Ухвала суду № 97912212, 09.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3072/20

Провадження № 2/0203/563/2021

УХВАЛА

09 червня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Сядро Г.Г.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1 – Сколоздри В.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів шляхом заборони вчинення дій та визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2020 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулась ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» (далі – відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати такими, що припинили свою дію умови Розділу 4 (пункти 4.1, 4.2 (в т.ч. підпункти 4.2.1, 4.2.2), 4.3 (в т.ч. підпункти 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3), 4.4, 4.5, 4.7, 4.8) іпотечного договору № 7-14/ІП, укладеного між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. за № 1513;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 06.08.2020 року № 2300/К, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за № 770 – в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_2 по кредитному договору від 23.03.2008 року № 7/14-Ф, укладеному між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» та прав іпотекодержателя по договору іпотеки № 7-14/ІП від 25.03.2008 року, укладеному між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. за № 1513.

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів шляхом заборони вчинення дій та визнання договорів недійсними – передано за територіальною підсудністю до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15).

Не погодившись з ухвалою суду від 03 вересня 2020 року, позивач подав апеляційну скаргу.

26 січня 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2020 року – скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 лютого 2021 року цивільну справу № 205/3072/20, провадження № 2/0203/563/2021, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М.

Цивільний позов не відповідав вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, тому ухвалою суду від 10 лютого 2021 року був залишений без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

18 лютого 2021 року позивач усунула недоліки позовної заяви належним чином та у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року було задоволено заяву представника відповідача та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання, призначене на 10:00 годину 09.06.2021 року, з`явились представник позивача та представник відповідача-1, який брав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача-2 у підготовче засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення підготовчого засідання, разом з клопотанням про закриття провадження у справі надав суду клопотання про його розгляд за відсутності представника відповідача-2.

Суд, заслухавши думки учасників справи, які з`явились у підготовче засідання та не заперечували проти продовження підготовчого засідання за відсутності представника відповідача-2, на підставі ст.ст. 211, 223 ЦПК України, продовжив підготовче засідання за відсутності представника відповідача-2.

30 березня 2021 року представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надав суду клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача-2, посилаючись на положення ст. 19 ЦПК України, ст.ст. 4, 20, 45 ГПК України, зазначив, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності. При цьому, позивачем у таких спорах можуть бути, в тому числі і фізичні особи, які не є підприємцями. Також представник відповідача-2 у своєму клопотанні посилається на правову позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 квітня 2020 року, справа № 910/17433/19. Тому відповідач-2 просить суд закрити провадження у справі, бо справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Представник позивача під час підготовчого засідання заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача-2 та закриття провадження у справі. Як зазначив представник позивача, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 квітня 2020 року, справа № 910/17433/19, на яку посилається представник відповідача-2, справа, що переглядалась Верховним Судом, була підсудна саме господарському суду та мала розглядатися за правилами господарського судочинства, з огляду на те, що предмет спору у справі стосувався здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. З приводу цивільної справи, що розглядається в Кіровському районному суді м. Дніпропетровська, представник позивача зазначив, що за предметом спору така справа має розглядатися саме в порядку цивільного судочинства та підвідомча судам загальної юрисдикції. Також представник позивача зазначив, що спір виник не між юридичними особами, а стосується захисту порушених прав позивача за споживчим кредитом, в тому числі оспорюється договір про відступлення права вимоги в частині вимог до позивача. Адже на думку представника позивача, відповідач-1 не набув право вимоги до позивача за кредитним договором, а тому спір в цій частині стосується порушення прав позивача як фізичної особи споживача.

Представник відповідача-1 підтримав клопотання представника відповідача-2 лише в частині вимог клопотання про закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. На думку представника відповідача-1, договір про відступлення права вимоги був укладений між двома юридичними особами та стосується тільки їх підприємницької діяльності, будь-яких прав позивача цим договором порушено не було.

Тому представник відповідача-1 вважав, що в цій частині справа не підсудна суду загальної юрисдикції та провадження у справі в цій частині має бути закрито, бо справа підсудна господарському суду. З огляду на це, представник відповідача-1 просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 06 серпня 2020 року № 2300/К.

Суд, заслухавши думки учасників справи, ознайомившись зі змістом клопотання, проаналізувавши норми ЦПК України, дійшов наступних висновків.

Позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред`являються до суду за загальними правилами підсудності. При цьому суд має враховувати право споживача на пред`явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (стаття 28 ЦПК України).

Правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, у разі об`єднання позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Разом з тим, у пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Також слід зазначити, що судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція, в тому числі господарських та цивільних судів.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Аналіз викладеного вище дає підстави дійти висновку про те, що при розмежуванні юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін головним підходом є правильне визначення предмета спору, а після цього і суб`єктного складу. Крім того, визначальною ознакою справи цивільної юрисдикції, є суть (зміст, характер) спору. Загальні суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Так, судом встановлено, що предметом спору в цивільній справі, що розглядається, є, серед іншого, договір про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором та прав іпотекодержателя за іпотечним договором, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме: квартира. Тобто спір стосується порушених прав позивача приватноправового характеру та не пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності, в тому числі сторін оспорюваного договору про відступлення прав вимоги.

Крім того, позивач оспорює дійсність договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором саме в частині відступлення права вимоги щодо неї як фізичної особи, вважаючи, що тим самим порушені її права як споживача та права на нерухоме майно. Водночас позивач ОСОБА_2 не є фізичною особою-підприємцем, не здійснювала та не здійснює підприємницької діяльності. Тому суд не бере до уваги посилання представника відповідача-2 на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 квітня 2020 року, справа № 910/17433/19. Оскільки, як слушно зазначив представник позивача, предмет спору у вказаній справі стосувався здійснення підприємницької діяльності саме фізичною особою-підприємцем.

Суд враховує те, що позивач оспорює дійсність договору про відступлення права вимоги з підстав того, що відповідач-1 не набув право вимоги до позивача за кредитним договором, а тому спір в цій частині стосується порушення прав позивача як фізичної особи та споживача. При цьому, позивач посилається на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2015 року, справа № 203/1530/14-ц, яке набрало законної сили та яким відповідні обставини були встановлені.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що спір стосується нерухомого майна, квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та з огляду на характер порушеного права позивача, має розглядатися саме за правилами цивільного, а не господарського судочинства.

Доводи представника відповідача-1 та представника відповідача-2 щодо непідсудності спору загальним судам та необхідності закриття провадження у справі, з огляду на те, що спір має розглядатися в порядку господарського, а не цивільного судочинства, спростовується викладеним вище.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження у справі у зв`язку з її непідсудністю суду загальної юрисдикції, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 13, 49, 255, 256, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів шляхом заборони вчинення дій та визнання договорів недійсними – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині закриття провадження у справі безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання, в інші частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали суду складений 16.06.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва