Рішення № 98049261, 28.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року справа № 580/4284/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0172 та Генерального штабу Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Військової частини А 0172 (далі – відповідач 1) та Генерального штабу Збройних сил України (далі – відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини А 0172 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018;

- зобов`язати Військову частину А 0172 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018;

- визнати протиправними дії Військової частини А 0172 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки;

- зобов`язати Військову частину А 0172 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на день його виключення з особового складу Військовою частиною А 0172 не проведено усіх розрахунків, зокрема щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України “Про відпустки”. Позивач 24.07.2020 звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити належні йому виплати у зв`язку із звільненням з військової служби. Листом від 28.08.2020 №372/636 військовою частиною А 0172 у нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки позивачу відмовлено. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицького С. О. від 07.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи №580/4284/20 за правилами загального позовного провадження та продовжено процесуальний строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 01.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи №580/4284/20 до судового розгляду по суті.

Відповідач Військова частина А 0172 проти позовних вимог заперечила, до суду 29.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву у якій зазначено, що фонд грошового забезпечення військовослужбовців органів військового управління зарахованих на фінансове забезпечення до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, на період з 2016 по 2018 роки не дозволяв проведення індексації грошового забезпечення. Вказано, що під час проходження військової служби у Військовій частині А 0172 позивачу соціальна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій не надавалась,у зв`язку з введенням в Україні з 17.03.2014 особливого періоду після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 “Про часткову мобілізацію”. Відповідач вважає, що підстави для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відсутні. З вказаних підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 30.03.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України.

05.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.04.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Генеральний штаб Збройних сил України.

11.05.2021 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що виплата позивачу належних йому після звільнення з військової служби виплат не здійснювалась у зв`язку з складною економічною ситуацією у державі. Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а тому позовна заява позивача підлягає залишенню без розгляду.

У судове засідання, призначене на 09 год 00 хв 28.05.2021 позивач не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач військова частина А 0172 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у відзиві на позовну заяву від 29.03.2021 просив розгляд справи проводити без участі представника військової частини.

Відповідач Генеральний штаб Збройних сил України у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відстеженням з сайту “Укрпошта” за номером відправлення №1803104147509.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України явку свого представника не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відстеженням з сайту “Укрпошта” за номером відправлення №1803104147312.

За вказаних обставин, суд здійснює розгляд адміністративної справи №580/4284/20 у письмовому провадженні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 26 серпня 2015 року.

Наказом начальника Головного управління персоналу — заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.09.2018 №263 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту “к” п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Наказом командира військової частини А0172 (по стройовій частині) від 19.09.2018 №179, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

Вказаним наказом вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно. Питання щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018 та компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2015-2019 наказом командира військової частини А0172 (по стройовій частині) від 19.09.2018 №179 не вирішувались.

24.07.2020 позивач звернувся із заявою до військової частини А0172 щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій та нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.

Листом військової частини А0172 від 28.08.2020 №372/636 повідомлено позивача про те, що відповідно до інформаційно-рекомендаційного листа Юридичного департаменту Міністерства оборони України від 03.10.2019 №298/5/2867 грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку рекомендовано здійснювати на підставі відповідних рішень суду, які набрали законної сили

Вважаючи дії відповідачів щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018 та компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2015-2019 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини 2 статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

З аналізу зазначених норм слідує, що позивач має право на виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення — 19.09.2018.

З матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 19.09.2018 відповідно до Порядку № 1078 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Вказана обставина військовою частиною А 0172 та Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних сил України не заперечується.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Посилання на відсутність у бюджеті коштів для виплати індексації з 01.01.2016 по 19.09.2018 є необгрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань без внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018 є обрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2019 роки та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі — Закон №504/96-ВР) передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

На підставі пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надається право на використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону № 1932-XII визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Отже, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, у зв`язку зі звільненням позивача, виникли в особливий період.

Згідно з частиною 3 статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18. Правова позиція Верховного Суду полягає у тому, шо в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової. Однак Законом №2011-XII не передбачено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права.

Відповідно до пунктів 3, 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 0706.2018 №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Тому суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2019 роки та зобов`язання її нарахувати і виплатити, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що військова частина А0172 у якій проходив військову службу позивач, знаходиться на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних сил України.

Суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018 та зобов`язання Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, оскільки Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України є структурним підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України та не є суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд критично оцінює посилання Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") роз`яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Оскільки позовні вимоги позивача стосуються, зокрема нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018, право на звернення до суду не обмежено будь-яким строком.

Щодо пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби суд зазначає, що позивачу відмовлено у виплаті вказаної компенсації листом військової частини А0172 від 28.08.2020 №372/636.

З даною позовного заявою до суду позивач звернувся 02.10.2020, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018.

Зобов`язати Генеральний штаб Збройних сил України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22991050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018.

Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки;

Зобов`язати Генеральний штаб Збройних сил України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22991050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький