Рішення № 97898497, 25.06.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1226/20

Провадження № 2/211/395/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Папариги В.А.,

при секретарі Чернушкіній Г.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 .. В обґрунтування своїх вимог послалися на те, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем 21.07.2014 року укладено кредитний договір № GP-6600405, на підставі якого їй відповідачу видано кредит в сумі 31869,41 гривен.. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», яке є правонаступником усіх його прав та зобов`язань. Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за укладеним кредитним договором № GP-6600405 від 21.07.2014 року в сумі 111494,25 грн., а саме: 26227,79 грн. заборгованість за кредитом; 2984,15 грн. заборгованість за процентами; 11600,26 грн. заборгованість за комісією; 70772,05 грн. штрафні санкції. Вказану заборгованість та понесені ним витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.06.2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково ( а.с. 58-59).

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.07.2020 року скасовано заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.06.2020 року за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

15.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно відзиву, вона заперечує факт отримання грошових коштів за кредитним договором № GP-6600405 від 21.07.2014 року, не заперечує, що підписала заяву анкету, але заповнював її представник банку. Також заперечує факт погашення кредиту, оскільки вона його не отримувала. Крім того, копія кредитного договору не підписана банком та не скріплена печаткою. Копія меморіального ордеру № 14287861, надана позивачем АТ «ПУМБ», датована 22.07.2014 року, а банком платника в даній копії Меморіального ордеру № 14287861 – зазначений – ПАТ «ПУМБ». Але, згідно позовної заяви ПАТ «ПУМБ», відповідач – ОСОБА_1 21.07.2014 рок, укладала кредитний договір, саме з АТ «Банком Ренесанс Капітал», який і повинен був через свій Меморіальний ордер, оформлений належним чином», видати відповідачу – ОСОБА_1 кредитні кошти. ОСОБА_1 не отримувала письмової вимоги від 13.04.2018 року № 1531, та не змогла особисто дізнатися про існування своєї «начебто» заборгованості в сумі 111494,25 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків ПАТ «ПУМБ», без чіткого помісячного відображення періоду нарахування, нарахованих сум ( процентів, комісії, штрафних санкцій, тощо), який на переконання відповідача, не відповідає дійсним обставинам справи. Розмір штрафних санкції, визначений позивачем, складає 70772,05 грн., не є співвмірним з сумою тіла кредиту та відсотків, та значно перевищує збитки, які начебто завдані позивачу, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, та відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, підлягають обов`язковому зменшенню. Крім того, строк кредитування за кредитним договором № GP-6600405 від 21.07.2014 року, згідно п. 2.3 Пропозиції укласти договори ( оферти), закінчився – 22.07.2017 року. Тобто проценти за даним кредитним договором, позичальник з 22.07.2017 року, нараховувати правових підстав не має.

Просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_2 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність її представника. Проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, свої заперечення виклала у відзиві.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 договору № GP-6600405 від 21 липня 2014 року остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 31869,41 грн., з базовою сплатою відсотків за користування кредитом 9 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки 36 місяців (а.с. 6 копія пропозиції).

Згідно пропозиції укласти договір (оферта) від 21.07.2014 року ОСОБА_1 подала пропозицію ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ПрАТ «УАСК «АСК-ЖИТТЯ», від імені якого на підставі агентського договору діє банк, на умовах, зазначених в цій пропозиції, та у відповідності до чинних Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків Банку, які разом з Умовами є невід`ємною частиною цієї пропозиції, й чинних Правил добровільного страхування життя Страховика № 003.2 від 30.12.2003 року, укласти з нею договір про надання споживчого кредиту на умовах, викладених в частині 2 цієї пропозиції з метою рефінансування заборгованості шляхом її погашення кредитору в повному обсязі за рахунок коштів кредиту у сумах та за реквізитами, зазначеними у пунктах 2 цієї Пропозиції, сплати комісійної винагороди Банку за переказ коштів у розмірі, визначеному в п. 2.6. цієї Пропозиції, оплати ціни Договору страхування, що вказаний нижче, укласти з ним договір страхування на умовах, зазначених у ч. 3 цієї Пропозиції ( а.с. 7).

Судом встановлено, що сторонами було погоджено умови договору та відповідач була ознайомлена з ними, про що свідчить її підпис на Пропозиції укласти договори (оферта) від 21.07.2014 року та на загальних умовах договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків.

19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ресенанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до АТ «ПУМБ», який є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ресенанс Капітал», що також підтверджується статутом АТ «ПУМБ», затвердженим позачерговими Загальними зборами акціонерів (протокол № 82 від 12 вересня 2019 року) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Внаслідок приєднання ПАТ «Банк Ресенанс Капітал» до АТ «ПУМБ» була передана заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач послався, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, тому станом на 07.02.2020 року утворилась заборгованість, яка становить 111494,25 грн., та складається: заборгованості за кредитом – 26227,79 грн.; заборгованості за процентами -2894,15 грн.; заборгованості за комісією – 11600,26 грн.; штрафних санкцій– 70772,05 грн.

Також позивач посилався, що направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту: АДРЕСА_1 , тому вважає, що обов`язок щодо претензійної роботи виконаний належним чином, однак незважаючи на все, відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов договору. (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем надано копію паспорта відповідача, копію пропозиції укласти договори (оферта) від 21.07.2014 року, копію Загальних умов договорів, відкриття та ведення рахунків, підписані відповідачем 21.07.2014 року, письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором з копією списку поштових відправлень рекомендованих листів, довідку про стан заборгованості за кредитним договором, виписку з рахунку, копію витягу з ЄДРПОУ позивача та копію зі статуту позивача (витяг), меморіальний ордер № 14287861 щодо перерахування коштів в сумі 31869,41 грн.

