Рішення № 97965864, 29.06.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1317/17

провадження 2/216/158/21

РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді - Бутенко М.В.,

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги, -

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2017 року позивач ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення в порядку зворотної вимоги суми страхового відшкодування (матеріальної шкоди) та судових витрат. Уточнюючи свої позовні вимог в останнє посилався на те, що 26 березня 2016 року автомобілю «Мерседес Бенц», д/н НОМЕР_1 було завдано механічні ушкодження, винним в цьому пошкодженні є відповідач ОСОБА_1 . Було складено акти, є постанова суду, подія визнана страховим випадком. Автомобіль «Мерседес Бенц», д/н НОМЕР_1 , було застраховано у ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ТА 48819 від 08.08.2015 року. Страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування в сумі 82 462,37 грн. та перерахувала його на поточні рахунки страхувальника. Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача вказане страхове відшкодування в порядку зворотної вимоги в передбаченій законом і заявленій позивачем сумі відшкодування та витрати на судовий збір, задовольнивши позов в повному обсязі.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 року позов було залишено без руху (а.с. 22).

Ухвалою суду від 29.05.2017 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання (а.с. 34).

Згідно з розпорядженням керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу № 702 від 01.11.2018 року, цивільна справа № 216/1317/17, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з вибуттям судді Сидорака В.В. з 25.09.2018 року у тривалу відпустку, шляхом повторного перерозподілу була передана судді Бутенко М.В. (а.с.78-79).

Ухвалою судді Бутенко М.В. від 02.11.2018 року цивільна справа прийнята до свого провадження та призначено судове засідання (а.с. 80).

Представником відповідача по справі ОСОБА_2 23.05.2019 року до суду надіслано відзив на позов, за яким відповідач позов не визнав, просив відмовити позивачу в задоволенні позову з тих підстав, що страхове відшкодування розраховується на підставі рахунку СТО на вибір страховика. Відповідно до страхових актів № 07/39385/2.1.5.1 від 01.06.2016 року та № 07/39385/2.1.5.1 від 16.06.2016 року підставою для сплати страхового відшкодування є ремонтна калькуляція № 39385 від 04.04.2016 року, яка була складена працівником позивача. Оскільки позивач не надав рахунок СТО, як підставу для розрахунку страхового відшкодування, вважають, що сплата страхового відшкодування позивачем була проведна з порушенням умов страхування. Позивач не мав права робити розрахунок страхового відшкодування на підставі власної ремонтної калькуляції, адже умовами договору добровільного страхування передбачена можливість сплати страхового відшкодування на підставі рахунку СТО. Крім того, зазначають, що на момент ДТП 26.03.2016 року, цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована по полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/8159760 від 23.03.2016 року укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА» з лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну потерпілого у розмірі 100 000 грн. За даним полісом забезпечення транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 21099, д/н НОМЕР_2 , тобто автомобіль, яким ОСОБА_1 керував у момент ДТП. Таким чином, відповідачем у даній справі має бути ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА», тобто страховик, у якого він застрахував свою цивільно - правову відповідальність і саме з цієї страхової компанії має бути стягнута шкода. Оскільки позивач та страхова компанія, в якій застрахована цивільно - правова відповідальність відповідача поєднується в одній особі то можна вважати припиненним зобов`язання, що виникли із спричинення шкоди. Таким чином, наведені обставини свідчать про безпідставність вимог позивача до ОСОБА_1 , що є підставою для припинення зобов`язання, що виникли із спричинення шкоди.

Відповідно до відповіді на відзив від 13.06.2019 року позивач зазначає, що 22.04.2016 року до позивача звернувся страхувальник із заявою на випату страхового відшкодування. Згідно умов страхування, на підставі заяви страхувальника від 22.04.2016 року, страхових актів № 07/39385/2.1.5.1 та № 07/39385/2.1.5.1 страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування в сумі 82 462, 37 грн. та перерахувала його на поточний рахунок страхувальника. Таким чином, розмір страхового відшкодування, виплаченого позивачем становить 82462,37 грн. Щодо права вимоги, то цивільна правова відповідальність відповідача була застрахована у позивача згідно полісу АЕ/8159760 від 23.-3.2016 року. Підставою пред`явлення позову є порушення відповідачем п.п. г) п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземнх транспортних засобів» страховик після виплати сраховго відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспртну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1 ст. 33 цього Закону, яким передбачено що учасники ДТП зобов`язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховка, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності. Відповідно до ст. 35.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземнх транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. У відповідності до п.5 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» та п.5 ч.1, ст. 991 ЦК України підставою для відмови страховика у здійснені страхових виплат або страхового відшкодування є: несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків. Відповідач з повідомленням та заявою до позивача не звертався.

Представником відповідача по справі ОСОБА_2 20.05.2021 року до суду надіслано письмові заперечення, згідно яких відповідач вважає, що посилання позивача на положення п.5 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» та п.5 ч.1 ст. 991 ЦК України для обґрунтування своїх вимог не можуть бути прийняті до уваги, адже у сфері цивільно- правоої відповідальності власників транспортних засобів діє спеціальний закон. Щодо неповідомлення відповідачем страхової компанії про факт ДТП посилається на постанову Верховного суду у складі колегії Касаційного суду від 14.02.2018 року по справі 760/5736/15-ц, в якій зазначено, що сам собою факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не є підставою для стягнення із страхувальника страхового відшкодування в порядку регресу, якщо страховик мав можливість перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Представник відповідача вважає, що позивач по справі страховик мав повну можливість перевірити обставини ДТП власними силами, встановити причетних до ДТП та оцінити спричину шкоду. Таким чином, в даному випадку сам факт неповідомлення ОСОБА_1 позивача про ДТП відповідно до вимог підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземнх транспортних засобів» не є підставою для пред`явлення регресного позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, нодноразово надавав суду клопотання, в яких вказав, що уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд ухвалити рішення на користь позивача.

Відповідач та його представник, в судове засідання не з`явилися, просили розглядати справу за їх відсутності, проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, просять відмовити у задоволені позовних вимог повністю за його необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 березня 2016 року о 23.30 годині відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , визджаючи з прилеглої території на вул. Широківська в м. Кривому Розі не переконався в безпечності свого маневру та допустив зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , в результаті чого відповідач допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом, скоївши дорожньо-транспортну пригоду.

Вина відповідача в скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року про визнання винним у вказаний ДТП відповідача за ст. 124 КУпАПП і притягнення його відповідальності в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.; вказана постанова набрала чинності та сторонами не оскаржувалася і виконана. Внаслідок вказаної ДТП винними діями відповідача було пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постанова Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року набрала законної сили і виконана, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування даного позову в частині питань чи мали місце дії відповідача, а саме дії, що містять в собі склад порушення, наявність причинно-слідчого зв`язку між винними діями, пов`язаними з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, відповідача і завданням шкоди позивачу. Вказаними протиправними діями відповідача потерпілій особі було завдано матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідача, пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2 , було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Позивач звернувся з цим питанням до відповідача, але отримав відмову, страхове відшкодування від відповідача не отримав і зараз. В добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні з позовної заяви та наявних документів встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «КРАЇНА» та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ТА № 48819 від 08 серпня 2015 року, згідно якого ПАТ СК «КРАЇНА» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

26 березня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 . У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у ПАТ СК «КРАЇНА», транспортний засіб «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності. Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д7/04/16 від 11 квітня 2016 року становить 103135,94 грн. (а.с.5-11).

За страховим випадком (ДТП) позивачем складено страхові акти № 07/39385/2.1.5.1 від 01.06.2016 року та № 07/39385/2.1.5.1 від 16.06.2016 року по договору добровільного страхування наземного транспорту від 08 серпня 2015 року на підставі ремонтної калькуляції № 39385 від 04.04.2016 року, розмір матеріальних збитків станом на 31.03.2016 року складає 103135, 94 грн. (а.с.5-13)

Відповідно до норм чинного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від потерпілої особи, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, АТ «Страхова компанія «Країна» здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 82 462,37 грн., згідно платіжних доручень № 7023 від 16 червня 2016 року в сумі 23 089,44 грн. та № 6150 від 01.06.2016 року в сумі 59372,93 грн (а.с. 14а).

Тобто, розмір матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля «Mersedes-Benz», д/н НОМЕР_1 становить 82 462 грн. 37 коп.

Таким чином, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 82 462 грн. 37 коп.

Стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу), до винної особи у розмірі визначеного відшкодування.

Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії; яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

На дату страхового випадку (ДТП) цивільна правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована по полісу обов`язкового срахування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/8159760 від 23.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «Країна», тобто позивачем, з лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну потерпілого, у розмірі 100 000 грн. (а.с.98-99).

Відповідно до ст. 35.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземнх транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до п.5 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» та п.5 ч.1, ст. 991 ЦК України підставою для відмови страховика у здійснені страхових виплат або страхового відшкодування є: несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків.

Судом становлено, що відповідач ОСОБА_1 з повідомленням та заявою до позивача не звертався, тому до письмових заперечень відповідача суд відноситься критично та не можє прийняти їх уваги.

Як зазначено, у п.16 Постанови Пленуму Вмщого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавста при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпек» від 01.03.2013 року у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується зав давачем шкоди.

Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 7 років для інших легкових КТЗ. Відповідно до пункту 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України повинна відшкодувати особа, яка завдала збитків. Відповідно до Правового висновку, наданого Верховним Судом України у справі за № 6-2969цс16 від 31 травня 2017 року (Судова палата у цивільних справах) вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування. Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності. Обов`язок відшкодувати витрати, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу покладено на страховика особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Аналогічна правова позиція, викладена у Постановах Верховного суду України від 22 березня 2017 року у справі 3-1344гс16 та Постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року у справі 3-1304гс16 (Судова палата у господарських справах).

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП, постановою Центрально- Мыським районним судом міста Кривого Рогу від 20 квітня 2016 року визнано ОСОБА_1 , під керуванням якого перебував автомобіль «ВАЗ21099», д/н НОМЕР_2 .

Крім того, в постанові також зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України. Отже, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 82 462,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно статті 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Після виплати вказаного страхового відшкодування позивач отримав право вимоги до винуватця ДТП (відповідача) на підставі наступних норм законодавства: згідно ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи назване відповідачу були направлені претензії щодо добровільного відшкодування збитків, проте відповіді позивачем так і не були отриманні.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» (та ст. 993 ЦК України) до страховика, який здійснив виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов`язання стосовно відповідача (крім передбачених законом) відносно суми позову, предмета спору, а відповідача не довів незаконність дій позивача. Твердження можливе відповідача про наявнiсть будь-яких iнших зобов`язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача в частині того, що позивач та страхова компанія, в якій застрахована цивільно - правова відповідальність відповідача поєднується в одній особі то можна вважати припиненним зобов`язання, що виникли із спричинення шкоди.

Не може суд прийняти до уваги не визнання відповідачем позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає можливим позов ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА» задовольнити та стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 82 462 грн. 37 коп.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує на користь позивача з відповідача витрати, пов`язані зі сплатою ним при пред`явленні позову 1600 грн. 00 коп. судового збору (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 13, 25, 27 Закону України «Про страхування», ст. 15, 16, 22, 979, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА», код ЄДРПОУ 20842474 юр. адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, страхове відшкодування в порядку зворотної вимоги в сумі 82 462 грн. 37 коп. (вісімдесят дві тисячі гривень чотириста шістдесят дві гривні тридцять сім копійок) і витрати на судовий збір 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи:

- позивач: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «КРАЇНА», код ЄДРПОУ 20842474 юр. адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А,

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: М.В. Бутенко