Рішення № 97882067, 22.06.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/2905/21

Провадження № 2/243/1296/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Коптєвої А.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Слов`янська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

АТ “Акцент-Банк” звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ “Акцент-Банк” та підписав заяву б/н від 16 лютого 2018 року. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява - анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https:// a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Згідно цієї норми статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями у зв`язку з чим станом на 23 грудня 2020 року утворилася заборгованість у сумі 19170,41 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 15524,38 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 3646,03 грн. У зв`язку з викладеним просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 19170,41 гривень та судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, проте в позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності, наполягав на заявлених позовних вимогах, просив їх задовольнити у повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Крім того, відповідачем було надано відзив на позов, в якому він зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та незаконними, оскільки ним була сплачена позивачу вся сума грошових коштів за кредитом. Крім того, в анкеті-заяві, яка ним була підписана при оформленні кредитного договору, відсутні умови щодо розміру відсотків за користування кредитом, а Умови та

правила надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, він не підписував, а тому вони не можуть розцінюватися судом як частина кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір в письмовій формі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов АТ “Акцент-Банк” підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

16 лютого 2018 року між позивачем і ОСОБА_1 , за умовами якого останній отримав кредитні кошти шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку було укладено кредитний договір б/н.

У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 16 лютого 2018 року станом на 23 грудня 2020 року становить: заборгованість за кредитом 15524 грн. 38 коп., заборгованість за відсотками 3646 грн. 03 коп.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла станом на час підписання відповідачем вищенаведеної заяви правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 628 та статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦКК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і

порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В поданій позовній заяві АТ «Акцент-Банк» посилається на те, що 16 лютого 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

На підтвердження умов договору АТ «Акцент-Банк» надало суду Анкету-заяву відповідача, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Витяг з умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна».

Разом з тим, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування, оскільки як вбачається з поданих матеріалів, ані паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», ані Витяг з умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», ані Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» підпису ОСОБА_1 не містять.

Анкета-заява, яка підписана відповідачем, містить лише його анкетні дані, контактну інформацію, тощо, проте не містить даних про умови кредитування, зокрема в анкеті-заяві від 16 лютого 2018 року не зазначена процентна ставка, графік сплати процентів за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 лютого 2018 року, посилається на Умови та Правила надання банківських послуг в АТ А-Банк та Тарифи.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Умови та правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тарифами ознайомився і погодився відповідач ОСОБА_1 , підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 16 лютого 2018 року.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, у яких зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не

можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

З урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, до правовідносин, що виникли у даному випадку, неможливо застосувати правила ч.1 ст. 634 ЦК України.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»).

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Витяг з умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 лютого 2018 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків за користування кредитними коштами, а тому, і підстав що при укладенні договору АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, не має.

Позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем, щодо розміру процентів, порядку користування кредитними коштами.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог, про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 3646 гривень 03 копійок слід відмовити.

Крім того, з наданої позивачем банківської виписки за період з 16 лютого 2018 року по 16 червня 2021 року слідує, що ОСОБА_1 скористався кредитними коштами в загальному розмірі 21233 грн. 42 коп., однак станом на 23 грудня 2020 року, як зазначає позивач сума заборгованості за кредитом складає 15524 грн. 38 коп.

Враховуючи, що доводи відповідача щодо сплати ним всієї суми заборгованості не підтверджені останнім, крім того, спростовані доказами позивача, долученими до матеріалів справи, а кошти по кредиту отримані відповідачем та використані ним в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню сума непогашеної заборгованості за кредитом від 16 лютого 2018 року в розмірі 15524 гривень 38 копійок.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 15524 гривень 38 копійок.

Отже сума задоволених позовних вимог становить 80,98 % (15524,38 грн. * 100% / 19170,41 грн.).

Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 1838 гривень 24 копійки (2270 грн. * 80,98 % / 100%).

Таким чином з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в розмірі 15524 гривень 38 копійок, та судовий збір в розмірі 1838 гривень 24 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 527, 530, 628-629, 633-634, 638, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП; НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», розташованого за адресою: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, на рах. № НОМЕР_2 , МФО 307770, код ЕДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором б/н від 16 лютого 2018 року в розмірі 15524 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривень 38 копійок та судовий збір у розмірі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) гривень 24 копійок, а всього 17362 (сімнадцять тисяч триста шістдесят дві) гривень 62 копійок.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 червня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін