ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року №990/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченко С.І.,
суддів Багрій В.М.
Старунський Д.М.
при секретарі судового засідання Ткач О.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Серін-Буд» до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання неправомірними дій посадових осіб,-
В С Т А Н О В И Л А :
ТзОВ «Серін-Буд» С.Т. 14.02.2008 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004752301/0 від 04.10.2007 року та визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ щодо відображення неправомірних висновків в Акті перевірки.
Позовні вимоги мотивувало тим, що ДПІ в Надвірнянському районі була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Серін-Буд» з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2007 року. За результатами перевірки був складений Акт №869/23-33617415 від 24.09.2007 року.
На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004752301/0 від 04.10.2007 року, яким товариству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11023,50 грн. Зазначають, що товариство відповідно до пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп. «д» п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначило, що інформаційно-консультаційні послуги надані нерезидентам «Serhold SA» м.Лугано, Швейцарія та CILE S.p.A» м.Мілан, Італія не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки місце поставки даних послуг знаходиться за межами митної території України та правомірно відобразило в декларації з податку на прибуток за 2006 рік раніше занижених витрат за 9-ть місяців 2006 року в сумі 17130,00 грн., а тому вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року адміністративний позов задоволено.
Постановлено визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 0004752301/0 від 04.10.2007 року, яким ТзОВ «Серін-Буд» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11023,50 грн. та визнати неправомірними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо відображення в Акті перевірки №869/23-33617415 від 24.09.2007 року висновків щодо зменшення відємного значення обєкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 17130,00 грн.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням ДПІ в Надвірнянському районі подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд порушив підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та безпідставно включено до складу валових витрат в IV кварталі 2006 року витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 17 130 грн., також судом першої інстанції порушено пп. а) п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки місцем поставки зазначених послуг відповідно до цього Закону вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, тобто митна територія України. Враховуючи значення 26 - рядка декларації по ПДВ перевіркою правомірно донараховано в сумі 1701 грн. за грудень 2006р. та 5648,0 грн. за лютий 2007 року суд порушив і п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Виносячи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп.3.1.1 п.3.1.ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Відповідно до пп. «а» п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»-«е» цього підпункту,- місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
Зокрема, пп. «д» п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що місцем поставки послуг вважається місцем реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються вищенаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.
Аналізуючи викладене , суд прийшов до вірного висновку, що ДПІ в Надвірнянському районі неправомірно визначило позивачу заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 20007,00 грн., оскільки, у періоді, що перевірявся, позивач на підставі укладених контрактів надавав фірмам нерезидентам «БеЛоМ 8А » «СІЬЕ Б.р.А» інформаційні (консультаційні) послуги , місце поставки яких підпадає під дію пп.. «д» п.6.5.ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» та є обєктом оподаткування податком на додану вартість згідно пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 цього Закону.
В п. 11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Судом правомірно встановлено, що валові витрати ТзОВ «Серін-Буд» за 2006 рік згідно первинних документів (накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури), які не спростовані відповідачем, і, які підлягають відображенню в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток позивача за 2006 рік, складають 129301,34 грн., що відповідає задекларованій сумі витрат цього ж рядку декларації з податку на прибуток товариства за 2006 рік. А тому, суд вважає, що ТзОВ «Серін-Буд» правомірно віднесено до складу валових витрат в 4-ому кварталі 2006 року витрати в сумі 17130,00 грн., які не враховані позивачем в декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2006 року.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, ч.4 ст.196, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів.
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року по справі № 2а-817/08, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий С.І.Богаченко
Суддя В.М.Багрій.
Суддя Д.М.Старунський.
Повний текст виготовлений .05 лютого 2010 року.
Судове рішення № 9792969, Львівський апеляційний адміністративний суд було прийнято 01.02.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 990/09/9104. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: