Постанова № 97914559, 25.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/6674/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., за участі правопорушника ОСОБА_1 , його захисника Зеленяка С.П., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого – адвоката Готри В.В., представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Шатрова В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в АТ «Укрзалізниця», ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий, за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої батьківські обов`язки щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , 2003 р.н., не цікавився станом його здоров`я, умовами проживання та чи дитина одягнена та сита. Вказаним діянням ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Факт правопорушення стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №433498 від 17.05.2021, рапортом працівника поліції від 17.05.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , актом обстеження умов проживання від 06.05.2021, довідкою директора Природничо-гуманітарного фахового коледжу про участь ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_2 , копією листа комунального некомерційного підприємства «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» вих. №283/29/01-10 від 30.04.2021, характеристикою ОСОБА_2 зі школи Яроцького закладу загальної середньої освіти І-ІІ.

Суд визнає вищенаведені докази належними та допустимими в процесі доказування, оскільки такі здобуті уповноваженими особами, у спосіб та у порядку визначеному законом і безпосередньо стосуються обставин правопорушення.

Аналізуючи долучені працівниками поліції докази, суд не знайшов в них суперечностей, достовірність таких матеріалів не викликає сумнівів.

В судовому засіданні правопорушник винним себе не визнав та пояснив, що намагається знайти спільну мову зі своїм сином. Вказав, що у квартирі, співвласником якої є ОСОБА_1 , діти не проживають. Станом на 2020 ОСОБА_1 проживав разом із батьком, однак внаслідок дій ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_1 був вимушений покинути квартиру. Зазначив, що в квартирі зірвано підлогу, меблі. Вказав, що телефонує синові.

Захисник під час судового засідання просив закрити провадження у справі за відсутності у діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, з підстав та мотивів, наведених ним в поданих письмових запереченнях на протокол. Так, за змістом заперечень захисник повідомив, що у протоколі не вказано, які саме норми законодавства (Сімейного кодексу України) порушені ОСОБА_1 . Незважаючи на те, що неповнолітній ОСОБА_5 категорично не бажає спілкуватись з батьком, до поліції регулярно надходять заяви по вчиненню ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, причому почалось це після приватизації квартири. Так, ОСОБА_1 і його діти: повнолітня ОСОБА_3 і неповнолітній ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 24. 04. 2019 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15. 05. 2019 року. Місце проживання усіх також зареєстроване за цією адресою. Діти у квартирі не проживали, а проживали і проживають у своєї тітки по материнській лінії ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Станом на червень 2020 року ОСОБА_1 проживав у квартирі разом із своїм батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У червні 2020 року ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_7 почали регулярно підбурювати дітей на вчинення протиправних дій, направлених на те, щоб створити для ОСОБА_1 нестерпні умови проживання у квартирі і позбавити його частки у спільному з дітьми майні. Вони регулярно звертаються до органів поліції з неправдивими заявами про ухилення від участі у вихованні неповнолітнього сина з метою створити з нього образ асоціального типа. 24 червня 2020 року ОСОБА_7 разом з дітьми зайняли велику кімнату у двохкімнатній квартирі, винесли з неї меблі ОСОБА_1 і замінили замок на дверях кімнати. Розуміючи, що діти є співвласниками квартири, ОСОБА_1 їм опору не чинив, а його батько вимушений був покинути квартиру. Після цього сім"я ОСОБА_8 почала погрожувати ОСОБА_1 , що вони пустять жити до квартири ОСОБА_9 , щоб він і сам залишив місце проживання. Ввечері 14 липня 2020 року, коли ОСОБА_1 повернувся додому, сім"я ОСОБА_8 і діти знаходились у квартирі, заважали йому зайти до неї, а коли він зайшов, то всі четверо почали обзивати його нецензурною лайкою, намагались вигнати з квартири і викликали співробітників поліції, заявивши їм, що ОСОБА_1 побив сина. Внаслідок такої заяви співробітники поліції вручили ОСОБА_1 обмежувальний припис на перебування у квартирі терміном на 10 днів (покинути квартиру) і склали адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП, який був розглянутий Ужгородським міськрайонним судом 08 жовтня 2020 року по справі № 308/6022/20 і провадження було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. З метою уникнення подальших скандалів і неправдивих заяв до поліції ОСОБА_1 з батьком з липня 2020 року проживають у квартирі свого знайомого ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , маючи на руках травмованого батька похилого віку, який потребує сторонньої допомоги. Наскільки йому відомо, діти у квартирі також не проживають, хоча вона вільна. Однак до поліції знову надходять заяви про його ухилення від виконання батьківських обов`язків. У поясненнях діти зазначають, що ОСОБА_1 зловживає алкоголем, палить у квартирі і приводить якихось людей, хоча, як зазначалось, він у квартирі не проживає з липня 2020 року. ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю роботи і реєстрації місця проживання, що спростовує пояснення заявників щодо його аморальної поведінки і вживання спиртних напоїв. Всі його намагання налагодити контакт з сином ОСОБА_11 неуспішні, що підтверджується скріншотами з екрана мобільного телефону ОСОБА_1 , а також звукозаписом останньої телефонної розмови з сином, у якій той вимагає віддати квартиру і відмовляється від зустрічі. Таким чином, заяви до поліції мають на меті одне: позбавити ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири, хоча іншого житла він не має.

Потерпілий під час судового засідання, у присутності представника органу опіки та піклування, пояснив, що його батько ОСОБА_1 не цікавиться його здоров`ям, харчуванням та не купував йому одягу. Вказав, що коли хворів на ковід нещодавно, батько не дзвонив. З лютого 2021 року батько дзвонив та просив зустрітися, однак у зв"язку з навчанням ОСОБА_2 не міг цього зробити, з днем народження батько його не вітав.

Допитана в якості свідка сестра потерпілого ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 забрав ключі від квартири та не цікавився життям та здоров`ям свого сина.

Допитаний під час судового засідання у якості свідка гр. ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_1 не телефонував сину, тероризує дитину перед судами, відмовляється спілкуватися з дитиною, обзивав ОСОБА_3 , його та тітку нецензурною лайкою.

Представник органу опіки та піклування Ужгородської міської ради Шатров В.В. в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_1 звертався із заявою про надання допомоги у вирішенні проблем у спілкуванні з неповнолітнім сином, однак, подальших дій для реалізації такої у встановленому законом порядку не вживав. Вважає, що правопорушник ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина, оскільки не цікавиться його навчанням, здоров`ям, не бере участі у його вихованні. Стверджує, що відмова сина від спілкування з батьком обумовлена саме неналежним виконанням останнім своїх батьківських обов`язків і не може слугувати виправданням ухиленню від таких.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінстратвиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Твердження правопорушника та його захисника про те, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків стосовно сина стало наслідком конфлікту з приводу володіння та користування спільною квартирою, суд не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні об`єктивно встановлено, що правопорушник не вчиняє жодних дій по забезпеченню необхідних умов життя, навчання та виховання свого неповнолітнього сина, не цікавиться його здоров`ям, навчанням, фізичним та духовним розвитком. Наявність майнового спору ніяким чином не звільняє правопорушник як батька обов`язку щодо вихованню своїх дітей. Враховуючи його попередню поведінку, син не йде з батьком на контакт, однак, на переконання суду, бажанням зустрітися не повинно обмежуватись батьківське піклування, незважаючи на вчасну сплату аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх неповнолітніх дітей, що, на думку суду, повністю знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, тому підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення щодо за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, відсутні.

З врахуванням даних про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно вимог ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з гр. ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.

Керуючись, ст.ст. 33, 40-1, 283-285, 287-294 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в АТ «Укрзалізниця», ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий, судовий збір на користь держави у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його законним представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда