Ухвала суду № 9779425, 10.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 р.Справа № 2-а-32095/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Верман А. М.

представник позивача Дробот С.І.

представник відповідача Межерицький А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009р. по справі№2-а-32095/08/2070

за позовом Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Казенне підприємство “Зміївський ремонтний енергомеханічний завод”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у Зміївському районі Харківської області та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002212310/1 від 18.02.2004 р. та №0002072310/0 від 15.12.2003р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області в повному обсязі та визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000641700/1 від 18.02.2004 р. на суму 8695,47грн. та №0002202310/1 від 18.02.2004 р. на суму 29559,59 грн. та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказав, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а тому вони підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.09 позов задоволено.

Відповідач, Державна податкова інспекція в Зміївському районі Харківської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, де. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме пп.1.11.2 п.1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.01, просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0000122310/0 від 18.02.2005 р. у позивача згідно п.п. "б" п.п.4.2.2 ст.4, п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 1.3, п.1.8 ст.1, п. 3.1 ст.З, п. 4.1, п. 4.8 ст.4 , п.п. 7.2.1 , п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 366791,00 грн. та на цю суму відшкодування зменшене, а також застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 183395,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000262310/0 від 18.02.2005 р., позивачу, згідно п.п. "б" п.п.4.2.2 ст.4, п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.9 ст.4 , п.п. 7.4.4 , п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 152272,50 грн., в т. ч. основного платежу-101479,00 грн., штрафні (фінансові) санкції-50793,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000282310/0 від 18.02.2005 р. позивачу , згідно п. 2.8 та 2.15 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001 р. та ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/95 від 12.06.95 р. із змінами та доповненнями, визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 5174,07 грн., у т.ч. штрафні (фінансові) санкції- 5174,07 грн.

Позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0000262310/0 від 18.02.2005 р. в повному обсязі, та частково податкові повідомлення-рішення: №0000122310/0 від 18.02.2005 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 365197,00 грн. та застосування штрафної (фінансової ) санкції у розмірі 183395,50 грн. (не оскаржується частина зменшення бюджетного відшкодування в сумі 1594,00 грн.) та №0000282310/0 від 18.02.2005 р. - в частині застосування штрафної (фінансової ) санкції у розмірі 4438,32 грн. (не оскаржується штрафна (фінансова ) санкція в сумі 735,75 грн.) .

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень став акт перевірки позивача працівниками відповідача №102/23-104/08326540 від 16.02.2005 р., відповідно якого, казенним підприємством в жовтні 2003 р. було завищено суму податкового кредиту у розмірі 466676 грн. по отриманим послугам по відстрочці платежу за товар (товарний кредит) згідно договору №28/9 від 29.09.2003 р., укладеним із ДП «Автопраця-ОЙЛ».

Актом встановлено, що в жовтні 2003 р. КП «Зміївський ремонтний енергомеханічнии завод» згідно договору, укладеного із ДП «Автопраця-ОЙЛ» №28/9 від 29.09.2003 р., отримав на умовах товарного кредиту товар, згідно специфікації №1, на суму 4000080,00 грн. На вказану суму поставленого товару постачальником було видано податкову накладну №12 від 03.10.2003 р. , сума ПДВ складає 666680,00 грн. Крім цього, згідно п. 2.3 вказаного Договору, нараховані відсотки за послуги товарного кредиту 2800056,0 грн., в т.ч. ПДВ - 466676,00 грн. (2,5 % за 28 днів відстрочки платежу згідно акту прийому-передачі від 30.10.2003 р.), в наслідок чого вартість товару зросла в 1,7 рази. На вказану суму відсотків за послуги по товарному кредиту постачальником було видано податкову накладну №15 від 30.10.2003 р. , сума ПДВ складає 466676,00 грн..

Відповідно до п.п. 1.11.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товарний кредит -товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Згідно з пп.,1.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти -доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за користування залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються :

-платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг, отриманих у кредит;

-платіж за використання коштів, залучених у депозит;

-платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Тобто відсотки повинні нараховуватись за використання товарів, отриманих у кредит та збільшувати вартість (собівартість) придбаного товару в залежності від строку проведеного розрахунку. У даному випадку п. 2.2. Договору передбачено, що ціна товару, який постачається , зміні не підлягає.

В акті зазначено, що КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» неправомірно відносить до складу податкового кредиту податкову накладну №15 від 30.10.2003 р., виписану з порушенням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями , а саме : в податковій накладній гр.З зазначено, що ДП «Автопраця-ОЙЛ» (продавець відсотків), а КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» (покупець відсотків), чим порушено вимоги п.3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в якому визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з :

-продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

В акті перевірки зазначено, що відсотки не є базою оподаткування податком на додану вартість. Також, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями передбачено, що податкова накладна видається у разі продажу товарів (робіт, послуг)..., а п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону передбачає, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Розрахунки за поставлений товар здійснені підприємством простими векселями (які були отримані від ТОВ «Міжнародний центр кадрів та бізнесу»). Номінальна вартість векселів 7000000,00 грн., оціночна вартість переданого ДП «Автопраця-ОЙЛ» векселя - 6450236,00 грн. Векселі передано згідно акту №1 прийому-передачі векселів до договору №28/9 від 29.09.2003 р. від 30.10.2003 р. Дата погашення векселів - 23.06.2003 р. У зв'язку з тим, що перевіряєме КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» в подальшому реалізувало ТОВ «Міжнародний центр кадрів та бізнесу» отриманий у ДП «Автопраця-ОЙЛ» товар без включення в ціну товару відсотків по товарному кредиту в жовтні 2003 р. у КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» виникло від'ємне значення податку на додану вартість (відшкодування) в сумі 366791,00 грн. При цьому, розрахунки за отриманий товар КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» здійснював не грошовими коштами, а з використанням простих векселів.

В акті вказано, що відповідно до п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено ... векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надлишковою сплатою податку в випадках, які визначені цим Законом. Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями встановлено, що платник податку - особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В акті зазначено, що враховуючи, що в даному випадку було відсутнє перерахування коштів, то у КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» відсутнє право заявляти бюджетне відшкодування, так як право на відшкодування виникає тільки при фактичній надлишковій сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту виникнення зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товарів.

Таким чином, перевіркою встановлено, що по перевіряємому підприємству відсутній факт надлишкової уплати податку на додану вартість в жовтні 2003 р. в сумі 366791,00 грн. Всього, за перевіряє мий період, перевіркою зменшено від'ємне значення, заявленого до бюджету відшкодування на суму 366791,00 грн. та донараховано до сплати в бюджет ПДВ в сумі 101479,00 грн.

Крім цього, в акті перевірки встановлено, що ХОД АППБ «Аваль» затверджено ліміт залишку готівки в касі підприємства з 24.12.2003 р. - 2401 грн. Перевіркою встановлено, що залишки грошових коштів на кінець дня в перевіряємому періоді по касі не перевищували затверджений ліміт залишку готівки в касі , за виключенням залишку готівки 18.06.2004 р., який складав 4620,16 грн. Таким чином, КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» було порушено п. 2.8 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001 р. в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі на кінець дня в розмірі 2219,16 грн. Також в акті перевірки зазначено, що одержання готівки до каси здійснюється на підставі належним чином оформлених прибуткових касових ордерів. Видача готівки з каси проводилася за видатковими касовими ордерами. Касові документи заповнюються згідно з вимогами про порядок ведення касових операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того. що висновки акту перевірки не можна вважати обґрунтованими та прийняті на його підставі рішення не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегівя суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, договором №28/9 від 29.09.2003 р., укладеним із ДП «Автопраця-ОЙЛ» передбачено наступне: продавець (ДП «Автопраця-ОЙЛ») зобов'язується надати покупцю (Казенному підприємству) послугу по відстрочці платежу (товарний кредит) на строк до 60 днів від дати поставки, вартість якої виражається в відсотках, нарахованих на вартість фактично отриманих товарів. Тобто, крім наданих товарів, підприємство ДП «Автопраця-ОЙЛ» надало послуги, вартість яких розрахована у відсотках до вартості отриманих товарів. На вказані послуги позивачу було надано податкову накладну №15 від 30.10.2003 р. на суму 2800056,00 грн., сума ПДВ склала 466676,00 грн. Крім цього, між сторонами було складено Акт приймання-передачі послуг від 30.10.03 р., згідно якого постачальник (ДП «Автопраця-ОЙЛ») надав, а покупець (Казенне підприємство) прийняв послуги по відстрочці платежу за отриманий товар по товарному кредиту та надано розрахунок суми послуг по відстрочці платежу.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що в гр. З податкової накладної замість послуги за користування товарним кредитом вказано саме відсоток по товарному кредиту правомірно не було прийнято господарським судом Харківської області судом до уваги, оскільки відповідно до п. 1.2 договору № 28/9 від 29 вересня 2003 р. плата за користування послугами товарного кредиту нараховується у вигляді відсотків, в зв'язку з чим підприємством ця плата за надану послугу в податковій накладній визначена як відсоток по товарному кредиту.

Напис у податковій накладній відображає суть наданої послуги. Тому податкова накладна № 15 від 30.10.03р. відповідає п.п. „є" п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, згідно якої послуга за користування товарним кредитом відображена у вигляді відсотків, що дає підприємству право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по накладній.

Таким чином висновки акту перевірки про відсутність бази оподаткування ПДВ є помилковими, оскільки відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи із їх договірної (контрактної) вартості, визначеними за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Таким чином, база оподаткування ПДВ послуг по відстрочці платежу виникає, тому видача продавцем товарів та послуг податкових накладних із зазначеними сумами ПДВ є правомірними, а віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту при наявності податкових накладних відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню із бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку із продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Таке визначення суми ПДВ і проведено підприємством позивача при порівнянні загальної суми податкових зобов'язань та податкового кредиту не залежно від того, нараховані ці суми чи сплачені. Вказаним підпунктом Закону не передбачено обов'язкову сплату податку при віднесенні ПДВ до загальної суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При отриманні податкових накладних №12 від 03.10.2003 р. (сума ПДВ складає 666680,00 грн.) та №15 від 30.10.2003 р. ( сума ПДВ складає 466676,00 грн. ) у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця (п. п. 7.2.3 вказаного Закону).

Згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата виникнення першої із подій :

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку;

-або дата отримання податкової накладної, підтверджуючої факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог вказаного підпункту підприємством позивача було віднесено до складу податкового кредит суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, що підтверджують факт придбання товарів та послуг.

У позивача в наявності подія передбачена п. п. 7.5.1.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав послугу і у нього виникло право на податковий кредит, оскільки наявна подія передбачена законом, крім того у продавця товару (послуги) - контрагента позивача виникло згідно п. 7.3 наведеного закону відповідне податкове зобов'язання.

Відповідач в акті зазначає, що розрахунок проведено простими векселями, оціночною вартістю - 6450236,00 грн. Але, як свідчать матеріали справи, крім вказаних векселів, позивачем були відпущені матеріали згідно накладної на відпуск матеріалів №165/03 від 21.11.2003 р. на суму 349900,00 грн., сума ПДВ 58316,67 грн. та податкової накладної №378 від 21.11.03 р. на вказану суму.

Крім того розрахунок векселем не суперечить законодавству, припиняє взаємовідносини по розрахунках по договору і відповідають умовам договору №29/9 та протоколу - угоді до нього №1 від 30.10.2003 р..

Відповідно до підпунктом 1.20.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично , володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги) , а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг).

Позивач придбав товари та послуги за цінами, які були встановлені на договірній основі, так як законодавчими актами України на вказану продукцію не встановлені державні ціни або інші обмеження.

Актом перевірки від 16.02.2005 р. №102/23-104/08326540 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства позивача за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2004 р. не встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат. За результатами перевірки правильності визначення податку на прибуток підприємства порушень не встановлено, що підтверджує сторінка 12 Акту перевірки.

Відповідно до підпункту 1.20.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Під час проведення планової документальної перевірки запит щодо обґрунтування рівня договірних цін по отриманим послугам по відстрочці платежу за отриманий товар по товарному кредиту перевіряючими не надавався, та загальна сума валових витрат підприємства позивача підтверджена перевіряючими в повному обсязі.

Податковим повідомленням-рішенням №0000122310/0 від 18.02.2005 р. на суму зменшеного бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 366791,00 грн. застосовано 50% штрафну (фінансову) санкцію - 183395,50 грн. з посиланням на п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказаним підпунктом передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій при самостійному донарахуванні контролюючим органом суми податкового зобов'язання. Податковим повідомленням-рішенням №0000122310/0 позивачу не було визначено суму податкового зобов'язання, а виявлено завищення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, застосування штрафної (фінансової) санкції за завищення суми бюджетного відшкодування є безпідставним.

Не можуть вважатись обґрунтованими висновки акту перевірки щодо застосування штрафних санкцій згідно п. 2.8 та 2.15 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001 р. та ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.95 р. із змінами та доповненнями.

П. 2.9 зазначеного Положення вказано, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони надійшли до кас підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг при проведенні розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій наприкінці робочого дня та були здані (у сумі, що перевищує ліміт каси) до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку. Якщо аналогічна ситуація виникає на підприємствах, які при проведенні готівкових розрахунків використовують прибуткові касові ордери, і точний час надходження готівки не може бути зафіксований, то такі готівкові надходження не вважаються понадлімітними в день їх надходження не більше ніж чотири рази на місяць.

Згідно пояснень позивача договір з банком на інкасацію в нього відсутній.

До матеріалів справи приєднані копії касової книги за 18.06.2004 р., згідно яких за день надійшло виручки за відпущені матеріали (тобто торгівельну діяльність яка відповідає Статуту позивача) на суму 7321,92 грн. Дані касової книги підтверджуються прибутковими касовими ордерами №564 від 18.06.04 р. на суму 3421,92 грн., № 565 від ~ 18.06.04 р. на суму 2700,00 грн. та №566 від 18.06.04 р. на суму 1200,00 грн. , а також накладними на відпуск матеріалів на сторону №11, №71/04 та №72/04 від 18.06.2004 р.

Вказані касові документи в акті перевірки відповідачем не досліджувались.

Як свідчать матеріали справи, і це не спростовується відповідачем, позивачем було допущено одноразово перевищення затвердженого ліміту залишку готівки в касі -18.06.2004 р., що відповідно до п. 2.9 вказаного Положення не вважається понадлімітним в день надходження коштів, а застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4438,32 грн. є безпідставним.

Крім того, наведеним податковим повідомленням-рішенням, яким нараховані санкції за порушення норм обігу готівки, самі санкції незаконно визначені податковим зобов'язанням. Вичерпаний перелік податків, зборів (обов'язкових платежів) визначений ст. 14 та ст. 15 Закону України „Про систему оподаткування", санкції за порушення норм обігу готівки до них не відносяться.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009р. по справі№2-а-32095/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Кононенко З.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2010 р.