Рішення № 97938298, 24.06.2021, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 476/869/20

2/468/227/21

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участі секретаря судового засідання – Рафальської К.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу №476/869/20 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачем ОСОБА_1 26.04.2012 року був укладений кредитний договір №26252018831079, за яким відповідач отримав кредит шляхом відкриття кредитного ліміту на платіжній картці в розмірі 2000 грн., який в подальшому був збільшений до 11900 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка станом на 08.12.2020 року становить 45056,05 гривень, із яких: 12566,71 грн. – заборгованість за кредитом, 26539,35 грн. – заборгованість за процентами, 5949,99 грн. – штрафні санкції.

В тексті позову позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

Позовна заява надійшла до Єланецького районного суду Миколаївської області 23.12.2020 року (здана до відділення зв`язку 15.12.2020 року).

23.02.2021 року вказана позовна заява разом з додатками надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області за підсудністю на підставі ухвали Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.02.2021 року.

26.02.2021 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29.03.2021 року ухвалою суду витребувані докази у позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк», а саме: розгорнутий помісячний розрахунок заявлених до стягнення сум заборгованості за кредитним договором №26252018831079 від 26.04.2012 року за тілом кредиту в розмірі 12566,71 грн, за процентами в розмірі 26539,35 грн та за штрафними санкціями в розмірі 5949,99 грн з відомостями про отримання позичальником коштів, про внесення коштів на погашення боргу; належним чином завірену повну копію Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування з підписами сторін.

У визначений строк позивач ухвалу суду про витребування доказів не виконав, у зв`язку з чим суд відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України вирішив здійснити розгляд справи за фактично наявними в ній доказами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив факт отримання кредиту від позивача, вказавши при цьому, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.04.2021 року за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню щодо того ж кредитного договору встановлено, що позичальник вніс на погашення заборгованості по кредиту 12055 грн. Відповідач вказує, що останню оплату на погашення заборгованості за даним кредитним договором вона внесла в липні 2014 року і просила застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності, який закінчився в липні 2017 року.

18.05.2021 року від відповідача надійшла письмова заява про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні відповідач заперечив проти задоволення позову та підтримав подані ним раніше відзив та заяву про застосування строків позовної давності.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію пропозиції укласти договір від 26.04.2012 року; копію Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування; копію письмової вимоги від 06.08.2018 року №369; копію списків згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів; виписки по рахунку; копію статуту АТ «Перший Український Міжнародний Банк»; копію відомостей про суми виплачених доходів від 29.03.2021 року; копію довідки ГУ ПФУ в Миколаївській області від 22.03.2021 року; копію довідки відділу у Баштанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.12.2018 року №344/134-18; копії квитанцій; копію рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.04.2021 року №468/824/20-ц; довідку ГУ ПФУ в Миколаївській області від 18.03.2021 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачем ОСОБА_1 26.04.2012 року був укладений кредитний договір №26252018831079, за яким відповідач отримав кредит шляхом відкриття кредитного ліміту на платіжній картці в розмірі 2000 грн., з умовою сплати процентів в розмірі 36 % річних, строком на 24 місяці.

Кредитний договір складається з підписаної сторонами пропозиції укласти договір від 26.04.2012 року.

Вказана заява містить відомості про розмір процентів за користування кредитом, але не містить відомостей про розмір та порядок нарахування неустойки.

Натомість надана позивачем копія Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування не містять підпису відповідача.

Заборгованість відповідача згідно з позицією позивача, станом на 08.12.2020 року становить 45056,05 гривень, із яких: 12566,71 грн. – заборгованість за кредитом, 26539,35 грн. – заборгованість за процентами, 5949,99 грн. – штрафні санкції.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банківський кредит – це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 5949,99 грн заборгованості за штрафними санкціями (неустойкою), то суд вважає, що вимоги про стягнення вказаних сум є безпідставними у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). За ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17 оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як слідує з наданої позивачем копії Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування, вони не містять підпису відповідача, і ухвала суду про витребування доказів, яка стосувалась даного документа, позивачем виконана не була, у зв`язку з чим відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України суд відмовляє у визнанні тієї обставини, що позичальник підписував Загальні умови відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування. Тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви від 26.04.2012 року.

З урахуванням вказаного, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, також підписана сторонами пропозиція від 26.04.2012 року не містить посилання на конкретні розміри та принципи розрахунку неустойки, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування відповідачем та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору, є підставою для відмови у стягненні з відповідача заборгованості за штрафними санкціями (неустойкою) в розмірі 5949,99 грн.

Отже позивач має право на стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту та процентами, нарахування яких передбачає текст підписаної сторонами пропозиції укласти договір від 26.04.2012 року.

Позивач вказує, що станом на 08.12.2020 року заборгованість за кредитом становить 12566,71 грн., заборгованість за процентами - 26539,35 грн.

Відповідач просив застосувати до вимог банку позовну давність, оскільки останню оплату за кредитом він здійснив в липні 2014 року.

За ст. 256-257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (при цьому, позивачем не надано на розгляд суду даних щодо збільшення строків позовної давності за відповідним письмовим договором, підписаним сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки та позивачем не надано суду доказів, що сторони відповідним письмовим договором, підписаним обома сторонами, збільшили строк позовної давності щодо стягнення нарахованого боргу, на що вказує правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року в справі № 6-757цс15.

За такого, строк позовної давності для вимог АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26252018831079 від 26.04.2012 року щодо тіла кредиту та процентів є загальним та становить три роки.

При цьому, відповідно до наданих суду виписок востаннє відповідач вносила кошти на погашення боргу 06.08.2014 року, подальші списання заборгованості за процентами за рахунок її переведення в заборгованість за тілом кредиту та погашення боргу шляхом примусового стягнення на виконання виконавчого напису нотаріуса не є тими обставинами, з якими закон пов`язує переривання перебігу позовної давності.

Позивач звернувся до суду з даним позовом в грудні 2020 року, тому заборгованість за тілом кредиту та процентами, яка утворилась до грудня 2017 року є такою, що заявлена поза межами строку позовної давності, про застосування якої просить відповідач.

Натомість відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з вказаним позивач мав підстави нараховувати проценти за укладеним між сторонами кредитним договором лише до визначеного сторонами строку кредитування - до 26.04.2014 року. Після вказаної дати позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування, при цьому, позивач в позові просить про стягнення саме процентів та відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, і згідно з ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суду не надано доказів того, що визначений сторонами строк кредитування в 24 місяці продовжувався та про те, що встановлений під час укладення кредитного договору розмір кредитного ліміту в сумі 2000 грн. збільшувався. Крім того, також не виконана ухвала суду від 29.03.2021 року щодо витребування у позивача розгорнутого помісячного розрахунку заявлених до стягнення сум заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12566,71 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 26539,35 грн.

У зв`язку з вказаним, цілком очевидно, що вся сума за тілом кредиту могла бути нарахована виключно до закінчення строку кредитування, тобто до 26.04.2014 року, та суд не має змоги вказати точні суми заборгованості за процентами, які були нараховані після 26.04.2014 року, тобто після закінчення строку кредитування, та нарахування яких є безпідставним відповідно до процитованої вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц.

При цьому, оскільки заборгованість за тілом кредиту та за процентами, нарахованими до закінчення строку кредитування (до 26.04.2014 року) нарахована до грудня 2017 року, тому вказані суми знаходяться поза межами строку позовної давності і в їх стягненні належить відмовити через пропуск позивачем строку позовної давності.

Що стосується нарахованих процентів після 26.04.2014 року, то в їх стягненні належить відмовити у зв`язку з безпідставністю.

За такого, в задоволенні позову належить відмовити загалом, оскільки вимоги про стягнення неустойки (штрафних санкцій) загалом та процентів, нарахованих після 26.04.2014 року, є безпідставними, а за вимогами про стягнення тіла кредиту та процентів, нарахованих до 26.04.2014 року сплив строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача судових витрат не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26252018831079 від 26.04.2012 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, 4 м. Київ, ідентифікаційний код 14282829);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 29.06.2021 року.

суддя: