Постанова № 9780988, 24.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 р. Справа № 2-а-4084/09/1870

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інфогаз до державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В с т а н о в и л а:

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Інфогаз” (далі ТОВ “Інфогаз”) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Суми (далі ДПІ в м. Суми), яким просить визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000872312/0/95873 від 16 грудня 2008 року щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 502.162,50 грн., в тому числі за основним платежем 334.775,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 167.387,50 грн. в частині, що залишались не скасованою на суму 498.139,00 грн., а саме 331.486,00 грн. основного платежу та 166.653,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкові повідомлення-рішення, що видані з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні: № 0000872312/1/95873 від 26 лютого 2009 року щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 502.162,50 грн., в тому числі за основним платежем 334.775,00 грн. та штрафними (фінансових) санкціями 167.387,50 грн. в частині, що залишилась не скасованою на суму 498.139,00 грн., а саме 331.486,00 грн. основного платежу та 166.653,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000872312/2/95873 від 15 травня 2009 року щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 498.139,00 грн., а саме 331.486,00 грн. основного платежу та 166.653,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року позовні вимоги ТОВ “Інфогаз” задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на неповне зясування обставин справи, на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Інфогаз" в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000872312/2/95873 від 15 травня 2009 року, а в частині визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000872312/0/95873 від 16 грудня 2008 року, № 0000872312/1/95873 від 26 лютого 2009 року провадження закрити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року слід частково скасувати, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що в період серпня-листопада 2008 року відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання ТОВ " Інфогаз" вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 9870/2312/06712374/64 від 03 грудня 2008 року (а.с. 13-81). 16 грудня 2008 року відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0000872312/0/95873 яким визначено зобов'язання позивача по сплаті податку на додану вартість в сумі 334.775 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 167.387 грн. 50 коп. Після розгляду первинної скарги позивача відповідачем видано повідомлення-рішення № 0000872312/1/95873 від 26 лютого 2009 року, яким визначено зобовязання позивача по сплаті податку на додану вартість в сумі 334775 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 167.387 грн. 50 коп. Після розгляду відповідачем повторної скарги позивача видано податкове повідомлення-рішення № 0000872312/2/95873, яким визначено зобовязання позивача по сплаті податку на додану вартість в сумі 331.486 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 166.653 грн.

Згідно акту перевірки (а.с. 26-27) відповідачем встановлено завищення ТОВ “Інфогаз” податкового кредиту за червень 2007 року на суму 169.141 грн. Зазначено, що позивачем при ліквідації ТОВ “Якста” не було вжито усіх можливих заходів для стягнення в процесі ліквідації дебіторської заборгованості, відповідно, така заборгованість не може бути включена до складу валових витрат. Позивачем в порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, коригування податкового кредиту проведено не було, в звязку з цим втрати бюджету по податку на додану вартість за червень 2007 року склали 134.915 грн.

Щодо списання безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ “Якста” колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 п. 5.2 п.п. 5.2.8 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Відповідно до п. 1.25 цього Закону безнадійною є заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем перераховано ТОВ “Якста” попередню оплату за товар та послуги, що відображено в бухгалтерському обліку.

Ухвалою господарського суду Сумської області 07 червня 2007 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ “Якста”, та зазначено, що в результаті реалізації майна боржника було отримано 1.368.330,00 грн. Ці кошти були спрямовані на погашення заборгованості перед кредиторами по заробітній платі, виплати по аліментам, погашення заборгованості по утриманню дітей віком до 3-х років, погашення кредиту боржника, а також витрат повязаних з ліквідаційною процедурою боржника. Повністю заборгованість перед кредиторами погашена не була у зв'язку з недостатністю коштів та майнових активів у банкрута. В ході ліквідації ТОВ “Якста” позивач входив до складу кредиторів з вимогами на суму 1.256.023,01 грн. Через недостатність майна боржника ці вимоги задоволені не були. Зазначені обставини відповідачем не оспорюються.

В апеляційній скарзі ДПІ в м. Суми, вказує на те, що позивачем належним чином не були виконані заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості. Висновок про невжиття позивачем усіх заходів для задоволення вимог зроблено відповідачем в звязку з придбанням позивачем в ході ліквідації ТОВ “Якста” майна боржника на суму 1.101.000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 183.333,33 грн.

Порядок проведення ліквідації боржника, визнаного банкрутом врегульовано законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Так частиною 1 ст. 30 цього закону ліквідатор проводить продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Відповідно до ст. 31 цього ж закону кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку черговості. Можливості задоволення вимог кредиторів шляхом передачі в рахунок заборгованості майна боржника, як зазначав в судовому засіданні представник відповідача, названим законом не передбачено.

При цьому, ні закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ні інший з діючих в Україні нормативних актів не встановлюють обмежень для кредитора по придбанню майна боржника, що реалізується ліквідатором на торгах. Оскільки коштів виручених від продажу майна ТОВ “Якста” виявилось недостатньо для задоволення усіх вимог кредиторів, тому заборгованість перед ТОВ “Інфогаз” погашена не була. Операція по придбанню майна боржника жодного відношення до списання його дебіторської заборгованості не мала, а тому твердження ДПІ в м. Суми про те, що ТОВ “Інфогаз” не вжито усіх необхідних заходів для погашення дебіторської заборгованості при ліквідації ТОВ "Якста" є необґрунтованим.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем такої заборгованості до безнадійної та включення до складу валових витрат.

Щодо операцій з ЗАТ “Сумський овочевий комбінат”, колегія суддів зазначає.

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся ТОВ “Інфогаз” уклав договори купівлі-продажу на поставку сільськогосподарської продукції (огірки, помідори) із ЗАТ “Сумський овочевий комбінат”, а саме: договір купівлі-продажу від 27 листопада 2006 року № 28-КП2006р.; договір купівлі-продажу від 26 червня 2007 року № 9-КП/2007р., договір купівлі-продажу від 14 січня 2008 року № 01-КП72008р.

Відповідно до вищевказаних договорів ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” продає, а ТОВ “Інфогаз” купує та оплачує вартість товару згідно специфікації яка є невід'ємною частиною договору.

На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу позивачем перераховувалась ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” попередня оплата за товар, в результаті чого у позивача збільшувався податковий кредит по податку на додану вартість та зменшувались податкові зобовязання. В іншому податковому періоді перераховані позивачем грошові кошти повертались ЗАТ «Сумський овочевий комбінат».

Дані договори не виконувались, поставка товару не відбувалась, а було лише перерахування грошових коштів. Даний факт позивачем не заперечується.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до п. 5.1. договору купівлі-продажу від 27 листопада 2006 року № 28-КП/2006 та п. 5.1. договору купівлі-продажу від 26 червня 2007 року № 9-КП/2007р. розрахунки згідно договору повинні проводитись після відвантаження товару згідно накладної. Отже, в самих договорах передбачено, що на позивача не було покладено обовязку здійснювати попередню оплату.

Крім того ТОВ “Інфогаз” є засновником ЗАТ “Сумський овочевий комбінат”, його частина в статутному фонді становить 49,8%.

Відповідно до п.1.26 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” повязаною особою визнається юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість повязаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Таким чином, договірні відносини між ТОВ “Інфогаз” та ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” відбувалися між повязаними особами, і ТОВ “Інфогаз” контролює ЗАТ “Сумський овочевий комбінат”.

ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” з 2004 року є платником фіксованого сільськогосподарського податку - як наслідок ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” застосовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Для субєктів господарювання сільськогосподарської галузі встановлено спеціальний режим оподаткування, нарахування, сплати та використання сум ПДВ, нарахованих до сплати за окремими видами діяльності, який передбачений, зокрема, пунктом 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 99 року № 271 “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”.

Зазначеним порядком передбачено обовязковість ведення окремого обліку за операціями, що підпадають під дію спеціального режиму, встановленого вищезазначеним пунктом Закону № 168/97-ВР, та щодо іншої діяльності, операції за якою оподатковуються у загальновстановленому порядку. За результатами такого окремого обліку складаються та подаються до податкового органу відповідні окремі декларації щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якими такі розрахунки проводяться.

Таким чином, податкові зобовязання по податку на додану вартість, які виникали у ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” по отриманим від ТОВ “Інфогаз” грошовим коштам відображались в спеціальній податковій декларації та до бюджету не сплачувались, в наступному при поверненні даної суми коштів дані податкові зобов'язання зменшувались шляхом коригування.

Систематичне перерахування ТОВ “Інфогаз” власному підконтрольному підприємству ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” попередньої оплати за нібито поставку сільськогосподарської продукції в одному податковому періоді та повернення її в наступному податковому періоді без реального наміру виконати умови укладених договорів, та здійснення безпідставного збільшення та коригування податкового кредиту по податку на додану вартість без наявності на те законних підстав, підтверджує намір ТОВ “Інфогаз” зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати податкову вигоду, що призвело до ненадходження до Державного бюджету податку на додану вартість в розмірі 199.860,0 грн.

Зазначені операції безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди у ТОВ “Інфогаз”, а саме в порушення вимог пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1. п.7.4., пп. 7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ТОВ “Інфогаз” шляхом маніпулювання попередніми оплатами без наміру створення реальних правових наслідків по укладеним нікчемним угодам, отримував незаконне право на податковий кредит, що свідчить про намір платника одержати економічний ефект від даної протиправної діяльності, без досягнення реальної господарської мети по даним операціям.

Обставини справи та надані документи підтверджують факт, що зазначені господарські операції є безтоварними. Фактичне не отримання та подальше не повернення товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій, навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду в даній частині.

Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобовязання або прийняв рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування чи виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право звернутися до контролюючого органу із скаргою.

Закон зобовязує контролюючий орган прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів з повідомленням про вручення або надати під розписку. Якщо контролюючий орган надіслав рішення про повне або часткове незадоволення скарги, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня. А при повторному повному або частковому незадоволенні скарги до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням десятиденного строку для кожного випадку оскарження та двадцятиденного строку для відповіді.

Відповідно до п.п. “б” п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в разі, коли контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження, податкове повідомлення вважається відкликаним.

Згідно з вимогами даного Закону та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 06 липня 2001 року за № 567/5758) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобовязання складається та надсилається платнику податків нове податкове повідомлення-рішення.

При цьому раніше надіслане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Враховуючи, що при апеляційному оскарженні податкові повідомлення-рішення № 0000872312/0/95873 від 16 грудня 2008 року та № 0000872312/1/95873 від 26 лютого 2009 року були частково скасовані, а замість них винесено податкове повідомлення-рішення №0000872312/2/95873 від 15.05.2009 року, то вони є відкликаними.

Таким чином в частині позовних вимог ТОВ “Інфогаз” щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000872312/0/95873 від 16 грудня 2008 року та № 0000872312/1/95873 від 26 лютого 2009 року слід відмовити, а не закрити провадження по справі, як просить апелянт.

Інші доводи та заперечення сторін висновків колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Інфогаз” в частині визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в м. Суми:

-від 16.12.2008 року №0000872312/0/95873 повністю;

-від 26.02.2009 року № 0000872312/1/95873 повністю;

-від 15.05.2009 року №0000872312/2/95873 про визнання податкового

зобовязання з податку на додану вартість на суму 294.856,50 грн.: основний платіж 196.571,00 грн., штрафні санкції 98.285,50 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Інфогаз” відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя - (підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний постанови виготовлений та підписаний 01 березня 2010 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова