Постанова № 9777083, 25.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 р. Справа № 2-а-37393/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С. ,

за участю представника позивача Іваненка Є.В., представника відповідача Васильєвої Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. по справі№2-а-37393/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіон», звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, вчинені у зв'язку з винесенням податкових повідомлень-рішень та скасувати податкові повідомлення рішення від 13.01.2009 р. № 0000061800/0 та від 13.01.2009 р. № 0000051800/0, якими ТОВ “Галіон” визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 360472,5 грн. та з податку на прибуток підприємств на загальну суму 440796,0 грн.

В процесі судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, згідно з якими просив суд скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.01.2009 р. № 0000061800/0, від 20 березня 2009 року № 0000061800/1, від 13.01.2009 р. № 0000051800/0, від 20 березня 2009 року № 0000051800/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від29.07.2009 року по справі№2а-37393/09/2070 позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.01.2009 р. № 0000061800/0, від 20 березня 2009 року № 0000061800/1, від 13.01.2009 р. № 0000051800/0, від 20 березня 2009 року № 0000051800/1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Галіон”, код ЄДРПОУ 23464392, судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Галіон" в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 3,4,7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ “Галіон”та ТОВ “ПБК “Вертикаль”за період часу з 01.04.2006 р. по 30.10.2008 р. уклали такі угоди: № 02/08-06 від 02.08.2006р., № 01/09-06 від 01.09.2006 р., № ВЕ 07 від 04.09.2006 р., № 01/11-06 від 01.11.2006 р, № 04/01-07 від 04.01.2007 р.

За вказаний період часу ТОВ “ПБК “Вертикаль”поставило на користь ТОВ “Галіон”товар та послуги, а саме монтажні, будівельні роботи, будівельні матеріали, бензин А-95 (н.е.), бензин А-92 (н.е.), бензин А-80 (н.е.), дизельне паливо зимове, що підтверджується товарними та податковими накладними. Вказані товари використано у господарській діяльності позивача.

Всього за вказаними угодами ТОВ “Галіон”отримало від ТОВ “ПБК “Вертикаль”товари, послуги і роботи на загальну суму без ПДВ 1 175 457,8 грн.

Вказані відомості підтверджуються даними декларацій з податку на прибуток та декларації з податку на додану вартість, які були надані представником позивача у судове засідання.

На підставі актів виконаних робіт та фактично здійснених платежів ТОВ “Галіон” включило суми витрат по придбанню товарів, послуг і робіт до складу валових витрат, а саме - 1 175 457,8 грн. На підставі отриманих податкових накладних ТОВ “Галіон”включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить до ціни поставленого товару, а саме -240 315,0 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що на час складання спірних податкових накладних відповідно до ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”ТОВ “ПБК “Вертикаль”мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних. Позивачем на підтвердження правильності віднесення сум до складу податкового кредиту було надано до перевірки податкові накладні, що стосуються взаємовідносин з ТОВ “ПБК “Вертикаль”.

Зауваження в Акті перевірки ТОВ “Галіон”з боку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з приводу правильності заповнення, форми та змісту податкових накладних відсутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що придбаний позивачем товар призначався і був в подальшому використаний в господарській діяльності позивача, що в повній мірі відповідає визначенню валових витрат, наведеному в ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже, ТОВ “Галіон”правомірно включив до складу валових витрат суму в розмірі 1175457,8 грн., та з урахуванням цього правильно розрахувало і сплатило податок на прибуток.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток по ТОВ “Галіон”у розмірі 440796,0 грн. (у тому числі 146932,0 грн. за штрафними санкціями), а також відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 360472,5 грн. (у тому числі 120157,5 грн. за штрафними санкціями).

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі направлення від 27.11.2008 року № 676, виданого Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова, фахівцем відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, на підставі п.1 ч.6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно наказу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 26.11.2008 року № 739 було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Галіон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.10.2008 року, про що було складено акт від 17.12.2008 року №3725/18-007/23464392. (а.с.7- 23).

В ході перевірки встановлені наступні порушення:

-п. 5.1, ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 293864 грн., у тому числі: 9 місяців 2006 - 48788 грн.; рік 2006 - 128412 грн.; у І кварталі 2007 - 29254 грн.; у II кварталі 2007 - 53656 грн.; у III кварталі 2007 - 33754 грн.

-7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97 від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з в на загальну суму 240315,0грн серпні 2006 - 8855,0 грн.; вересні 2006 - 30175,00 грн.; жовтні 2006 - 49019грн.; листопаді 2006 - 32930грн.; грудні 2006 - 14469 грн.; січень 2007- 21403грн. лютому 2007 -9335грн; березні 2007 -4201грн; квітні 2007 - 16522 грн.; травень- 16935грн червні 2007 -9468грн..; липні 2007 -13775 грн.; серпні 2007 -13228 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 13.01.2009 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000061800/0, яким донараховано зобов'язання із сплати податку на прибуток у розмірі 293864,0 грн., штрафних санкцій 146932,0 грн., а також № 0000051800/0, яким донараховано зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 240315,0 грн., штрафних санкцій 120157,5 грн.

Колегія суддів вважає, що вищевказані спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем по справі у межах своїх повноважень на підставі та у спосіб передбачений законом з урахуванням фактичних обставин, встановлених в ході перевірки ТОВ “Галіон” з питань дотримання вимог податкового законодавства виходячи з наступного.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

З матеріалів справи вбачається що між позивачем - ТОВ “Галіон” та його контрагентом - ТОВ „ПБК „Вертикаль" було укладено договір поставки нафтопродуктів № ВЕ 07 від 4 вересня 2006 року та договори підряду № 01/09-06 від 01 вересня 2006 р., № 02/08-06 від 2 серпня 2006 р., № 01/11-06 від 01 листопада 2006 р., № 04/01-07 від 04 січня 2007 року на виконання робіт по ремонту, будівництву та озеленінню майданчику АЗС, розташованої в м. Харкові, пр. Московський 247-а ( а.с.84-89, 60-64)

За наслідками виконання вищезазначених договорів позивачем було віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 1175457,8 грн., до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі -240 315,0 грн.

На думку позивача віднесення вказаних витрат на валові витрати та до складу податкового кредиту є цілком правомірним, оскільки дані господарські операції підтверджуються відповідними документами первинного бухгалтерського обліку і вказані дії не суперечать вимогам податкового законодавства.

Дана позиція позивача не ґрунтується на нормах закону та спростовується матеріалами справи та наявними в ній доказами.

Так, пунктом 3 договору поставки нафтопродуктів № ВЕ 07 від 04.09.2006 року передбачено, що датою поставки товару вважається дата його прийомки к перевезенню та з цього ж моменту покупець набуває право власності на придбаний товар.

Отже, зі змісту вказаного договору вбачається що обовязок по транспортування товару покладено на покупця.

Згідно вимог п. 1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів та є обовязковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Між тим, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення та зберігання паливних матеріалів на підтвердження факту транспортування паливних матеріалів власним або орендованим транспортом та підтвердження реальністі виконання угоди, укладеної 04.09.2006 року між ТОВ „ПБК „Вертикаль" та ТОВ «Галіон».

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Статтею 1 вказаного закону визначено поняття первинного бухгалтерського документу, яким єдокумент, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення від 16 липня 1999 року N 996-XIV

Відповідно до ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідженні матеріали справи свідчать про те, що видаткові накладні на отпуск паливних матеріалів, складені ТОВ „ПБК „Вертикаль" ( а.с. 69-89) не відповідають вимогам Закону N 996-XIV , оскільки не містять в собі даних про посадову особу, яка склала та підписала цій документ, що унеможливлює ідентифікувати таку особу як уповноважену на здійснення такої операції та надати належну оцінку вказаним документам, як доказам на підтвердження реальності проведення господарської операції.

Що стосується господарських операцій по наданню з боку ТОВ „ПБК „Вертикаль" на користь ТОА «Галіон» послуг по виконання робіт по ремонту, будівництву та озеленінню майданчику АЗС, розташованої в м. Харкові, пр. Московський 247-а відповідно укладених договорів № ВЕ 07 від 4 вересня 2006 року та договори підряду № 01/09-06 від 01 вересня 2006 р., № 02/08-06 від 2 серпня 2006 р., № 01/11-06 від 01 листопада 2006 р., № 04/01-07 від 04 січня 2007 року, колегія суддів зазначає, що реальність проведення таких господарських операцій також не підтверджується матеріалами справи.

Аналіз вище перелічених договорів свідчить про те, що для виконання обсягу робіт, обумовленого названими договорами, ТОВ „ПБК „Вертикаль" повинно було мати власні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання в достатньому обсязі, необхідному для виконання відповідних робіт по укладених угодах.

Проте, як свідчать матеріали справи, в ході перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було направлено запит за місцем перебування на податковому обліку ТОВ „ПБК „Вертикаль" та отримано відповідь Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 6713/7/23-206 від 29.10.2008 року з якої вбачається, що за результатами перевірки ТОВ „ПБК „Вертикаль" складено акт перевірки від 08.10.2008 №4729/23-32948799, яким встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ПБК "Вертикаль" з постачальниками та покупцями.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР . Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період - не є дійсними. Також, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними.

Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ “ПБК “Вертикаль”відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме:

-відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених та угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає, хоча, відповідно до п. 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року N 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за N 939/6130 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)" та відсутність підрядних контрактів, або договорів, укладених з безпосередніми виконавцями робіт, ТОВ “ПБК “Вертикаль”.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів наданих для перевірки, встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Вищевказані обставини також обєктивно підтверджується рішенням Вищого Адміністративного Суду України по справі 2-а-24857/08\2070 за позовом ТОВ “ПБК “Вертикаль” до ДПІ в Московському районі м. Харкова про скасування податкових-повідомлень рішень, яким встановлено факт відсутності у ТОВ “ПБК “Вертикаль” на протязі 2006 2008 років трудових ресурсів та необхідних основних фондів та обладнання для виконання укладених угод щодо здійснення будівельної та іншої діяльності відповідно до штатного розпису.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку що угоди , укладені та такі що виконувались за період з 01.09.2006р. по 04.01.2007року ТОВ “ПБК “Вертикаль” по господарським операціям з ТОВ “Галіон” не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Таким чином колегія суддів вважає, що ТОВ “Галіон” в порушення п. 5.1 пп. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зайво включено до складу валових витрат суму витрат з придбання у ТОВ “ПБК “Вертикаль” товарів та послуг за період з 01.04.2006 по 30.10.2008 на загальну суму без ПДВ 1175457,8 грн., та в порушення вимог пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ „ПБК „Вертикаль" послуг по проектним роботам, монтажу, ремонтним роботам та придбання ГСМ.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток по ТОВ “Галіон”у розмірі 440796,0 грн. (у тому числі 146932,0 грн. за штрафними санкціями), а також наявність підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 360472,5 грн. (у тому числі 120157,5 грн. за штрафними санкціями.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 13.01.2009 р. № 0000061800/0 та від 20 березня 2009 року № 0000061800/1, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування рішень є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2009р. по справі№2-а-37393/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Катунов В.В. Зеленський В.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 02.03.2010 р.