Ухвала суду № 9791240, 19.04.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року № 5854/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сеслав.О» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сеслав.О» до Державної податкової інспекції в Тячівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2008 року ТзОВ «Сеслав.О» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Тячівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, визначаючи суму зобовязання з податку на прибуток, відповідачем не враховано, що кошти у розмірі 20409 грн. є поворотна фінансова допомога від фізичної особи у вигляді позики та яка не може бути включеною до складу валового доходу, окрім того, ним належно чином підтверджено суму оплати ПДВ за податковими накладними та у товариства відсутній борг по комунальному платежу, платі за воду та платі за забруднення навколишнього середовища.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122332/0/685/231/34981986/10192 від 11.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у розмірі 272299,90 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000132332/0/686/231/34981986/10193 від 11.07.2008 року, яким зменшено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ у розмірі 659,90 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000142332/0/687/231/34981986/10194 від 11.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у вигляді плати за забруднення навколишнього середовища у розмірі 639,30 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000152332/0/688/231/34981986/10195 від 11.07.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по комунальному податку у розмірі 527 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000162332/0/689/231/34981986/10196 від 11.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у вигляді плати за воду у розмірі 346,35 грн. та акт документальної перевірки № 501-231/34981986 від 04.07.2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Сеслав.О», подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не було порушено законодавства щодо сплати податку на прибуток, оскільки поворотна фінансова допомога не належить до прибутку, тому не підлягає оподаткуванню, правильно сплатив ПДВ в періоді, що перевірявся, не допустив порушень при справлянні податку з доходів фізичних осіб, не має заборгованості по встановлених законом податках та зборах.

Апелянт вказує на те, що відповідач не надав суду жодного первинного бухгалтерського документа, який свідчить про порушення законодавства або ухилення від сплати податків.

Апелянт просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 року та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ТзОВ «Сеслав.О», яка апеляційну скаргу підтримала, представника ДПІ в Тячівському районі, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ в Тячівському районі Закарпатської області провела виїзну планову перевірку ТзОВ «Сеслав.О» з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.03.2007р. по 31.03.2008р., що зафіксовано в акті перевірки від 4.07.2008р. №501-231/34981986.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Зокрема, податковим органом встановлено, що позивачем при визначенні податку на прибуток було занижено суму прибутку, що підлягає оподаткуванню на 863294,00 грн., в звязку з чим безпідставно занижено податок на прибуток в розмірі 215823,00 грн. При визначенні суми валового доходу за період з 19.03.2007р. по 31.03.2008р. товариство до складу валового доходу не включило вартість транспортних перевезень на території України та за її межами, а саме в Угорщину, що надавалися ним ПП ОСОБА_1 в загальній сумі 3469,00 грн.

Суд першої інстанції, досліджуючи обставини справи, повязані з законністю податкового повідомлення-рішення ДПІ в Тячівському районі від 11.07.2008р. №0000122332/0/685/231/34981986/10192, прийшов до правильного висновку про повну законність дій податкового органу в частині визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому свої висновки побудував на положеннях пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону), згідно якого валовий дохід, зокрема, включає в себе загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, сертифікатів.

Як видно з матеріалів справи, податковий орган встановив, що ТзОВ «Сеслав.О» до складу валового доходу не включило суму попередньої оплати за продукцію в загальному розмірі 1866,67 грн., яка поступила на розрахунковий рахунок позивача від МПП «Палвіана» 20.11.2007р. та від СФГ «Ферма Пилипа» 5.02.2008р.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав законними дії податкового органу в цій частині, при цьому правильно керувався пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону щодо виникнення дати збільшення валового доходу.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем за період з 19.03.2007р. по 31.03.2008р. до складу валових доходів не було включено суму поворотної фінансової(безпроцентної) допомоги в розмірі 20409,00 грн., яка не була повернута на кінець звітного періоду. Суд встановив, що 19.02.2007р. між позивачем та його директором Янчієм М.В. було укладено договір позики, за яким кінцевою датою користування позикою вважається 19.02.2009р. За вказаним договором Янчій М.В. надав позивачу позику шляхом внесення готівки в касу в розмірі 1145424,00 грн., яку підприємство частково повернуло в сумі 170108,00 грн.

Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону поворотна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з ч.2 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку, або осіб, які згідно з законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосувати ставку податку нищу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірними оскаржені дії податкового органу в цій частині.

Далі, як встановила ДПІ в Тячівському районі, позивач завищив приріст балансової вартості товарно-матеріальних цінностей - матеріалів та готової продукції за 1 кв.2008р. в сумі 79200,00 грн. та завищив суму приросту балансової вартості за 2007р. на суму 146024,00 грн.

При порівнянні даних податкових декларацій з податку на прибуток та даних бухгалтерського обліку судом першої інстанції встановлено розбіжність у сумах залишків товарно-матеріальних цінностей на початок та кінець звітних періодів 2007р. та 1 кварталу 2008р., які виникли внаслідок того, що товариством до складу валового доходу відносилася вартість придбаних основних засобів в сумі 888902,00 грн., а також того, що протягом 2007р. товариством до складу валових витрат включалися суми ПДВ з вартості придбаних основних засобів, а також товарів (робіт, послуг) в сумі 89411,00 грн., яка також включалася ним до складу податкового кредиту з ПДВ. Крім того, товариство до складу валових витрат включило суму убутку балансової вартості товарно-матеріальних цінностей за 1 квартал 2008р. в сумі 124324,00 грн.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових виробництва (обігу) входять суми ПДВ, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

Якщо платник податку на прибуток зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування, або не є обєктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-продавцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених ( не знятих з обліку) платником податку-продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Спираючись на зазначені норми законодавства, окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку про те, що податковим органом правомірно збільшено прибуток позивача, що підлягає оподаткуванню на суму 863294,00 грн. та відповідно визначено суму податку на прибуток в сумі 215823,00 грн.

Відтак правових підстав для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.07.2008р., яким було визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 272299,90 грн. (215823,00 грн. основний платіж та 56476,90 грн. штрафні (фінансові) санкції) суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо застосованих штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача ДПІ в Тячівському районі, то висновок суду першої інстанції щодо правомірності таких є правильним, оскільки ґрунтується на положеннях п.17.1 ст.17 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Далі, як встановлено в процесі перевірки, позивач завищив відємне значення податку на додану вартість в сумі 373,33 грн. та занизив суму податку на додану вартість за березень 2008р. в розмірі 66,60 грн., оскільки включив до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та устаткування для виробництва пінобетонних блоків.

Крім того, в березні 2007р. позивач до податкових зобовязань зі сплати ПДВ не включив суму ПДВ з вартості транспортних перевезень на території України, здійснених в інтересах ПП ОСОБА_1 на суму 399,60 грн. ( в т.ч. 66,60 грн.ПДВ), та не в повному обсязі включив суму ПДВ з сум попередньої оплати, отриманої в розмірі 2240,00 грн. від МПП «Палвіана» (20.11.2007р.) та від СФГ «Ферма Пилипа» (5.02.2008р.)

Тому податковим органом було збільшено ТзОВ «Сеслав.О» податкові зобовязання на 439,93 грн. та зменшено відємне значення ПДВ в сумі 373,33 грн. за листопад 2007р. та лютий 2008р., а також донараховано ПДВ за березень 2008р. в сумі 66,60 грн.

Ним же було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 11.07.2008р. №0000132332/0/34981986/10193, яким позивачу зменшено суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 659,90 грн. (439,93 грн. основний борг та 219,97 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Досліджуючи обставини справи, повязані з законністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, Закарпатський окружний адміністративний суд правильно керувався положеннями пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність прийнятого рішення податковим органом.

Крім того, при здійсненні перевірки повноти та своєчасності перерахування позивачем до бюджету податків з доходів фізичних осіб за період з 1.04.2007р. по 1.04.2008р., податковим органом було встановлено, що станом на 30.04.2008р. не було виплачено заробітну плату за квітень 2008р. в сумі 4200,00 грн., а сальдо по податку з доходів фізичних осіб по кредиту станом на 1.05.2008р. скрадало 340,71 грн.

Підприємство при закупці товарно- матеріальних цінностей в серпні-грудні 2007р. не утримало податку з доходів фізичних осіб на суму 250,00 грн.

Відповідно до пп. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані:

Надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого зних податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам полдатку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Згідно з пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 зазначеного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що податковий орган прийшов до правильного висновку про порушення позивачем вимог зазначених норм матеріального права та обґрунтовано визначив йому податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб.

Далі, як видно з матеріалів справи, відповідно до ст..15 Декрету КМУ від 20.05.1993р. «Про місцеві податки і збори» та рішення Тереблянської сільської ради від 11.03.1997р. позивач є платником комунального податку в розмірі 10% неподаткового мінімуму доходів громадян на кожного працівника товариства. ТзОВ «Сеслав. О» не подавало ДПІ в Тячівському районі розрахунки комунального податку за 1-2 кв. 2007р., занизило середньоспискову чисельність штатних працівників спискового складу товариства.

ДПІ в Тячівському районі, виявивши вказані порушення, прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.07.2008р. №0000152332/0/688/231/ 34981986/10195, яким визначила позивачу податкове зобовязання зі сплати комунального податку в розмірі 527,00 грн. (17,00 грн. основний борг та 510,00 грн. штрафні санкції).

Суд першої інстанції, спираючись на положення пп. «б» пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, а також пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обґрунтовано визнав правомірним таке рішення податкового органу.

В процесі розгляду справи встановлено, що позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища та не подавав до податкового органу розрахунки по даному збору за 9 місяців 2007р. та річний за 2007 р., тому йому було донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища за 3 4 кв.2007р. та 1 кв.2008р. в розмірі 129,30 грн.

Відповідач оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000142332/0/687/231/34981986/10194 від 11.07.2008р. визначив позивачу суму податкового зобовязання у вигляді плати за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 639,30 грн., в т.ч. 129,30 грн. основного боргу та 510,00 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначене рішення податкового органу правомірним, посилаючись на норми пп.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, в справі встановлено, що позивач є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів та не подав до податкового органу річний розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік, чим порушив вимоги п.7.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

В звязку з наведеним податковий орган донарахував позивачу даний збір за 4 кв. 2007р. в розмірі 346,35 грн., в тому числі 6,35 грн. основний борг та 340,00 грн. штрафні фінансові санкції.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірними дії податкового органу в цій частині на підставі вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 згаданого вище Закону, з чим погоджується колегія суддів.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим судом нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства про оподаткування прибутку підприємств, оскільки поворотна фінансова допомога не є прибутком підприємством, а є його борговим зобовязанням, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки спростовуються нормами матеріального права, правильно застосованими судом першої інстанції.

Не можуть бути такою підставою і інші доводи апеляційної скарги відсутність заниження ПДВ, відсутність порушення законодавства щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, комунального податку та встановлених законодавством зборів, оскільки такі доводи є непереконливими і спростовуються наведеним вище.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сеслав.О» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 року у справі № 2а-1384/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

Д.М. Старунський

Повний текст виготовлено 23.04.2010 року.