Ухвала суду № 9786694, 09.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 р.Справа № 2-а-41395/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Донець Л.О.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 р. по справі

№2-а-41395/09/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкового повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємць ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0001121720/0 від 28.08.2009 р. про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33416,43 грн. та рішення № 0001131720 від 28.08.2009 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 1485174,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що через свою хворобу наприкінці 2003 р. прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності та передав через ФОП ОСОБА_4 юридичній фірмі „Престиж" всі документи для припинення своєї підприємницької діяльності. Тому, протягом 2004-2009 р.р. книгу обліку доходів та розходів ним не велася, податкові органи протягом цього часу не проводила ніяких перевірок. Також позивач зазначив, що контролюючим органом взяті за основу для нарахування штрафних санкцій копії товарних чеків, оригінали яких він не бачив. Крім цього, позивач зазначив, що відповідачем порушено термін, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, щодо застосування адміністративно-господарських санкцій по операціях за період 10.08.2007 р.по 25.04.2008 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 79, 143 ч.3 КАС України, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 31.07.2009 р. по 13.08.2009 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт № 1539/17-218/1965419673 від 14.08.2009 р.

Згідно зазначеного акту, в ході перевірки виявлені наступні порушення:

- п.п. 19.1. «а», «в» ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження оподаткованого доходу за перевіряємий період у сумі 297 034,95 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 33 416,43 грн.

- п.1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: за період з 01.04.2006 р. по 31.04.2006 р. встановлена торгівля за готівкові кошти без використання реєстратора розрахункових операцій в розмірі 297 034,95 грн.

На підставі акту перевірки № 1539/17-218/1965419673 від 14.08.2009 р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова прийняті:

- податкове повідомлення - рішення № 0001121720/0 від 28.08.2009 року по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на суму 33 416,43 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 1485174,75 грн. № 0001131720 від 28.08.2009 року.

Також при проведенні перевірки встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у періоді з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. знаходився на загальній системі оподаткування. Декларації про доходи за період: з 2 кварталу 2006 р. по 3 квартал 2009 р. до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не надавались.

До ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від Мелітопольської ОДПІ надійшли завірені копії документів, згідно яких ФОП ОСОБА_3 продав ТОВ "Агропромінвест-М", код СДРПОУ 35238555, запчастини на суму 297034,95грн. Накладна №176 від 19 липня 2007р. Оплата за отриманий товар підприємством здійснювалась за готівку, згідно товарних чеків, що підтверджується листом Мелітопольської ОДПІ від 23.06.09р. №18101/7/23-210.

Тобто, підприємцем ОСОБА_3 отримано валовий дохід за 3 квартал 2007р. в сумі 70000 грн., за 4 квартал 2007р, в сумі 130000 грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 80000 грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 17034,95 грн.

Розбіжності між даними книги обліку доходів та витрат, декларації та даними первинних документів виникли внаслідок того, що підприємець не включив до валового доходу суму готівки, отриманої від ТОВ "Агропромінвест-М", код ЄДРПОУ 35238555, згідно товарних чеків у сумі 297034,95 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача є законними та обґрунтованими, оскільки він діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а саме, відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», протилежне позивачем у відповідності до вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 є субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим виконкомом Ленінської районної ради м. Харкова, дата реєстрації 18.09.2001 року (а.с. 21).

При проведенні ДПІ у Ленінському районі м. Харкова планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складений акт № 1539/17-218/1965419673 від 14.08.2009 р., встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у періоді з 01.04.2006р. по 31.03.2009р. знаходився на загальній системі оподаткування. Декларації про доходи за період: з 2 кварталу 2006 р. по 3 квартал 2009 р. до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не надавались, чим порушено ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Як встановлено, що листом № 18101/7/23-210 від 23.06.2009 року Мелітопольської ОДПІ до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова надійшли завірені копії документів (товарні чеки), згідно яких ФОП ОСОБА_3 продав запчастини ТОВ "Агропромінвест-М", код СДРПОУ 35238555 на суму 297034,95грн. Накладна №176 від 19 липня 2007р. Оплата за отриманий товар підприємством здійснювалась готівкою, згідно товарних чеків (а.с. 13-20).

Наведене свідчить про те, що , ФОП ОСОБА_3 отримано валовий дохід за 3 квартал 2007р. в сумі 70000 грн., за 4 квартал 2007р, в сумі 130000 грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 80000 грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 17034,95грн. Вказані суми ним не були задекларовані, чим порушено Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Розбіжності між даними книги обліку доходів та витрат, декларації та даними первинних документів виникли внаслідок того, що ФОП ОСОБА_3 не включив до валового доходу суму готівки, отриманої від ТОВ "Агропромінвест-М", код ЄДРПОУ 35238555, згідно товарних чеків у сумі 297034,95грн.

Суд першої інстанції дав належну оцінку цим фактам.

Приписами ст. ст. 8, 9, 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Приписами статей 2, 4 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року №1251-XII (зі змінами та доповненнями), встановлений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно п.3 ч.1, ч.4 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування", платники податків, зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни і це зобов'язання припиняється їх сплатою.

Відповідно до п.п. «а» п. 19.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV, платники податку зобовязані вести облік доходів і витрат, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобовязаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Згідно п.п. «в» п. 19.1 Закону України платники податку зобовязані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обовязковим.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, п.4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Підпунктом «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі(із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Відповідно до ч.14 ст. 22 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності повинно містити відомості про ім'я фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків; місце та дату внесення запису про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Статтею 47 зазначеного Закону визначено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_3 не внесено повідомлення про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності та, відповідно, до Єдиного державного реєстру не внесено запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, оскільки зазначені вище документи державному реєстратору не були подані.

Позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог та у судовому засіданні суду першої інстанції, підтримуючи позов, наполягав на тому факті, що з 2001 року юридична фірма „Престиж" вела його бухгалтерські документи. Також позивач стверджував, що наприкінці 2003 року він всі документи стосовно припинення своєї підприємницької діяльності передав через ФОП ОСОБА_4 юридичній фірмі „Престиж".

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано достатніх доказів щодо ведення бухгалтерського обліку його підприємницької діяльності у спірний період іншим підприємством, тобто позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Тому суд першої інстанції обґрунтовано посилався на ч.1 с. 71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена фінансова санкція у пятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності твердження позивача про порушення відповідачем строку, встановленого ст.250 Господарського кодексу України стосовно застосування адміністративно-господарських санкцій по операціях за період 10.08.2007р.по 25.04.2008р.

Так, виходячи зі змісту положень Закону України „Про державну податкову службу в Україні", завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 4, п.6 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу", функції органів державної податкової служби щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків та забезпечення застосування фінансових санкцій не входять до господарської компетенції податкового органу, оскільки не пов'язані саме з організаційно-господарськими повноваженнями в розумінні будь-якого впливу на процес управління діяльністю позивача.

Статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України, зазначений Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання, відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до статті 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

В даних правовідносинах органи державної податкової служби не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснюють організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Отже, дія статті 250 Господарського кодексу не поширюється на порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Статтею 17 п. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена фінансова санкція у пятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства, на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова законними та обґрунтованими, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001121720/0 від 28.08.2009 р. та рішення № 0001131720 від 28.08.2009 р. про застосування штрафних санкцій діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме, відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009р. по справі№2-а-41395/09/2070 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Харкова про визнання недійсними податкового повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Кононенко З.О. Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2010 р.