Рішення № 97788994, 11.06.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10136/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Шаповалової Ю.О.

справа №466/10136/20; 2а/466/37/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ДПО18 №558681 від 01.11.2019 та поновлення строку звернення до суду на оскарження постанови,, -

встановив:

15.12.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ДПО18 №558681 від 01.11.2019, в якому просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду (на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДП018 № 558681 від 01 листопада 2019 р., складеної поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Львівській області сержантом поліції Пенкальською Іриною Володимирівною відносно ОСОБА_1 ), постановити рішення, яким визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДП018 № 558681 від 01 листопада 2019, винесеної поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Львівській області сержантом поліції Пенкальською Іриною Володимирівною відносно ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача на мою користь понесені мною судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у спірній постанові вказано, що 15 жовтня 2019року в 11.40год. по вул.. Б. Хмельницького,275 у м. Львові ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Пежо 307ХТ16Е50» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, не мав при собі (не пред`явив для перевірки) посвідчення водія категорії «В», чим порушив п.2.1а ПДР України, чим скоїв адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

На підставі такого твердження поліцейський ОСОБА_2 наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді 425,00грн. штрафу, який державний виконавець збільшив вдвічі до 850,00 грн, в зв`язку з несплатою штрафу в одинарному розмірі.

Однак, таке твердження автора спірної постанови є неправдиве, не відповідає дійсним обставинам і спростовується об`єктивними доказами.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року в справі № 466/8747/19 провадження закрито за відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається з схеми місця даної ДТП, яка знаходиться в матеріалах справи №466/8747/19 і є додатком до протоколу серії ОБ № 212871, яку склав інший поліцейський із складу патруля ОСОБА_3 , посвідчення водія були в наявності в обох водіїв - учасників ДТП.

Слід звернути увагу, що якби автор спірної постанови ОСОБА_2 чи інший поліцейський із складу патруля виявили відсутність у нього посвідчення водія, то відповідну постанову про притягнення його до адмінвідповідальності за таке правопорушення було б складено негайно на місці події, тобто 15 жовтня 2019 р., та вручено йому її копію.

Натомість, спірна постанова складена 01 листопада 2019року, тобто, через 16 днів в невідомому місці за його відсутності та без повідомлення про час і місце розгляду справи.

Якби спірна постанова була винесена 15 жовтня 2019 року на місці події в його присутності або йому було б повідомлено про місце розгляду даного питання 01 листопада 2019р., то він б легко міг спростувати безпідставне твердження про відсутність у нього посвідчення водія - на місці ДТП 15.10.2019 р. шляхом пред`явлення такого посвідчення водія, а 01.11.2019 р. --шляхом пред`явлення протоколу серії ОБ № 212871 та схеми до нього.

В спірній постанові її автором вказано, що він відмовився отримати копію постанови та відмовився від підпису. Однак, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки він не міг відмовлятися від підписання та отримання спірної постанови, оскільки був відсутній при її винесенні, не будучи належно повідомленим про час і місце розгляду справи.

В спірній постанові її автором вказано, що копію постанови йому надіслано рекомендованим листом за вихідним номером 10177 від 01.11.2019р.

Однак, номер вихідного листа у вигляді п`ятизначного числа не є і не може бути доказом надіслання та вручення йому копії спірної постанови. Номер рекомендованого поштового відправлення повинен містити тринадцять числових знаків.

Крім того, позивач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які, передбачені статтею 251 КпАП України докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а сам розгляд справи був проведений з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З врахування вказаного, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, вважає постанову серії ДПО18 №558681 від 01.11.2019 такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 16.12.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с.14).

24.12.2020 позивачем на адрес суду подано заяву, якою усунено недоліки позовної заяви та долучено до матеріалів справи оригінал квитанції №2 від 24.12.2020 про сплату судового збору (а.с.16).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 28.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.25).

Позивач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі та письмові пояснення (заперечення на відзив) (а.с.54-57), просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду подав відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, покликаючись на мотиви викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.45-48).

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом встановлено, що постановою серії ДПО18 №558681 від 01.11.2019 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00гривень (а.с.5).

Відповідно до вищевказаної постанови, 15 жовтня 2019року в 11.40год. по вул. Б. Хмельницького,275 у м. Львові ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Пежо 307ХТ16Е50» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, не мав при собі (не пред`явив для перевірки) посвідчення водія категорії «В», чим порушив п.2.1а ПДР України, чим скоїв адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірними, що підтверджується Постановою Верховного суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019, подібні постанови підлягають скасуванню.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008. В силу принпицу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У зв`язку з цим посадова особа зобов`язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та інше.

Частина 3 ст.258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто – на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Ч.3 ст.258 КпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Ч.5 ст.258 КУпАП вказує, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Працівник патрульної поліції не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення та посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами, навіть якщо це відеозапис нагрудної камери інспектора. А якщо працівник поліції відмовився надати водію для ознайомлення такий відеозапис, можна вважати, що такого доказу не існує.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов`язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, крім того не представили суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надали документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.

Відповідно до ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, згідно з ст.1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова серії ДПО18 №558681 від 01.11.2019 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні.

Таким чином, судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

В силу ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки, ОСОБА_1 дізнався про спірну постанову лише 04 грудня 2020, тому суд приходить до висновку, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В позовній заяві позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 454,00гривень.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021року становить 2270,00 гривні.

Позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 454,00 грн.

З урахуванням задоволення позовних вимог з суб`єкта владних повноважень – Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 454,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 20, 72-78, 229, 269, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ДПО18 №558681 від 01.11.2019.

Визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДПО18 №558681 від 01.11.2019, винесену поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області сержантом поліції Пенкальською Іриною Володимирівною відносно ОСОБА_1 – протиправною.

Постанову серії ДПО18 №558681 від 01.11.2019 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00грн. – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП – закрити.

Стягнути з суб`єкта владних повноважень – Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста,3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 420,40 (чотириста двадцять гривень сорок коп.) за рахунок бюджетних асигнувань.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2021року.

Суддя В. В. Свірідова