Ухвала суду № 9802194, 26.05.2010, Апеляційний суд Полтавської області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 387 2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Грузман Т.В.

Категорія ст.286 ч.2 КК України - Т.З. Доповідач: Давиденко Е.В.

В И Р О К

Іменем України

26 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Давиденка Е.В.

суддів Павленка В.П., Гавриша В.М.

при секретарі Гончаренко Н.В.

з участю прокурора Кашициної О.Є.

цивільного відповідача ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора Оржицького району, потерпілої ОСОБА_5, представника цивільного відповідача ПСП «Приват Агро» ОСОБА_3 на вирок Оржицького районного суду Полтавської області від 10 березня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Оржиця Полтавської області, українець, громадянин України, який має середню освіту, неодружений, працює державним інспектором головного управління Держрибохорони у Черкаській області, мешкає в АДРЕСА_1 раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки з покладанням обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково.

Постановлено стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «ПриватАгро» (код ЄДРПОУ 32413243 Полтавська область смт. Оржиця вул. Миру буд. №46) на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду 9512,79 грн. та моральну шкоду 25000 грн.

Цивільний позов прокурора задоволено повністю.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 у відшкодування витрат за лікування потерпілої на користь:

- Золотоніської центральної районної лікарні (м. Золотоноша Черкаської області вул. Лікарняна буд.№2) 5648,40 грн.

- Фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації у Полтавській області 426,35 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнаний винуватим та засуджений за те, що 29 грудня 2007 року о 07 год. 20 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно-справним автомобілем «Фольксваген Т-7» д.н.з. НОМЕР_1, який на умовах оренди перебував у користуванні ПСП «Приват Агро», та на автошляху по вул. Леніна смт. Оржиця Полтавської області поблизу автозаправки «Нафтогаз» на заокругленні дороги у напрямку м. Лубни на вологому дорожньому покритті, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який стояв на правому узбіччі дороги. Автомобіль ВАЗ належав ОСОБА_6 та під час зіткнення в ньому знаходились пасажири ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження по критерію розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, у вигляді незрісшогося уламкового перелому правого стегна, контрактури правого колінного суглобу з різким порушенням опорної функції правої нижньої кінцівки, перелому лонної та сідничної кісток тазу, перелом 5, 6, 7 ребер з права по підкрильцевій лінії, струсу головного мозку.

Дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 2.9 «а», п. 12.1. Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор Оржицького району подав апеляцію, де вказував, що ОСОБА_4 призначено м'яке покарання, яке не відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого злочину, внаслідок якого потерпілій заподіяні тяжкі тілесні ушкодження по критерію розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. А тому прокурор просив вирок суду скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_4 визнати винуватим за ст. 286 ч.2 КК України та призначити покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин при обтяжуючий обставині (в стані алкогольного сп'яніння), внаслідок чого її здоров'ю заподіяна невиправна шкода, вона стала інвалідом ІІ групи, втратила роботу, оскільки не може рухатися без милиць. На думку потерпілої, призначене судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів не можливо без відбування ним покарання, передбаченого законом. Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам справедливості. Суд безпідставно відмовив потерпілій у відшкодуванні матеріальної шкоди в частині витрат на транспортування її до лікарні та на догляд сторонньою особою. З огляду на наведене, потерпіла ОСОБА_5 просила вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_4 засудити за ст.286 ч.2 КК України до максимального покарання передбаченого санкцією відповідної статті, та стягнути на її користь з цивільного відповідача ПСП «Приват Агро» 12683,29 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.

Представник цивільного відповідача ПСП «Приват Агро» подав апеляцію, в якій зазначив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 не виконував свої трудові обов'язки, автомобілем керував без дозволу керівництва підприємства та без шляхового листа. А тому скаржник просив змінити вирок щодо ОСОБА_4, відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 до ПСП «Приват Агро».

В запереченнях потерпілої вказується на безпідставність апеляції представника цивільного відповідача.

Інші учасники процесу вирок суду не оскаржили.

Заслухавши доповідача, прокурора Кашицину О.Є. в обґрунтування поданої апеляції, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, який просив цивільний позов потерпілої залишити без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просив вирок суду залишити без змін, провівши часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора Оржицького району, потерпілої ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню, а апеляція представника цивільного відповідача залишенню без задоволення, вирок суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового, виходячи з наступного.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому дій доведена зібраними у передбаченому законом доказами, які ретельно перевірені в судовому засіданні, докладно наведені у вироку, і не оскаржуються учасниками процесу.

Дії ОСОБА_4 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України.

Встановивши фактичні обставини вчинення злочину, місцевий суд правильно врахував той факт, що ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується, після вчинення злочину добровільно допомагав матеріально потерпілій ОСОБА_5 та іншим постраждалим від дорожньо-транспортної пригоди, частково відшкодувавши заподіяні збитки, що є обставиною, яка пом'якшує покарання. А тому на думку колегії судів, призначене ОСОБА_4 покарання, яке близьке до мінімального, що передбачене законом за вчинений ним злочин, відповідає тяжкості вчиненого та даним про особу винуватого.

Разом з цим місцевий суд, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк, дійшов до необґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без позбавлення волі. Так, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_4 вчинив злочин при обтяжуючий обставині в стані алкогольного сп'яніння, не врахував тяжкі наслідки, що настали, зокрема те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталося з вини ОСОБА_4, потерпіла ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, стала інвалідом ІІ групи, позбавлена можливості самостійно рухатися, у зв'язку з чим втратила роботу.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду не вбачає достатніх підстав вважати за можливе виправлення засудженого ОСОБА_4 без відбування основного та додаткового покарання, передбаченого санкцією статті за вчинений ним злочин.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи апеляції представника ПСП «Приват Агро» про те, що по даній справі підприємство не може бути цивільним відповідачем, оскільки на момент скоєння злочину ОСОБА_4 хоча і перебував в трудових відносинах, проте не виконував трудові обов'язки, керував транспортним засобом без відповідного дозволу, незважаючи на заборони охоронника підприємства.

Так, відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа повинна відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з вимогами ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював водієм в ПСП «Приват Агро» з 01 серпня 2007 року по 01 квітня 2008 року, і за ним був закріплений автомобіль «Фольксваген Т-7» д.н.з. НОМЕР_1, на якому вчинено дорожньо-транспортну пригоду ( т.1 а.с.36, т.2 а.с.21-22).

ПСП «Приват Агро» володіло автомобілем «Фольксваген Т-7» д.н.з. НОМЕР_1 на підставі договору оренди транспортного засобу №6 від 01.11.2007 року зі строком дії 1 рік (т.1 а.с.34-35).

Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_4 сталася в робочий час, а саме о 07 годині 20 хвилин 29 грудня 2007 року, що не заперечувалося представником цивільного відповідача ОСОБА_3 та підсудним ОСОБА_4

Колегія суддів вважає водія ОСОБА_4 таким, що був допущений до виконання трудового обов'язку з керування автомобілем, яким на законній підставі володіло ПСП «Приват Агро», оскільки згідно з роз'ясненнями п.11 Пленуму Верховного Суду України від №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», допуском до керування транспортним засобом, особи, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння або не має права ним керувати визнають також і мовчазну згоду або не відсторонення водія від керування транспортним засобом.

А тому у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України місцевий суд правильно визнав цивільним відповідачем володільця транспортного засобу ПСП «Приват Агро».

Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_5, поданого 20 вересня 2009 року та доповненого у судовому засіданні, на думку колегії суддів, він підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається зі справи, в обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12683,29 грн. потерпіла ОСОБА_5 надала належні, допустимі та достатні докази про витрати на її лікування, по її догляду та транспортуванню до лікарні, необхідність та виправданість, яких вбачається у зв'язку з тяжким станом здоров'я потерпілої, який пов'язаний зі скоєним злочином, та підтверджується чеками, письмовими договорами і розписками (т.1 а.с. 172-187, 188-193).

Також, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_5, в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн., врахувавши відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_5 втратила працездатність не менш як на одну третину, стала інвалідом ІІ групи, її лікування триває вже декілька років, проте потерпіла так і не змогла відновити здоров'я та здатність вільно пересуватися, що позбавило її можливості вести звичний спосіб життя, працювати за фахом, поратися по господарству, допомагати дітям, а також врахувавши на засадах розумності, виваженості та справедливості матеріальний стан цивільного відповідача приватного сільськогосподарського підприємства «Приват Агро».

В іншій частині вирок суду необхідно залишити без зміни.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,

З А С У Д И Л А :

Апеляції прокурора Оржицького району, потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляцію представника цивільного відповідача ПСП «Приват Агро» ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Оржицького районного суду Полтавської області від 10 березня 2010 року стосовно ОСОБА_4 скасувати в частині призначення покарання та стягненя розміру цивільного позову.

Постановити новий вирок, за яким засудити ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1рік.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «ПриватАгро» (код ЄДРПОУ 32413243 Полтавська область смт. Оржиця вул. Миру буд. №46) на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду 12683,29 грн. та моральну шкоду 50000 (пятдесят) грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 26.05.2010 року.

Вирок може бути оскаржений до Верховного суду України через Апеляційний суд Полтавської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді:

Давиденко Е.В . Гавриш В.М. Павленко В.П.