Ухвала суду № 9777109, 16.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 р.Справа № 2-а-39450/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2009р. по справі№2-а-39450/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна будівельна компанія "Енеготек "" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна будівельна компанія "Енерготек" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 18.05.2009р. №0000612302/0 та від 15.06.2009р. №0000612302/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельна компанія "Енерготек" судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі ДПІ у Московському районі м. Харкова) було подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що за результатами автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна будівельна компанія "Енерготек" (далі ТОВ "ТБК" Енерготек") до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість були включені суми ПДВ по податковим накладним від контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузіря плюс" (далі ТОВ "Сузіря плюс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвест буд-плюс" (далі ТОВ "Інтерінвест буд-плюс"), які не задекларували податкові зобовязання з ПДВ. У звязку з чим, ДПІ у Московському районі м. Харкова було зроблено висновок про заниження ТОВ "ТБК" Енерготек" суми податкових зобовязань, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди жовтень, листопад, грудень 2008 року в загальному розмірі 168441 грн. 00 коп. та складений акт № 2167/23-35071892 від 28.04.2009 року, в якому було зафіксовано порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі Закон України N 168/97-ВР)

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, в діях позивача були відсутні порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закон України N 168/97-ВР, виходячи з того, у відповідача були неправомірно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у ТОВ "ТБК" Енерготек" в загальному розмірі 252661 грн. 50 коп.(основний платіж 168441,00 грн., штраф 84220,50 грн.). Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова від 18.05.2009р. №0000612302/0 та від 15.06.2009р. №0000612302/1 є протиправним і повинно бути визнано судом нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТБК" Енерготек", згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 080647, зареєстровано виконкомом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 01.06.2007 р., номер запису про заміну свідоцтва 1480102 0000 036100. (том 1, а.с. 36)

Як платник податків, зборів та обов'язкових платежів позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Московському районі м. Харкова з 11.06.2007 року, підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік платника податків № 379 від 11.06.2007 р. ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ 35071892. (том 1, а.с. 38) Відповідно до копії свідоцтва № 100049674 від 02.07.2007 р., яка знаходиться в матеріалах справи є платником податку на додану вартість. (том 1, а.с. 39)

Співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїздна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої був складений акт від 28.04.2009р. №2167/23/35071892

Відповідно до висновків зазначеного акту, позивачем було допущено порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України N 168/97-ВР ”, що спричинило заниження податку на додану вартість у сумі 168441,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2008р. у сумі 80000,00 грн., за листопад 2008р. у сумі 16087,00 грн., за грудень 2008р. у сумі 72354,00 грн. На підставі акту від 28.04.2009р. №2167/23/35071892 ДПІ у Московському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2009р. №0000612302/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ в загальній сумі 252661,50 грн. (основний платіж 168441,00 грн., штраф 84220,50 грн.). Внаслідок відхилення адміністративної скарги на зазначене податкове повідомлення-рішення (обставини чого визнаються сторонами), позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009р. №0000612302/1 з аналогічною сумою податкового зобовязання з ПДВ.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомленьрішень слугував викладений в акті від 28.04.2009р. №2167/23/35071892 висновок відповідача про те, що контрагенти позивача: ТОВ “Сузіря плюс” та ТОВ “Інтерінвест буд-плюс” не задекларували податкові зобовязання з ПДВ, а тому позивач не має право формувати податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з цими особами.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, у ТОВ "ТБК" Енерготек" за період з жовтня по грудень 2008 року існували правовідносини з ТОВ "Сузіря плюс", ТОВ "Інтерінвест буд-плюс". Так, ТОВ "ТБК" Енерготек" уклало угоди з ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" від 13.08.2008 року № 03/13/08 та з ТОВ "Сузіря плюс" від 01.10.2007 року № 01.0110, згідно яких позивачем, було придбано товари (комплектуючі, монтажні, будівничі матеріали та інше). Позивачу, його контрагентами ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" та ТОВ "Сузіря плюс" були виписані податкові накладні, загальна сума ПДВ склала 168441 грн. 00 коп. Товар приймався згідно прибуткових накладних, оплата за товари була проведена у повному обсязі на банківські рахунки ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" та ТОВ "Сузіря плюс".

В подальшому придбані товари були реалізовані ТОВ "ТБК" Енерготек" наступним покупцям, що підтверджується присутніми в матеріалах справи видатковими та податковими накладними.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Виходячи з вище викладеного, позивачем у своїй господарській діяльності були використані всі придбані у ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" та ТОВ "Сузіря плюс" товари. Витрати спрямовані на закупівлю товарів були віднесені позивачем до складу валових. У відповідності до акту перевірки, відомостей про порушення валових витрат встановлено не було (том. 1, а.с.15-34). Виходячи з цього, всі витрати ТОВ "ТБК" Енерготек" по взаємовідношенням з ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" та ТОВ "Сузіря плюс" були визначені відповідачем як такі, що мають безпосереднє відношення до господарської діяльності підприємства, та визнані валовими витратами підприємства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про належне відображення позивачем своїх податкових зобовязань у податкових деклараціях та наданих до них розшифровках податкових зобовязань в розрізі контрагентів, а отже, і про правомірне нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів, відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість сум ПДВ по податковим накладним від контрагентів ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" та ТОВ "Сузіря плюс", в звязку з тим, що останніми не було задекларовано податкові зобовязання з ПДВ та не сплачено до бюджету кошти.

Законодавством України не передбачено норми відповідно до якої, платник податку несе відповідальність та негативні наслідки у разі невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення правочину контрагенти ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" та ТОВ "Сузіря плюс" знаходились Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, мали статус платників податку на додану вартість, податкові накладні, які були включені ТОВ “ТБК “Енерготек” до складу податкового кредиту з ПДВ, були оформлені належним чином, оплата вартості зазначеного в цих накладних товару шляхом здійснення безготівкових розрахунків визнається одночасно і позивачем, і відповідачем, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України не підлягає доказуванню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ці обставини також підтверджуються зібраними судом та наявними в матеріалах справи доказами витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, свідоцтвами платників ПДВ (свідоцтво №100102892 про реєстрацію платником ПДВ ТОВ “Інтерінвест буд-плюс”, свідоцтво №100102894 про реєстрацію платником ПДВ ТОВ “Сузіря плюс”), виданою банківською установою роздруківкою руху грошових коштів на рахунку позивача.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” зазначено, що до в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, укладаючи правочини з фізичними особами, які діють від імені субєктів господарювання та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців значаться як керівники таких субєктів господарювання або мають видану ними довіреність, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність реальності угоди, а отже, правомірності нарахування податкового кредиту позивачем.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість сум ПДВ по податковим накладним від контрагентів ТОВ "Інтерінвест буд-плюс" та ТОВ "Сузіря плюс", в звязку з тим, що останніми не було задекларовано та сплачено податкові зобовязання з ПДВ висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2009р. по справі№2-а-39450/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Любчич Л.В. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2010 р.