Постанова № 9804028, 11.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р. Справа № 3/271/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної ДПІ в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від 30.04.2009р. по справі№3/271-08

за позовом ТОВ "Енергоспецкомплект" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної ДПІ в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2007р.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Енергоспецкомплект", звернувся до Господарського суду Полтавської областi з позовом до Кременчуцької обєднаної ДПІ в Полтавській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної ДПІ в Полтавській області № 0000162301/0/102 від 20.01.2007 року про донарахування ТОВ "Енергоспецкомплект" податку на прибуток у розмірі 356613,01 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 178306,50 грн.; стягнути з відповідача на користь ТОВ "Енергоспецкомплект" сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 30.04.2009 року адміністративний позов ТОВ "Енергоспецкомплект" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. 207 Цивільного кодексу України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за висновками невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоспецкомплект", код за ЄДРПОУ 30661660 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р., що набрали форму акту №26/23-120/30661660 від 19.01.2007р., податкова-відповідач констатувала про порушення з боку позивача-платника податків пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті завищення валових витрат за 1 квартал 2005р. на суму 157034,96грн. та за 2 квартал 2005р. на суму 1269417,07 грн., що привело до заниження податку на прибуток, відповідно, на 39258,24 грн. за 1 квартал та 317354,27 грн. - за 2 квартал /а.с. 12-20/.

При цьому податкова служба виходила з того, що до складу валових витрат позивачем були неправомірно віднесені суми (без ПДВ): 157034,96 грн. - вартість запчастин та деталей, отриманих відповідно до видаткової накладної №6 від 24.03.2005р. та рахунку-фактури №14 від 21.03.2005р.; 12017,50 грн. - вартість вимірювальних пристроїв, отриманих відповідно до видаткової накладної №БП-11 та рахунку-фактури №БП-15 від 04.04.2005р.; 26545,18 грн. - вартість ультразвукового товщиноміру ТУЗ-1 з зондом, отриманого за видатковою накладною №БП-12 від 07.04.2005р. та рахунком-фактурою №БП-16 від 05.04.2005р.; 44236,95 грн. - вартість шліфувальних машин та запчастин, отриманих відповідно до видаткової накладної №26/4 від 26.04.2005р. та рахунку-фактури №18 від 22.04.2005р.; 244577,22 грн. - вартість запчастин, отриманих відповідно до видаткової накладної №10/05-05 від 10.05.2005р. та рахунку-фактури №09/05-05 від 09.05.2005р.; 422,00 грн. - вартість канцтоварів, отриманих відповідно до видаткової накладної № 14/05-05 та рахунку-фактури №15/05-05 від 14.05.2005р.; 941618,22 грн. - вартість інструментів, радіотелефону, автомагнітоли, кузов-фургона на ЗИЛ-131, отриманих відповідно до видаткової накладної №15/05-05 та рахунку-фактури №15/05-05 від 15.05.2005р. від ПП «Будпоставка-Бліц» м. Кременчук, документи якого, в т.ч. установчі документи ( статут), свідоцтво ПДВ №23707406 від 25.01.05р., всі документи податкової звітності, всі бухгалтерські документи, фінансово-господарські документи, за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.01.2007р. були визнані недійсними, відповідно, з моменту держреєстрації, реєстрації платника ПДВ та складання документів (стор. 6,7 акту).

Результатом даних висновків стало визначення відповідачем позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2007р. №0000162301/0/102 податкових зобов'язань з податку на прибуток в загальній сумі 534919,51 грн., в т.ч. основний платіж - 356613,01 грн. та штрафна (фінансова) санкція -178306,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, відповідно до п. 5.1., пп.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону №283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Будпоставка-Бліц» повністю підтверджується зафіксованими між сторонами документами бухгалтерського і податкового обліку (податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, платіжними дорученнями тощо), про що зафіксовано на стор. 5-7 акту перевірки, та копії яких залучено до матеріалів справи.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновок відповідача про віднесення позивачем до валових витрат, витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не відповідає обставинам справи та зібраним по ній доказам.

Згідно із ст. ст. 204, 207 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Суд першої інстанції зазначив, що доводи відповідача з посиланням на стор. 5,6,7 акту на рішення суду загальної юрисдикції від 18.01.2007р. не можуть бути прийняті судом, оскільки це рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.01.2007р., 4 вересня 2007року рішенням цього ж суду було скасовано за нововиявленими обставинами, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08.01.2008р.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивач (маючи господарські зобов'язання із ПП «Будпоставка-Бліц») у податкових періодах, які перевірялися КОДПІ, мав належним чином підтверджені валові витрати в сумах, визначених органом ДПС. Разом з цим, з погляду на приписи ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів суду порушення позивачем пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону №283/97-ВР як обов'язкової умови донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Кременчуцька ОДПІ не мала законодавчих підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки № 26/23-120/30661660 від 19.01.2007р. встановлено, що позивачем з ПП „Будпоставка-Бліц" укладено договір на поставку продукції № 020205/02 від 02.02.2005р.

На виконання договору ПП „Будпоставка-Бліц" виписані специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні та складені податкові накладні № 6 від 24.03.2005 р., № 11 від 04.04.2005 р., № 12 від 07.04.2005 р., № 26/4 від 26.04.2005 р., № 10/05-5 від 10.05.2005 р., № 14/05-5 від 14.05.2005 р. і № 15/05-5 від 15.05.2005р.

Згідно висновку спеціаліста № 928 від 12.12.2006 р., підписи на згаданих вище договорах, специфікаціях, рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних виконані за допомогою факсимільного кліше печатки.

Преамбула Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частина 2 ст. 9 наведеного Закону містить положення про те, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема, такий обов'язковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на викладене та враховуючи зміст абз. 3 п. 6 Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затверджених наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. (зареєстрований в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 265/3558), використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобу механічного копіювання унеможливлює виконання вимоги ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, однією з умов набуття документом статусу первинного, є встановлення особи, яка підписала останній, тобто, ідентифікація особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Будпоставка-Бліц» повністю підтверджуються зафіксованими між сторонами документами бухгалтерського і податкового обліку (податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, платіжними дорученнями тощо), про що зафіксовано на стор. 5-7 акту перевірки, та копії яких залучено до матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти їх здійснення, є первинні документи.

Разом з тим, позивач не надав належних доказів того, що угоди між ним та ПП "Будпоставка-Бліц" на поставку продукції були укладені з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а не лише про людське око та з метою отримання податкової вигоди.

Так, згідно вимог п. 1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів та є обовязковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Між тим, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення та зберігання товарів, що підтверджують реальність виконання угод та докази використання останніх у власній господарській діяльності позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що на неодноразові зобов'язання позивача судом апеляційної інстанції надати в судове засідання додаткові письмові докази на підтвердження реальності угод між ним та його контрагентом, позивач в судові засідання не з'являвся, необхідні докази не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду Полтавської областi від 30.04.2009 року по справі№3/271-08 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної ДПІ в Полтавській області задовольнити.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 30.04.2009р. по справі№3/271-08 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ "Енергоспецкомплект" відмовити.

<Текст >

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 16.03.2010 р.