Згідно п. 3.5. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, надання кредиту здійснюється не пізніше 3 робочих днів з дати акцепту Пропозиції Банком. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з відповідного позичкового рахунку, відкритого позичальнику у Банку, та її перерахування (ініціація переказу) у відповідних частинах на відповідні рахунки.

Так, випискою по особовому рахунку, яка сформована 26.01.2021 року підтверджується надання 22.07.2014 року відповідачу кредитних коштів у передбаченому договором розмірі 31869,41 грн. (а.с. 119)

Відповідач зобов`язався щомісячно погашати суму кредиту, сплачувати нараховані проценти на суму кредиту та комісію в сумах та терміни, що передбачені графіком платежів шляхом безготівкового перерахування коштів у відповідних сумах на рахунок Банку або поточний рахунок позичальника, відкритий для зарахування коштів спрямованих на погашення заборгованості, вказаний у графіку платежів. (п. 5.1. та п. 6.1. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків) (а.с.7)

Згідно виписки по особовому рахунку відповідача за період з 22.08.2014 року по 22.07.2017 року, остання здійснювала щомісячні платежі з порушенням умов договору щодо їх погашення щомісячними платежами протягом 36 місяців, у зв`язку з чим станом на 07.02.2020 року прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 26227,79 грн. ( а.с. 116-124).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, врахувавши мету правочину, відносин між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд встановив на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, факт наявності між сторонами кредитних правовідносин.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про порушення відповідачем встановленого у кредитному договорі строку повернення грошових коштів, а тому позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 26227,79 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 2894,15 грн., то суд зазначає наступне.

Договором визначено розмір процентної ставки у 9% річних. (а.с.7)

Згідно п. 4.1. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти, розраховані, виходячи з процентної ставки вказаної у пропозиції, від неповерненої суми кредиту.

Розрахунок процентів за кредитом здійснюється щоденно за фактичний строк користування Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. (п. 4.3. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків)

Суд враховує висновки, зроблені у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом в період нарахування з 22.08.2014 року по 22.07.2017 року з урахуванням суми кредиту складає 2894,15 гривень, тобто сума заборгованості за відсотками нарахована в межах строку кредитування, а тому позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 2894,15 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

В той же час, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 11600,26 гривень та штрафних санкцій в розмірі 70772,05 гривень, не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 – 11600,26 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 4.3. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, за обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує комісію у розмірі, вказаному в пропозиції, від початкової суми кредиту, перерахованої банком згідно з цим розділом (база розрахунку комісії).

У пропозиції укласти договір (оферта) від 21.07.2014 року, яка разом із загальними умовами договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, є невід`ємною частиною даного кредитного договору, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 1,30% (п.2.4), а розмір щомісячного платежу від загальної суми кредиту становить 1427,95 щомісяця, яка має сплачуватись протягом 36 місяців.

Згідно розрахунку банку заборгованість за комісією становить 11600,26 грн.

В той же час судом встановлено, що відповідачем був отриманий кредит на споживчі потреби, що підтверджується п. 1 Пропозиції укласти договори (оферта) (а.с.6), тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлює, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що встановлення у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну плату, а саме винагороду є незаконним, оскільки банк не повинен встановлювати платежі обов`язкові для споживача за свої дії, на власну користь. Крім того, суд зазначає, що Банком не визначено у Кредитному договорі, які саме послуги за комісію, так звану щомісячну винагороду, надаються клієнту. Умови кредитного договору, якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків.

Як наслідок, суд вважає, що вимоги позивача щодо нарахованій комісії задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту та відсотків, стягнути заборгованість за комісією та штрафні санкції за несвоєчасну сплату кредиту, посилаючись на наявні між сторонами погоджені Загальні умови кредитування, відкриття та ведення рахунків (п. 6.2.), на які йдеться посилання у Пропозиції укласти договори (оферта).

Однак в матеріалах справи відсутні відомості, що саме з вказаними Загальними умовами кредитування була ознайомлення відповідач ОСОБА_1 як позичальник, що ставить під сумнів обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення штрафів, оскільки заявлена сума заборгованості в цій частині є значною, порівняно з тілом кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зазначила, що оскільки у заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 зі сторони кредитодавця було дотримано вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

А отже враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення штрафу в 70772,05 грн. задоволенню не підлягають.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № GP-6600405 від 21.07.2014 року в розмірі 29121,94 грн., що включає: 26227 гривень 79 коп. – заборгованість за кредитом, 2894 гривні 15 коп. – заборгованість за відсотками; Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2102,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), тому оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням зазначеного приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 549,03 грн. (29121,94 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 2102,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 111494,25 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 551, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, суму заборгованості за договором № GP-6600405 від 21.07.2014 року, що виникла станом на 07.02.2020 року, в сумі 29121 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять одну) гривню 94 коп., що включає: 26227 ( двадцять шість тисяч двісті двадцять сім) гривень 79 коп. – заборгованість за кредитом, 2894 ( дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири ) гривні 15 коп. – заборгованість за відсотками; також судовий збір в сумі 549 ( п`ятсот сорок дев`ять ) гривень 03 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складене 25 червня 2021 року.

Суддя: В. А. Папарига