021 р.

19.04.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення № 01-20/1425 від 14.04.2021 р., що долучені судом до матеріалів справи.

12.05.2021 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив, інших заявах по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, інших заявах по суті справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 р. між Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – Компанія, Постачальник) та Комунальним госпрозрахунковим підприємством «Мислін» (далі – Покупець) був укладений договір № 12/523-БО-17 поставки природного газу (далі - Договір № 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 1 Постачальник зобов`язався постачати природний газ Покупцю в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Покупця, а Покупець зобов`язався оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку і на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 1 Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору № 1 встановлено відповідальність за несвоєчасне проведення Покупцем розрахунків за поставлений природний газ. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення платежу понад тридцять календарних днів Споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 (сім) % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 9.3. Договору № 1 строк у межах якого Сторони можуть звернутися до суду про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені,відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

На виконання умов Договору № 1 позивачем у період з жовтня по грудень 2014 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 261 099, 17 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Відповідач, в порушення умов Договору № 12/523-БО-17 від 28.08.2012 р. оплату природного газу здійснював з простроченням.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 р. у справі № 911/2559/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» про стягнення 11 410, 37 грн позовні вимоги задоволено повністю і присуджено до стягнення з Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 162, 94 грн пені, 5 815,76 грн штрафу, 832, 59 грн 3% річних, 599, 08 грн інфляційних збитків та 1 827, 00 грн витрат по сплаті судового збору.

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – Продавець) та Комунальним госпрозрахунковим підприємством «Мислін» (надалі – Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 (далі – Договір № 2).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 2 Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2013 році відповідно природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей природний, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 Договору № 2).

Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 205 тис. куб. м.

Загальна сума цього Договору на дату його укладення становить разом з ПДВ 955656,70 грн. (п. 5.5 Договору № 2).

Відповідно до п. 6.1 Договору № 2 оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років (п. 9.3 Договору № 2).

На виконання умов договору № 2 позивачем у період з січня по квітень 2013 р. та з листопада по грудень 2013 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 591 883, 73 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ згідно Договору № 2 не оплатив, оплату за природний газ проводив з простроченням.

28.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – Продавець) та Комунальним госпрозрахунковим підприємством «Мислін» (надалі – Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 (далі – Договір № 3).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 3 Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2014 році відповідно природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей природний, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором № 3, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору № 3 Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 205 тис. куб. м.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 Договору № 3).

Відповідно до п. 6.1 Договору № 3 оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років (п. 9.3 Договору № 3).

На виконання умов договору № 3 позивачем у період з січня – квітня 2014 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 311 502 ,12 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ згідно Договору № 3 не оплатив, оплату за природний газ проводив з простроченням.

За наслідками здійснення перевірки заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків за Договорами 2, 3, відповідача визнано судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 р. перед позивачем на суму 17 132, 46 грн пені, 4 600, 27 грн 3% річних, 15 647 ,86 грн інфляційних збитків та за Договором купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 р. на суму 29 118, 64 грн пені, 6 736, 24 грн 3% річних та 58 238, 99 грн інфляційних збитків.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Комунальне госпрозрахункове підприємство «Мислін» (код ЄДРПОУ 30514378) з 26.01.2016 р. перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників.

Строк, визначений засновниками (учасниками) відповідача або іншим органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи відповідача, для заявлення кредиторами своїх вимог становить – 02.04.2016 р.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою 19.02.2016 року, яку відповідач повинен був розглянути не пізніше тридцяти днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора, що відповідачем не виконано.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2017 р. у справі № 911/2515/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» в особі ліквідаційної комісії про включення грошових вимог до ліквідаційного балансу позовні вимоги задоволено частково; визнано Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» кредитором перед Комунальним госпрозрахунковим підприємством «Мислін» на суму 144 711, 83 грн з яких 50 414, 04 грн пені, 12 169, 10 грн 3 % річних, 74 485, 93 грн інфляційних збитків, 5 815, 76 грн штрафу, 1 827, 00 грн судового збору; зобов`язано комісію з припинення Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» включити вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в сумі 144 711, 83 грн з яких 50 414, 04 грн пені, 12 169, 10 грн 3 % річних, 74 485, 93 грн інфляційних збитків, 5 815, 76 грн штрафу, 1 827, 00 грн судового збору до проміжного ліквідаційного балансу Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін»; стягнуто з Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» на користь «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України 800, 00 грн судового збору; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 р. у справі № 911/2559/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» про стягнення 11 410, 37 грн та рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2017 р. у справі № 911/2515/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» в особі ліквідаційної комісії про включення грошових вимог до ліквідаційного балансу.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У жовтні 2020 р. представник позивача звернувся до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з адвокатським запитом № 39/5-2505-20 від 13.10.2020 р., у якому він просив надати належним чином засвідчену копію рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яким було затверджено проміжний ліквідаційний баланс КГП «Мислін», а також належним чином засвідчену копію проміжного ліквідаційного балансу.

У відповідь на адвокатський запит позивача Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області листом № 1619 від 26.10.2020 р. повідомила, що при ліквідації КГП «Мислін» та здійсненні передачі установчих та бухгалтерських документів КГП «Мислін» ліквідаційній комісії не була передана в повному обсязі бухгалтерська документація для створення проміжного ліквідаційного балансу та подальшого ведення бухгалтерської звітності, а сесією ради не приймалося рішення, яким був затверджений проміжний ліквідаційний баланс КГП «Мислін».

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві (з урахуванням заміни неналежного відповідача – Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на належного відповідача – Ірпінську міську раду) позивач просить суд стягнути з Ірпінської міської ради, як особи, що несе субсидіарну відповідальність, на свою користь визнані грошові вимоги у розмірі 144 711, 83 грн.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

5. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частиною 6 ст. 105 цього ж кодексу передбачено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 8 ст. 111 цього ж кодексу визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 112 цього ж кодексу у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне госпрозрахункове підприємство «Мислін» (ідентифікаційний код 30514378) перебуває у стані припинення з 26.01.2016 р. на підставі рішення засновника – Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з встановленим строком для заявлення вимог кредиторів – до 02.04.2016 р.

У лютому 2016 р. позивач вчасно звернувся до ліквідаційної комісії КГП «Мислін» з вимогою № 14/2-233В від 19.02.2016 р. на суму 145 739, 31 грн, у якій він просив виконати вимоги позивача як кредитора у розмірі 145 739, 31 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок.

У зв`язку з ненаданням ліквідаційною комісією відповідача у розумний строк відповіді за результатами розгляду заявлених позивачем кредиторських вимог, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» в особі ліквідаційної комісії про включення грошових вимог до ліквідаційного балансу.

Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017 р. у справі № 911/2515/17 загальний розмір заборгованості Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором поставки природного газу № 12/523-БО-17 від 28.08.2012 р., договором купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 р., договором купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 р. складає 144 711, 83 грн. Також, вказаний розмір заборгованість було визнано як грошові вимоги позивача та зобов`язано включити в проміжний ліквідаційний баланс Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін».

Рішенням другої позачергової сесії восьмого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 13-2-VIIІ від 27.11.2020 р. «Про початок реорганізації Михайлівсько-Рубежівської сільської ради та Козинцівської сільської ради шляхом приєднання до Ірпінської міської ради», зокрема, розпочато процедуру реорганізації Михайлівсько-Рубежівської сільської ради шляхом приєднання до Ірпінської міської ради; визначено, що Ірпінська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Михайлівсько-Рубежівської сільської ради.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, до Ірпінської міської ради як до правонаступника Михайлівсько-Рубежівської сільської ради перейшли, в тому числі, права та обов`язки останньої як засновника Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін».

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 2 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про теплопостачання».

Положеннями ч. 5 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальником енергоносіїв.

Таким чином, вищевказаною нормою Закону України «Про теплопостачання» закріплюється субсидіарна відповідальність учасника (засновника) теплопостачальної або теплогенеруючої організації за її зобов`язаннями перед постачальником енергоносіїв у разі прийняття ним рішення про ліквідацію такої організації.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне госпрозрахункове підприємство «Мислін» є теплопостачальною організацією, основним видом діяльності якої є теплопостачання, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Положеннями договорів поставки природного газу № 12/523-БО-17 від 28.08.2012 р., купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 р., купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 р. передбачено, що газ, що продається за цим договорами, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Отже, враховуючи те, що Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Ірпінська міська рада, 26.01.2016 р. прийняла рішення щодо припинення Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» шляхом ліквідації, суд дійшов висновку, що в силу положень ч. 5 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», рада як засновник теплопостачальної (теплогенеруючої) організації є відповідальною поряд з основним боржником як додатковий (субсидіарний) боржник за борговими зобов`язаннями такого підприємства перед постачальником енергоносіїв.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2017 р. у справі № 911/2515/17 позивач звертався до ліквідаційної комісії Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» з вимогою № 14/2-233В від 19.02.2016 р. про включення його грошових вимог у розмірі, остаточний розмір яких встановлено та підтверджено за наслідками розгляду вказаної справи, - 144 711, 83 грн, та у розумний строк не отримав відповіді ліквідаційної комісії про результат їх розгляду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача - засновника теплопостачальної (теплогенеруючої) організації про стягнення 144 711, 83 грн є обґрунтованими.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 01-20/1166 від 26.03.2021 на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, в тому числі у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 цього ж кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна давність для позивача для звернення в суд із вимогою до відповідача (як до засновника теплопостачальної організації) про стягнення 144 711, 83 грн, з підстав незадоволення ліквідаційною комісією Комунального госпрозрахункового підприємства «Мислін» підтверджених грошових вимог позивача за договором поставки природного газу № 12/523-БО-17 від 28.08.2012 р., договором купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 р., договором купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 р. складає 144 711, 83 грн, почала свій перебіг з моменту спливу тридцятиденного строку з дня отримання кредиторської вимоги позивача, встановленого для її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся в Господарський суд Київської області із позовною заявою № 39/2-3712-20 від 03.12.2020 р. до відповідача про стягнення 144 711, 83 грн лише 09.12.2020 р., тобто із значним спливом трирічного строку позовної давності.

При цьому, судом враховано, що навіть з урахуванням рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017 р. у справі № 911/2515/17 позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою за межами трирічного строку позовної давності.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували переривання або зупинення перебігу позовної давності щодо вказаних позовних вимог позивача.

Доводи позивача, зокрема, про те, що позовна давність для пред`явлення позову про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника його засновника почала свій перебіг лише з листа № 1619 від 26.10.2020 р. Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яким його було повідомлено про незатвердження проміжного ліквідаційного балансу КГП «Мислін», є безпідставними і необґрунтованими, оскільки позивачу стало відомо про порушення своїх прав ще у березні-квітні 2016 р., а саме після закінчення строку, встановленого для надання відповіді за результатами розгляду вимоги позивача № 14/2-233В від 19.02.2016 р. на суму 145 739, 31 грн.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивач звернувся в Господарський суд Київської області із позовною заявою № 39/2-3712-20 від 03.12.2020 р. до відповідача про стягнення 144 711, 83 грн зі спливом строку позовної давності без поважних причин його пропущення та був обізнаний про порушення своїх прав, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 144 711, 83 грн є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України у зв`язку із спливом строку позовної давності, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

30 червня 2021 р.