Ухвала суду № 9777040, 24.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 р.Справа № 2-а-29200/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2009р. по справі№2-а-29200/08/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Новий стиль" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним було задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 000641600/0 від 21.10.2008 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Новий стиль", суму сплаченого державного мита у розмірі 3 грн., 40 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Харкова (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) було подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що за результатами автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Новий стиль" (далі ЗАТ"Новий стиль" ) до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість липня 2008 року були включені суми ПДВ по податковій накладній від контрагенту Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Інес" (далі ТОВ "НВО "Інес") в розмірі 9343 грн. 26 коп., в свою чергу ТОВ "НВО "Інес" дана сума ПДВ не було відображена у податкових зобовязаннях по відповідній декларації з ПДВ. У звязку з чим, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було зроблено висновок про завищення ЗАТ"Новий стиль" суми ПДВ, заявленої до відшкодування з державного бюджету по податковій декларації за липень 2008 року, що стало підставою для прийняття ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі пп. 7.7.7 (б) п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі Закон України N 168/97-ВР) та п.п. 4.2.2 (б) п.4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам и та державними цільовими фондами" оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в якому була визначена сума завищення бюджетного відшкодування у розмірі 9343 грн. 00 коп.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, в діях позивача були відсутні порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР, виходячи з цього відповідачем було неправомірно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у ЗАТ "Новий стиль" в розмірі 9343 грн. 00 коп. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було доведено факт порушення позивачем вимог Закону України N 168/97-ВР. Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 21.10.2008 року № 000641600/0 є протиправним і повинно бути визнано судом нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ЗАТ"Новий стиль" згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 173842 зареєстровано виконкомом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 14.07.2003 р., номер запису про заміну свідоцтва 1480120 0000 0030 73 (а.с. 95).

Як платник податку на додану вартість позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з 07.08.2003 року, підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29459767 від 07.08.2003 року, індивідуальний податковий номер 325652820356 (а.с.97).

Співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 20.10.2008 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ “Новий стиль”, наданої за серпень 2008 року № 54035 від 22.09.2008 року щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку на серпень 2008 р. в сумі 9343 грн. 00 коп.

За результатами перевірки був складений акт № 1118/16-011/32565288 від 20.10.2008 р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 000641600/0 від 21.10.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 9343, 00.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті від 20.10.2008 р. № 1118/16-011/32565288 висновок відповідача про те, що контрагентом позивача - ТОВ "НВО "Інес" було надано звітність по декларації з ПДВ з нульовим показником, а тому позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з цією особою.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "НВО "Інес" (і.п.н. 162822626567, зареєстровано в ДПІ у Подільському районі м. Києва), є постачальником позивача.

В січні 2008 р. та в липні 2008 р. позивач здійснив оплату товару поставленого ТОВ “НВО “Інес” на загальну суму 56059,56 грн. в тому числі ПДВ 9343,26 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки постачальник позивача ТОВ “НВО “Інес”, був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В ході господарської операції постачальником позивача ТОВ “НВО “Інес”, був виписані податкові накладні від 28.01.2008 р. № 03/01 та від 24.07.2008 р. № 128/07 на суму 56059 грн. 56 коп., в т.ч. ПДВ 9343 грн. 26 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказана податкова накладна оформлена згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж)ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, позивач мав господарські взаємовідносини з платником податку на додану вартість - ТОВ "НВО "Інес".

В суді першої інстанції позивач надав належним чином оформлену податкову накладну, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість в розмірі 9343 грн. 00 коп. в ціні товару.

Відповідач не заперечував в факт оплати позивачем товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару 9343 грн. 00 коп. за господарською операцією з ТОВ "НВО "Інес".

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 вказаного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ. повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування за серпень 2008 р. відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи той факт, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про належне відображення позивачем своїх податкових зобовязань у податкових деклараціях та наданих до них розшифровках податкових зобовязань в розрізі контрагентів, а отже, і про правомірне нарахування податкового кредиту.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі як на підставу прийняття податкового повідомлення-рішення, щодо невідображення контрагентом позивача ТОВ "НВО "Інес" в податковій декларації за вересень 2008 р. податкового зобовязання в розмірі 9343 грн. 00 коп., як наслідок не сплати податку до державного бюджету, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

ЗУ “Про податок на додану вартість” не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальника такого платника податку.

Саме ЗУ “Про податок на додану вартість” регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість сум ПДВ по податковим накладним від контрагенту ТОВ "НВО "Інес", є безпідставними з вище зазначених підстав та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2009р. по справі№2-а-29200/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Любчич Л.В. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.03.2010 р.