Ухвала суду № 97877921, 24.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19344/20

Провадження 4-с/127/68/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницькій міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

за участю секретаря Волхової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича про скасування постанови про опис та арешт майна боржника, що винесена 18.05.2021 у виконавчому провадженні № 64217451, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області через свого представника ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. про скасування постанови про опис та арешт майна боржника, що винесена 18.05.2021 у виконавчому провадженні № 64217451.

Скаргу мотивовано тим, що 18.05.2021 приватним виконавцем Тимощуком В.В. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 64217451. Наведеною постановою виконавець здійснив опис квартири заявника, що розташована у АДРЕСА_1 . Заявник вважає вказану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки сума заборгованості, яка зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження є відмінною від суми заборгованості, яку мав боржник до відкриття виконавчого провадження. Заявник, ще до відкриття виконавчого провадження, 05.01.2021 сплатив стягувачу 50 000 грн., для погашення заборгованості за кредитним договором, 15.04.2021 заявником сплачено ще 23000 грн. про що приватний виконавець був обізнаний. Заявник за скаргою жодних повідомлень про наміри описувати житло боржника у виконавчому провадженні не отримував. Вважає, що опис та арешт майна (квартири) без входження до неї можливий лише у разі недобросовісної поведінки боржника, а тому опис за даними технічної документації на квартиру проведений бути не міг. Заявник зазначає, що оскаржувану постанову складено з порушенням положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», так як відсутні обов`язкові характеристики майна, яке описується, а саме призначення кімнат (приміщень) та матеріали стін. Поняті фізичної участі у описі майна не брали, квартиру не бачили та не оглядали. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із наведеними вимогами.

Від учасників справи письмові пояснення на скаргу не надходили.

Представник заявника ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.

Стягувач у виконавчому провадженні АТ «Кредобанк» через свого представника адвоката Павленка С.В. подав заяву про розгляд скарги у відсутність представника стягувача у задоволенні скарги просили відмовити за безпідставністю і необґрунтованістю.

В судове засіданні приватний виконавець Тимощук В.В. не зявився, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються . Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду скарги, однак в судове засідання не з`явились, суд ухвалив проводити розгляд скарги у їх відсутність, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судом при прийнятті до розгляду даної скарги було враховано, що вона подана у строк, що визначено законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді скарги судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2020 по справі № 127/19344/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором № 5577/2016 від 26.12.2016 року в розмірі 375744,08 грн. та 5666,16 грн. судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист № 127/19344/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором №5577/2016 від 26.12.2016 року в розмірі 375744,08 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 318412,40 грн., заборгованості за відсотками 18512,40 грн., заборгованості за пенею 39056,57 грн., а також судовий збір в сумі 5666,16 грн.

20.01.2021 приватним виконавцем Тимощуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64217451 за наведеним вище виконавчим листом.

Як вбачається з копій квитанцій, що долучені до матеріалів скарги 05.01.2021 та 15.04.2021 божником у виконавчому провадженні здійснено сплату суму боргу на суму 50 000 грн. та 23 000 грн. – відповідно. (а.с. 10 – 11 скарги).

Борг заявника (боржника у виконавчому провадженні) перед стягувачем у повному обсязі не погашено.

18.05.2021 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. в межах виконавчого провадження ВП № 64217451 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на квартиру загальною площею 129,8 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 . Здійснено детальний опис приміщень, що арештовуються на підставі технічної документації на вказану квартиру.

Судом встановлено, що приватним виконавцем винесено оскаржувану постанову про опис та арешт (коштів) майна боржника під час здійснення виконавчого провадження № 64217451, відкритого 20.01.2021 року. При цьому, аргументація протиправності оскаржуваної постанови полягає фактично у неправомірності накладення арешту оскільки боржник двічі здійснив часткове погашення суми боргу, що стягується в примусовому порядку та у зв`язку з тим, що приватним виконавцем здійснено опис майна на підставі технічної документації на арештовану квартиру без фізичного виходу за місцем її розташування та без присутності в об`єкті нерухомості при описі понятих.

Як встановлено ч.ч. 1,2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 наведеного Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Як встановлено ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно із ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до Конституції України та ст. 18 чинного ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В свою чергу, згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу, що право на виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий захист.

Крім того, виконання судових рішень – це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду заяви й закінчується виконанням судового рішення.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) встановив, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Войтенко проти України» (Voytenko v. Ukraine) від 29 червня 2004 року, п. 53).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що приватний виконавець здійснив опис і арешт квартири боржника в межах виконавчого провадження № 64217451 з примусового виконання рішення суду про стягнення коштів на користь АТ «Кредобанк». Судом встановлено, що борг заявника перед стягувачем в повному обсязі не погашено.

Здійснення скаржником двох проплат на виконання рішення суду на загальну суму 73 000 грн., не позбавляє приватного виконавця права здійснити опис та арешт майна боржника, оскільки борг перед стягувачем боржником в повному обсязі не погашено.

Закон України «Про виконавче провадження» не містить положень, що визначали б заборону на опис та арешт нерухомого майна (будинку, квартири) без фізичного входження в таке нерухоме майно. А тому здійснення опису та арешту саме квартири, як нерухомої речі, без фізичного до неї входження не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. При цьому суд звертає увагу на те, що приватним виконавцем здійснено опис та арешт саме квартири а не рухомих речей, що в ній перебувають.

Вимоги ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення характеристик нерухомого майна, яке описано та арештовано приватним виконавцем дотримано, що вбачається зі змісту оскаржуваної постанови.

Часткова сплата заявником боргу, також не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки борг в повному обсязі перед стягувачем не погашено та примусове виконання рішення суду має здійснюватись до повного його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання, що приватний виконавець Тимощук В.В. діяв в межах своїх повноважень, як те визначено Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням засад диспозитивності, незалежності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено підстави і порядок зняття арешту з майна. Такими підставами, зокрема, є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом не встановлено підстав для скасування постанови про опис та арешт (коштів) майна боржника, яка винесена 18.05.2021 приватним виконавцем Тимощуком В.В. в межах виконавчого провадження № 64217451.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що внесена на розгляд суду скарга до задоволення не підлягає, оскільки є необґрунтованою.

Судом не встановлено понесення судових витрат у зв`язку з розглядом цієї скарги.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 76-82, 89, 95, 229, 258-260, 263, 353, 354, 447-452 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича про скасування постанови про опис та арешт майна боржника, що винесена 18.05.2021 у виконавчому провадженні № 64217451 – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: