Ухвала суду № 9798326, 04.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - Білак С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2010 року справа №2а-20762/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

головуючого судді Білак С.В.,

суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.,

при секретарі Васильєві Є.С.

за участю сторін:

представники позивача: Максимчук С.П. за довіреністю.

представники відповідача: Удод М.І. за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року по справі № 2а-20762/09/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля» звернувся до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000322342/1 від 17.11.2009 року частково недійсним на суму 729864,00 грн., в том числі основний платіж 486576,00 грн., штрафні санкції 243288,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року позовні вимоги були задоволені частково, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000322342/1 від 17.11.2009 року, в частині визначення податкового зобовязання в сумі 714298,00 грн., в том числі основний платіж 476199,00 грн., штрафні санкції 238099,50 грн..

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 4 ст. 11, ст. 86, ст. 159 КАС України, пп. 7.4.1 п. 74 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.2, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, 2.4, 2.15 та 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; ст. 626, 629, 658, п. 1.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ч.1 ст. 208, ст. 228 ЦК України.

В судовому засіданні та в запереченнях на апеляційну скаргу представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду І інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, плановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., було складено Акт №626/23-2/33426253 від 05.10.2009р., яким виявлено порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7. п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, заниження суми податку на додану вартість у розмірі 103,00 грн. з орендної плати за січень-березень 2009 року; до складу податкового кредиту безпідставно включено суми ПДВ з операцій по придбанню товарів, які не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності, на загальну суму 476096,00 грн.; до складу податкового кредиту віднесено суму податку за послуги, які фактично не призначаються для їх використання в господарській діяльності, в сумі 10377,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомленням-рішенням від 16.10.2009р. № 0000322342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість підприємств у сумі 732372,00 грн., у тому числі за основним платежем 488248,00 грн., за штрафними санкціями 244124,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону країни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах, з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього закону, платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Пунктом 17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Враховуючи виправлення позивачем вказаного порушення в декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, яка надана в Селидівське відділення Красноармійської ОДПІ 20.07.2009р., тобто до початку перевірки - 10.08.2009р., тому донарахування відповідачем суми податку на додану вартість у розмірі 103,00 грн. з орендної плати за січень-березень 2009 року є протиправним.

Позивачу були віднесені на валові витрати по придбанню стрічки конвеєрної гумовотканевої, підставою чого стали документи: рахунок фактури, накладні, податкові накладні.

При перевірці розрахунків між ДП «Селидіввугілля» та ТОВ «РТІ «Трейд» були надані вказані первісні документи та сертифікат відповідності за № UА 1,101.0166815-07, як дозвіл використовувати цю стрічку, і ця стрічка введена в експлуатацію.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 цього закону не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи мінними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Фіктивність правочину спростована постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2009р. по справі № 2а-32019/09/2070, а тому зазначені факти не призвели до недійсності угод, укладених з контрагентами та не позбавили правового значення виданих за цими угодами податкових накладних.

Відповідачем не спростовано факт того, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до ЄДРПОУ. а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких підстав позивач, як покупець, не може нести відповідальність, а ні за несплату податків продавцями, а ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ. сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених п.5.3 - 5.8 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати підтверджуються рахунками-фактури, накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі.

Пунктом 5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому законі.

Суд вважає, що підтвердження валових витрат, зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку, є законним і витрати на придбання стрічки правомірно віднесені до складу валових.

Із змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що дії позивача щодо включення до податкового кредиту суми ПДВ 476096,00 грн. є правомірними.

Згідно договору №1 від 14.07.2008р. ТОВ «Укргеотехнологія» (позикодавець) передає у відшкодувальне тимчасове користування ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» (користувач) майно з метою ведення господарської діяльності у строк до 31.12.2008р.

Нарахування відсотків за договором майнової позики №1 від 14.07.2008 р. не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податку за послуги, які фактично не призначаються для їх використання в господарській діяльності в сумі 10377,00 грн.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року по справі № 2а-20762/09/0570 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті і проголошена в судовому засіданні 04 червня 2010 року, в повному обсязі складена 09 червеня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Білак С.В.

Судді: Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.