Ухвала суду № 97814872, 15.06.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/565/20

Провадження № 4-с/740/5/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

Головуючої судді Гагаріної Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.

державного виконавця Лисенка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Суми) про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021, у виконавчому проваджені № 64840127, -

встановив:

у свої скарзі від 20.04.2021 заявник просить суд визнати постанову державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Суми) про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021 у виконавчому проваджені № 664840127 неправомірною та скасувати її.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.04.2021 під час намагання виконати рішення суду, яким було зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити доступ працівникам КП «НУВКГ» до місця підключення будинку АДРЕСА_1 до водопровідної мережі, яка знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , працівник КП «НУВКГ» Будинський В.В., як особа якій має бути наданий доступ до місця підключення будинку АДРЕСА_1 до водопровідної мережі, яка знаходиться на земельній ділянці будинку АДРЕСА_2 , повідомив про відсутність доступу до водопроводу на місці підключення, що було внесено до акту і не унеможливлювало виконання компетентними працівниками робіт спрямованих на відновлення водопостачання до будинку АДРЕСА_1 , водопостачання в якому не відновлено на час подання скарги. Матеріали виконавчого провадження №64840127 не містять даних про забезпечення доступу працівникам КП до місця підключення будинку АДРЕСА_1 , до водопровідної мережі, яка знаходиться на земельній ділянці будинку АДРЕСА_2 , для проведення ними, у цьому місці, ремонтних робіт, спрямованих на відновлення водопостачання будинку АДРЕСА_1 . Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання, в повному обсязі не відповідає дійсності, оскільки доступ до водопровідної мережі не наданий, а водопостачання не відновлено.

Державний виконавець Лисенко О.С. подав відзив на скаргу, в якій проти задоволення скарги заперечував, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Зазначив, що рішення виконано в межах резолютивної частини виконавчого документу. Боржник не чинила перешкод і надала доступ до знаходження місця підключення, як це вимагається в резолютивній частині рішення, де не вказано, що відповідач повинна надати вільній доступ до водопроводу та місця підключення, яким саме чином, тобто виконання водопровідних робіт для забезпечення даного доступу чи в якійсь інший спосіб.

Представник скаржника та скаржник у судове засідання не з`явились, представник подав до суду клопотання про розгляд скарги без їх участі.

Суб`єкт оскарження - державний виконавець Лисенко О.С. у судовому засіданні зазначив, що всі необхідні виконавчі дії вчинив в межах резолютивної частини виконавчого документу, у зв`язку чим виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, адже боржником був наданий доступ до земельної ділянки. де знаходиться водопровідна мережа, що підтверджується актом та відповідями КП «ВУКГ», які були присутні при виконавчих діях. Резолютивна частина виконавчого документ не містить вказівки, яким чином боржник мав забезпечити такий доступ, які конкретні дії він мав вчинити.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно частин 1,2 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Визначений законодавством принцип обов`язковості виконання судових рішень, ухвалених судами іменем України, реалізовується органами державної виконавчої служби згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ст.ст.383,387 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що на виконанні у Ніжинському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №64840127 про зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити доступ працівникам КП «НУВКГ» до місця підключення будинку АДРЕСА_1 до водопровідної мережі, яка знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

15.03.2021 державним виконавцем Ніжинського МРВ ДВС ПСМУЮ (м. Суми) Лисенком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам 17.03.2021.

01.04.2021 за вихідним номером №19680 боржнику ОСОБА_2 направлено повідомлення, що 06.04.2021 о 10.00 за адресою АДРЕСА_2 , відбудеться проведення виконавчих дій згідно рішення суду.

06.04.2021 при проведенні виконавчих дій ОСОБА_2 вручене зобов`язання про забезпечення доступу всім компетентним працівникам КП «НУВКГ» до місця підключення будинку АДРЕСА_1 (абонент ОСОБА_1 ) до водопровідної мережі, яка знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , для проведення у цьому місці ремонтних робіт, спрямованих на відновлення водопостачання будинку АДРЕСА_1 .

За змістом пояснень ОСОБА_2 від 07.04.2021 вбачається, що доступ нею надано, але оскільки технічні умови на підключення водопровідної мережі домоволодіння АДРЕСА_1 порушені, а саме відсутній водопровідний колодязь на місці врізки, то відповідно мережа засипана землею. Представники КП відмовились виконувати земляні роботи та відновлювати водопостачання.

Відповідно до відповіді КП «НУВКГ» від 12.04.2021 вбачається, що оскільки водопровід не знаходиться на балансі Виробника та договір на обслуговування водопроводу з КП не укладався, то земляні роботи може виконати власник або КП за договором (за попереднім письмовим зверненням). Громадянка ОСОБА_2 надала доступ до земельної ділянки, але не надано доступ до водопровідної мережі та точки підключення для проведення ремонтних робіт.

19.04.2021 старшим державним виконавцем Ніжинського МРВ ДВС ПСМУЮ (м. Суми) Лисенком О.С. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акту виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Із досліджених судом документів, вбачається, що боржником не було надано доступ до місця підключення будинку АДРЕСА_1 (абонент ОСОБА_1 ) до водопровідної мережі, яке знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення у цьому місці ремонтних робіт, спрямованих на відновлення водопостачання будинку АДРЕСА_1 , адже як із пояснень самої ОСОБА_2 , так і повідомлень КП, вбачається, що боржником було надано доступ до земельної ділянки № НОМЕР_1 , на якій знаходиться водопровідна мережа, а до самої водопровідної мережі для проведення ремонтних робіт КП доступу надано не було, оскільки остання засипана землею. Жодних повноважень ні у працівників КП, які були залучені до виконання рішення суду, ні у самого державного виконавця, на проведення земляних робіт на земельній ділянці боржника у виконавчому провадженні, не було.

Вказане на думку суду не свідчить про фактичне виконання рішення суду, яким боржник була зобов`язана надати доступ саме до місця підключення будинку АДРЕСА_1 до водопровідної мережі, розташованої на земельній ділянці АДРЕСА_2 , тобто до самих технічних комунікацій, а не просто до земельної ділянки № НОМЕР_1 , отже і відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, при цьому передчасно прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/740/599/20 від 10.03.2021, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, не врахувавши, що рішення суду фактично виконано не було.

У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Враховуючи викладене, доводи скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 належить стягнути 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. на відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 258-261, 386, 387,352-354 ЦПК України, суд

постановив:

скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021 ВП № 64840127 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/740/599/20 виданого 10.03.2021 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 забезпечити доступ всім компетентним працівникам Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» до місця підключення будинку АДРЕСА_1 (абонент ОСОБА_1 ) до водопровідної мережі, яке знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення ними у цьому місці ремонтних робіт, спрямованих на відновлення водопостачання будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. на відшкодування судових витрат.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 18.06.2021.

Суддя Т.О.Гагаріна