Рішення № 98001072, 05.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

05 березня 2021 року Справа №160/16657/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при серетарі: за участю: представника позивача: представника відповідача: Юхно І.В. Главчеві В.Ф. не з`явився не з`явився розглянувши, без участі сторін, у м. Дніпро заяву про стягнення витрат на правничу допомогу по справі позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровсьткого окружного адмінітсративного суду від 28.12.2020 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Візір Ольги Олександрівни у вигляді постанови від 03.12.2020 року у виконавчому провадженні №60199747 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 30241,80 грн.

05.02.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду у судовому засіданні 15 лютого 2021 року о 13:00 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відпустці, справу знято з розгляду та призначено до слухання на іншу дату, а саме на 05.03.2021 о 14:30.

05.03.2021 в судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

05.03.2021 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та заява про розгляд вказаної заяви без участі позивача та його представника.

Частиною 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи те, що на момент надходження вищезазначеної заяви відсутні докази отримання рішення сторонами у справі, суд вважає вказану вище заяву такаю, яку подано в межах встановленого строку КАС України.

Розглянувши заяву про розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.12.2020 року №1;

- детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт необхідних для надання правничої (правової) допомоги;

- акт про надання правової допомоги за договором №1 про надання правничої (правової) допомоги від 11.12.2021;

- рахунок №03/02/21 від 03.02.2021.

Судом встановлено, що між адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" та громадянином ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №1 від 11.12.2020 року.

Відповідно до п.1.1. договору Клієнт в порядку та на умовах визначених цим Договором дає завдання-доручення, а адвокатське бюро зобов`язується відповідно до задвання-доручення клієнта надати йому за плату правничу допомогу щодо здіснення представництва і захисту прав та інтересів клієнта в усіх без виключення органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, правоохоронних органах, тощо.

Клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар - винагороду за надання правничої допомоги клієнту, що надається шляхом оплати виставлених адвокатським бюро рахунків правничої допомоги протягом 3-х робочих днів з дня отримання рахунку, в порядку почасової оплати виходячи із розрахунку вартсотіт 1 години допомоги/1000 грн шляхом оплати готівкою або в безготівковому порядку на банківський рахунок Адвокатського бюро (пункт 3.1. Договору).

Під час підписання цього договору клієнт сплачує адвокатському бюро аванс у розмірі 0,00 грн., які є частиною винагороди передбаченої цим договором. Крім плати, передбаченої в п. 3.1. цього договору, у разі досягнення позитивного для клієнта результату в судах України, або здійсненні адвокатським бюро інших юридичних дій на більш вигідних для клієнта умовах, клієнт за взаємною здійснюється у подвійному розмірі (пункт 3.3., 3.4. Договору).

Відповідно до Акту про надання правової допомоги за договором №1 про надання правничої допомоги від 11.12.2020 були надані послуги на загальну суму 11 000,00 грн., а саме:

- вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом щодо предмету спору на суму 1 000,00грн.;

- підготовка, складання та оформлення заяви по суті - позовної заяви ОСОБА_1 на загальну суму 4 000,00грн;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді по справі №160/1657/20 на суму 1 000,00грн;

- додаткова винагорода (гонорар) згідно п. 3.4. договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 11.12.2020 за досягнення позитивного результату для клієнта (позовну заяву задоволеного у повному обсязі) на суму 5 000,00грн.

Як вбачається із акту про надання правової допомоги, адвокатом проведено вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом; опрацювання законодавчої бази та судових практики, що регулюють виниклі спірні відносини між сторонами; формування правової позиції Клієнта; консультування Клієнта щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи на суму 1 000,00грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Судом встановлено, що в акті від 11.12.2020 року адвокатом виділено окремі види наданих послуг:

- вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом щодо предмету спору ;

- підготовка, складання та оформлення заяви по суті - позовної заяви ОСОБА_1 ;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді по справі №160/1657/20.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат входить розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Суд зазначає, що попереднє консультування щодо порушених прав клієнта не входять до складових надання правничої допомоги, безпосередньо пов`язаною з розглядом справи в суді, а є правничої допомогою, наданою під час досудового врегулювання спору.

А тому вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в цій частині не підлягає задоволенню.

Стосовно додаткової винагороди (гонорару) представника позивача, суд вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 («East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що «додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору у розумінні статей 632, 903 ЦК України, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат».

Таким чином, вимога про стягнення додаткової винагороди (гонорару) представника позивача в розмірі 5 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті наданих послуг від 03.02.2021 року, є частково доведеними та підлягають задоволенню судом у загальному розмірі на суму 5 000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) сплачені позивачем судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи додаткове рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно