Ухвала суду № 97788300, 19.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7863/21

1-кс/308/2639/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., з участю секретаря судового засідання Кинів О.В., прокурора Сегедій В.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисників адвокатів Кондратенко Д.В., Грицюк В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Шевчук М.В., погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Сегедій В.Ю., про обрання відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не судимого, патрульного за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії – водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, солдата, підозрюваного у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 289 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти, -

ВСТАНОВИВ:

Сторона обвинувачення просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1е) строком на 60 днів із можливістю внесення застави та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Обґрунтовуючи подане клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової строкової служби військової частини 2418, перебуваючи на посаді патрульного за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії – водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, близько 12:00 год. 17.06.2021 самовільно залишив охороняємо ним ділянку кордону, в межах 135-139 прикордонних знаків, а саме: територію обслуговування відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону без поважних причин та без відповідного дозволу, в умовах особливого періоду, чим вчинив дезертирство – самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Крім того, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, перебуваючи на посаді патрульного за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії – водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою поїздки до м. Мукачево, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні в салоні транспортного засобу «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 та використовуючи ввірений йому для службового користування автомат АКС-74 3990630, шляхом погрози застосування насильства небезпечного для життя особи, а саме: навівши зброю на водія ОСОБА_2 , при цьому поклавши патрон в патронник, пригрозив останньому покинути транспортний засіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не раніше 12 год. 30 хв. 17.06.2021 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заволодів шляхом транспортним засобом – автомобілем марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , та в подальшому вказаний автомобіль транспортував та залишив на території АЗС «ОККО» у м. Берегово по вул. Хмельницького, 86.

18.06.2021 ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 289 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити, зауважив на наявність обґрунтованої підозри та на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного ухилятися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, якими є військовослужбовці прикордонного загону, що залучалися разом з підозрюваним в прикордонний наряд, в тому числі на начальника ВІПС "Бодалово" ВПС "Лужанка", потерпілого ОСОБА_2 ; вчинити інше кримінальне правопорушення, пов`язане з ухиленням від проходження служби.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили, просили застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний із обмеженням волі. Зазначили, що клопотання слідчого є необґрунтованим, ризики також є необґрунтованими. Захисник Кондратенко Д.В. пояснив, що одноденний розмір грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 становить 430 грн., застава в розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб є непомірною для підозрюваного, надав для долучення до матеріалів клопотання заяву потерпілого ОСОБА_2 , в якій останній просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний у судовому засіданні свою вину визнав, розкаявся у вчиненому, пояснив, що стан його здоров`я задовільний.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні П`ятого слідчого відділу (із дислокацією в м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові перебувають матеріали кримінального провадження № 42021071210000041 за ч. 3 ст. 408, ч.3 ст. 289 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2021, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.06.2021року.

Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР стало те, що військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 17.06.2021 року близько 12 год. 00 хв., перебуваючи на ділянці кордону у Берегівському районі Закарпатської області, виконуючи обов`язки у добовому наряді, вчинив дезертирство – самовільно залишив місце несення служби (ділянку ВІПС «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону із ввіреною йому для службового користування зброєю АКС-74 3990630 та набоями до неї в умовах особливого періоду /правова кваліфікація за ч.3 ст. 408 КК України/.

Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР за ч.3 ст. 289 КК України відповідно наданого витягу стало те, що військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 17.06.2021 року близько 12 год. 30 хв., перебуваючи поряд із дорогою у Берегівському районі Закарпатської області зупинив транспортний засіб марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 та, використовуючи ввірений йому для службового користування автомат АКС-74 3990630, незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом шляхом погрози застосування насильства небезпечного для життя особи.

17 червня 2021 року о 17 год. 16 хв. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України /протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 17.06.2021, а.с.11/.

Слідчим суддею перевірено, що ОСОБА_1 затримано в спосіб, передбачений ст. ст.ст. 207, 208 КПК України, вчасно з дотримання вимог ст. 211 КПК України доставлено до суду. Заяв про застосування до підозрюваного насильства під час затримання не надходило, зовнішній вид та стан останнього не дають підстав для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що він показання дає добровільно, заяв про застосування насильства під час перебування в якості затриманого не поступало.

18 червня 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а саме: у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому в поєднанні з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, та ч. 3 ст.408 КК України, а саме: у дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану /повідомлення про підозру від 18.06.2021, а.с.39/.

Обґрунтованість підозри стороною захисту в судовому засіданні не заперечувалася.

Обставини кримінального правопорушення та причетність громадянина ОСОБА_1 до даного кримінального правопорушення, обґрунтованість підозри підтверджується:

- протоколом затримання гр. ОСОБА_1 від 17.06.2021 року /а.с.11-15/;

- протоколом огляду місця події від 17.06.2021 року /а.с.16-19/;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 17.06.2021 року /а.с.29-31/;

- постановою про визнання речовими доказами та доручення їх до матеріалів досудового розслідування від 18.06.2021 року /а.с.36-38/;

- копією військового квитка серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 /а.с.23-27/;

- копією інформаційного повідомлення № 927, відповідно до якого солдата ОСОБА_1 призначено патрульним за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії – водієм відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону.

Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий – питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні “Нечипорук і Йонкало проти України” (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін “обґрунтована підозра” означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства).

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати пред`явлену ОСОБА_1 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжких (ч. 3 ст. 408 КК України) та особливо тяжких (ч.3 ст.289 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

При оцінюванні даного ризику слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що підозрюваний за місцем проведення досудового розслідування постійного місця проживання не має, до призиву на строкову військову службу зареєстрований та фактично проживав в м.Чернівці, відповідно має соціальні зв`язку в даній місцевості, що сприятиме можливості переховуватися від органів досудового слідства.

Крім того, перебуваючи на посаді водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, солдат ОСОБА_1 добре орієнтується в прикордонній місцевості, місцях можливого перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, що створює додатковий ризик переховування.

Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків – військовослужбовців Мукачівського прикордонного загону, з метою дачі, зміни показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Також, враховуючи, що підозрюваному після ознайомлення з матеріалами клопотання стануть відомі повні анкетні данні потерпілого, місце його роботи та проживання є підстави вважати, що останній перебуваючи на свободі, без належного державного нагляду може спробувати вплинути на останнього, що у подальшому може призвести до того, що потерпілий може відмовитись від показів, або змінити їх.

При обранні слідчим суддею іншого, більш м`якого запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, підозрюваний отримає можливість впливати на свідків та потерпілого за допомогою мобільного зв`язку та мережі «Інтернет», чого він буде позбавлений, перебуваючи в умовах слідчого ізолятора.

Слід також врахувати, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу та по роду своєї діяльності володіє навиками вогнепальної стрільби та військовим мистецтвом, що відповідно дасть йому можливість впливати на свідків, потерпілого, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом, може вчинити інший військовий злочин, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 4 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має родину.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Непритягнення раніше до кримінальної відповідальності, наявність зареєстрованого місця проживання, родинні відносини не можуть бути безумовними підставами для застосування відносно солдата ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показань з метою ухилення від відповідальності, вчинити інше правопорушення.

Слідчий суддя при вирішенні питання щодо запобіжного заходу враховує, що підозрюваний є особою молодого віку, з задовільним станом здоров`я /протилежного не доведено/, неодружений, дітей не має, що свідчить про відсутність достатніх стримуючих факторів.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Суд критично відноситься до наданої адвокатом Кондратенко Д.В. в судовому засіданні заяви потерпілого ОСОБА_2 , в якій останній просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, так як в судове засідання потерпілий не з`явився, заяву не підтримав, а, як було зазначено раніше, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав в судовому засіданні.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, а також незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, чинити інше правопорушення, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Разом з тим, слідчий суддя також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням саме в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1е) строком до 60 днів, так як навіть після затримання солдат ОСОБА_1 залишається військовослужбовцем.

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Санкція ч. 3 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких.

Санкція ч. 3 ст. 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких.

Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінальних правопорушень, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного та переконаний, що застава в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватися із свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не судимого, патрульного за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії – водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, солдата, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1е) строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 15 серпня 2021 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- не спілкуватися із свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі невиконання вищевказаних обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Зобов`язати прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про тримання під вартою останнього.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків визначити до 15 серпня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконання після її оголошення.

Повний тест ухвали складено 22.06.2021.

Слідчий суддя Голяна О.В.