Рішення № 97788297, 09.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12159/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 червня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Єфремовій М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

24.10.2021 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Дорош І.І. звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2728 від 31.07.2019, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. (далі- оспорюваний виконавчий напис); судовий збір в сумі 1152, 60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено на документі, який не відповідає вимогам переліку документів, на яких можливе вчинення виконавчого напису.

В судове засідання позивачка та (або) її представник не з`явилися, остання подала заяву від 23.04.2021 про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. В свою чергу відповідач, будучи повідомленим про місце, час та дату судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Треті особи в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи, а також пояснень щодо позову до суду не подавали.

На підставі ст. 280, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні в справі доказові матеріали, суд приходить до наступного висновку.

05.08.2019 представник відповідача звернувся до приватного виконавця Юхименко О.Л. із заявою, в якій просив прийняти на примусове виконання оспорюваний виконавчий напис.

21.08.2019 приватним виконавцем Юхименко О.Л. постановлено відкрити виконавче провадження №59850574 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису про стягнення з боржника яким є позивачка на користь стягувача яким є відповідач заборгованість в розмірі 13282, 18 грн.

04.09.2019 приватним виконавцем Юхименко О.Л. у виконавчому провадженні №59850574 постановлено звернути стягнення на доходи позивачки як боржника, які вона отримує у ГУНП в Закарпатській області, шляхом здійснення відрахування із її доходів в розмірі 20 % витрати на вчинення виконавчих дій в загальній сумі 15010, 40 грн.

На виконання вказаної постанови ГУНП в Закарпатській області проводилося відрахування із заробітної плати, що стверджується відповідним звітами.

22.11.2019 на виконання ухвали суду від ухвалою від 28.10.2019, якою в якості забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, приватним виконавцем Юхименко О.Л. у виконавчому провадженні №59850574 зупинено стягнення.

31.07.2019 приватним нотаріусом Колейчиком В.В. вчинено оспорюваний виконавчий напис про звернення стягнення з позивачки як боржника на користь відповідача як стягувача (правонаступника всі прав та обов`язків АТ «Брокбізнесбанк») заборгованість за кредитним договором №00601215 від 05.09.2013.

Зазначено, що строк платежу за кредитним договором №00601215 від 05.09.2013 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться з 01.08.2018 по 01.07.2019. Сума заборгованості складає 12782, 18 грн., в тому числі 7725 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5057, 18 грн. – прострочена заборгованість за відсотками. Окрім цього 500 грн., які стягнуті з відповідача як стягувача за вчинення виконавчого напису.

Окрім цього зі змісту оспорюваного виконавчого напису з`ясовано, що такий вчинено відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису видно, що виконавчий напис вчинений на підставі п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 10.12.2014 на підставі Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014. При цьому оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 30.10.2017.

Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Проте вказана Постанова № 1172 не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими можливе стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнана судом незаконною та нечинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Ухвалами суду від 08.02.2021, 23.03.2021 у третьої особи - приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. витребувано належним чином завірені копії документів, надані ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 31.07.2019, зареєстрований в реєстрі за №2728, а також належним чином завірена копія виконавчого напису №2728 від 31.07.2019, де боржником є ОСОБА_1 .

Однак вказані ухвали суду були залишені без виконання.

Ухвало суду від 23.04.2021 у третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. належним чином завірені копії документів виконавчого провадження ВП №59850574, на підставі яких було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем від 31.07.2019, зареєстрований в реєстрі №2728.

З наданих останньою суду документів з`ясовано, що кредитний договір №00601215 від 05.09.2013 на підставі якого приватним нотаріусом Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис є договором №00601215 від 05.09.2013 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформлення платіжної карки, укладений між позивачкою та ПАТ «Брокбізнесбанк, а також додаткова угода №1050-36-ЗПКФ про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів.

Однак надані приватному виконавцю договір №00601215 від 05.09.2013 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформлення платіжної карки, а також додаткова угода №1050-36-ЗПКФ про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів нотаріально не посвідчені.

Відтак, станом на 31.07.2019 (день вчинення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису) вищевказаний договір й додаток до нього не були нотаріально посвідченим, а відтак не відносилися до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; у третьої особи приватного нотаріуса Колейчика В.В. були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на такому.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 №6-887цс17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Однією з умов вчинення виконавчого напису нотаріусом є те, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При цьому вирішальне значення має саме встановлення дня виникнення права вимоги.

Указана вимога по строкам вчинення виконавчого напису зазначена в абзаці 2 п. 3.1, п. 3.4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

З додаткової угоди №1050-36-ЗПКФ про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів до договору №00601215 від 05.09.2013, укладеного між АТ «Брокбізнесбанк» та позивачкою, з`ясовано, що власнику рахунку надано банком відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 8000 грн. на строк з 05.09.2013 по 04.09.2015 зі сплатою процентів за користування таким в розмірі 32% річних на споживчі цілі.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що проценти за користуванням кредитної лінії нараховуються банком, починаючи з фактичного використання кредитних коштів, проценти нараховуються щомісячно на суму фактичного залишку заборгованості. Пунктом 7 визначено, що власник рахунку сплачує банку проценти не пізніше місяця, наступного за місяцем, в якому такі нараховані. Пунктом 16 визначено, що у разі несплати власником рахунку двох платежів підряд, термін повернення кредитної лінії вважається таким, що настав і власник рахунку повинен повернути кредитну лінію, сплатити проценти за користування нею. При цьому сторони у п. 34 додаткової угоди визначили строк позовної давності у 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Однак припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 711/6227/14-ц.

В оспорюваному виконавчому написі зазначено, що сумі стягуваної з позивачки на користь відповідача заборгованості складає 12782, 18 грн., в тому числі 7725 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5057, 18 грн. – прострочена заборгованість за відсотками.

Однак зі змісту наявних в матеріалах справи документів, зокрема без розрахунку заборгованості за договором №00601215 від 05.09.2013, суд позбавлений можливості встановити наявні у позивачки перед відповідачем зобов`язання й обґрунтованість, в тому числі й безспірність, права вимоги відповідача за вказаним договором.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, всупереч наданому йому ст.187 ЦПК України права подати заперечення проти позову, не скористався, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, в тому числі й витребуваними за відповідними ухвалами ну порядку ст. 84 ЦПК України.

Відтак, на думку суду, третя особа приватний нотаріус Колейчик В.В. не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачкою, не перевірив дійсність суми заборгованості за кредитним договором, а також вчинив виконавчий напис на договорі, який не є нотаріально посвідченим, і відповідно не відносить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже заявлена відповідачем як банком до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатися безспірною на момент вчинення виконавчого напису.

Тож, позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 31 липня 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за №2728, про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи 39508708) заборгованість за кредитним договором №00601215 від 05.09.2013.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набранням рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов