Ухвала суду № 9798003, 11.02.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2010 р.справа № 2-а-4828/08/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мірошниченка М.В.

суддів: Баранник Н.П. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Красота А.О.

за участю представників сторін:

позивача: не зявився

відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального житлово експлуатаційного підприємства «Південне»

Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 29.04.2009р.

у справі № 2-а-4828/08/0470

за позовом Комунального житлово експлуатаційного підприємства «Південне»

Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відповідача Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.

Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Комунальним житлово експлуатаційним підприємством «Південне» Дніпропетровської міської ради заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0006511502/3/15620 від 20.05.2008р.

Розглянувши справу, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2009р. у справі № 2а-4828/08/0470 (суддя Верба І.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в порушення п.п.5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 позивач порушив граничний строк сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 158645,97грн., внаслідок чого відповідач правомірно застосував спірним податковим повідомленням рішенням штрафні санкції в розмірі 50% , що складає 276262,95грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Комунальним житлово експлуатаційним підприємством «Південне» Дніпропетровської міської ради подана апеляційна скарга, в якій зазначені наступні обставини. Оскільки постановою державного виконавця від 02.02.2006р. було накладено арешт на активи позивача, останній був позбавлений можливості розпоряджатись власними грошовими коштами.

Елементами адміністративного правопорушення є: субєкт правопорушення, обєкт правопорушення, винність дій субєкта правопорушення та причинний зв'язок між правопорушенням та його наслідками. В даному випадку відсутня вина позивача у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобовязання, що не було враховано судом першої інстанції.

В діючому законодавстві відсутні норми права, які б передбачали порядок оплати податків підприємством в умовах арешту його коштів, а тому суд повинен був застосувати п.п.1.4.4 п.4.4 ст 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181, згідно до якого у разі виникнення конфлікту інтересів між платником податків та контролюючим органом, контролюючий орган приймає рішення на користь платника податків.

Суд першої інстанції в порушення ст.ст. 8, 24 Конституції України, ст. 7 КАС України порушив принцип верховенства права. До того ж суд не врахував документи, надані позивачем, які свідчать про наявність з боку Державного бюджету України перед позивачем заборгованості у розмірі 8240601грн. та 2676793грн.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 29.04.2009р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська в запереченнях на апеляційну скаргу вказуючи на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представники сторін до судового засідання не зявились. Сторони повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи без участі представників сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для цього.

Справу було призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Апеляційний розгляд справи фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи, в судовому засіданні 11.02.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Як випливає з матеріалів справи, 25.10.2007 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було проведено невиїзну документальну перевірку Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне»Дніпропетровської міської ради з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з лютого 2005 по листопад 2006 років, за результатами якої складено акт від 25.10.2007року № 3165/15-232/24994436.

Перевірку проведено на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року№509-ХІІ, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-ХІІ.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 у вигляді несвоєчасної сплати угодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006491502/0/27900 від 02 листопада 2007 року та № 0006491502/313931 від 10 грудня 2007 року, яким визначено суму штрафу з податку на додану вартість у розмірі 434908,92 грн.

Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області рішенням про результати розгляду повторних скарг від 15.02.2008 року № 4155/10/25-008 скасувала вищевказані податкові повідомлення - рішення № 0006491502/0/27900 від 02 листопада 2007 року та № 0006491502/313931 від 10 грудня 2007 року в частині 158 645,97 грн. штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в іншій частині залишила рішення без змін.

За результатами вказаної процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем винесене та направлено на адресу платника податків податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2008 року № 0006511502/2/7100 та оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0006511502/3/15620 від 20.05.2008 року, якими за порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання понад 90 днів платнику податку визначено до сплати штраф з податку на додану вартість у розмірі 50% на суму 276 262, 95 грн.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 17 Закону України № 2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, шо встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

При цьому, відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України № 2181, в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки неможливість виконати зобов'язання зі сплати податкового боргу в розглянутому випадку внаслідок арешту коштів боржника органом державної виконавчої служби, не може бути підставою для звільнення від відповідальності платника податків у вигляді застосування штрафних санкцій, і як наслідок, не може бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що правило про вирішення питання на користь платника податків у разі наявності конфлікту інтересів, застосовується лише у межах процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань згідно з підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. статі 5 Закону № 2181 відповідним податковим органом, який розглядає скарги платника податків. Застосування правила «конфлікту інтересів»стосується правовідносин між платником податків та контролюючим органом ( податковою інспекцією), однак не стосується правовідносин між судом адміністративної юрисдикції та сторонами у справі, а тому доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції конфлікту інтересів, і, відповідно, необхідності прийняття рішення на користь платника податку, є безпідставними.

На підтвердження фінансової неспроможності позивач надав копії актів звіряння між позивачем та Головним фінансовим управлінням облдержадміністрації згідно до яких станом на 01 грудня 2000 року рахується кредиторська заборгованість за різницю у тарифах на теплопостачання в сумі 8 240 601,37 грн., а в тарифах на житлові послуги 2 676 793,26 грн. Однак, вказані документи не мають істотного значення для розгляду справи № 2-а-4828/09 за вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, оскільки вказані документи містять інформацію про наявність кредиторської заборгованості станом на 01.12.2000р. і не мають відношення до правовідносин, що виникли внаслідок порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 зі сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з лютого 2005року по листопад 2006 року. Доводи позивача у апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції вказаних доказів ніяким чином не впливають на законність постанови суду першої інстанції в розумінні ст. ст. 69, 70 КАС України, оскільки такі документи не є належними та допустимими доказами у справі.

У якості обґрунтування відсутності вини у несвоєчасній сплаті податкового зобовязання з ПДВ, позивач надав до матеріалів справи копію постанови про арешт коштів боржника від 20 лютого 2006 року і вказав у апеляційній скарзі, що несплата відбулась внаслідок відсутності можливості у позивача розпоряджатись власними грошовими коштами. При цьому, позивач вказав на відсутність такого елемента правопорушення як вини, що на його думку унеможливлює притягнення до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій. При цьому позивач розглядає санкції, застосовані на підставі п.п.17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181 як адміністративно-господарські санкції. З таким доводом позивача колегія суддів погодитись не може з наступних підстав. Застосування та види адміністративно господарських санкцій передбачені нормами ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України. Однак, в даному випадку застосування податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій є сферою регулювання податкового законодавства, а саме Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181. А згідно до ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього кодексу, в тому числі, адміністративні та інші відносини управління за участі субєктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є субєктом наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання. Таким органом державної влади не є в даному випадку орган державної податкової служби.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і зробив висновки, які відповідають дійсним обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не встановлено. Колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального житлово експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 року у справі № 2-а-4828/08/0470 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 18.02.2010р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко