Ухвала суду № 9776799, 02.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 р.Справа № 2-а-246/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Касян В. Ю., Дерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2009р. по справі№2-а-246/09/2070

за позовом Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року адміністративний позов Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій незаконними було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова по визнанню недійсними даних, зазначених ПП "Торгова фірма "Агроеліта" у деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вище зазначеною постановою суду, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неврахування обставин, які мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта" (далі - ПП "Торгова фірма "Агроеліта")

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що за результатами проведення планової виїзної перевірки ПП "Торгова фірма "Агроеліта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що фактично згідно податкової декларації та наданих до перевірки документів у ПП "Торгова фірма "Агроеліта" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, щодо здійснення будівельної та іншої діяльності. Таким чином, угоди укладені та такі що виконувались ПП "Торгова фірма "Агроеліта" з покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а тому у відповідності до ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Виходячи з цього, дані відображені ПП "Торгова фірма "Агроеліта" у деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року не є дійсними.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угоди позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Виходячи з цього висновки відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених договорах між ПП "Торгова фірма "Агроеліта" з постачальниками та покупцями за оскаржуваний період зроблений на підставі невірного тлумачення змісту ч.1 ст. 215 ЦК України. Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідності до положень Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не мало права визнавати недійсними даних зазначених у деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року виходячи з нікчемності угод позивача із зазначеними в акті перевірки контрагентами без винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в апеляційній інстанції, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ПП «Торгова фірма «Агроеліта» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з 01.01.2007 р. по 30.06.208 р., за наслідками якої було складено акт перевірки №7396/2305/32762799 від 09.12.2008 р. (а.с.6-37)

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ПП «Торгова фірма «Агроеліта» норм діючого законодавства, а саме:

-порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Торгова фірма «Агроеліта» з зазначенням у акті перевірки постачальниками в порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нікчемність вказаних правочинів;

-відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та недійсність даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток підприємств позивача;

-відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. ст. З, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», недійсність даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість, податкового кредиту та податкового зобов'язання.

-порушення п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не утримано податок з доходів фізичних осіб у лютому 2007 року, вересні 2007 року, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 622 грн. 65 коп.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині визнання неправомірними висновків відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з абз. 1 ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі - продажу товарів (робіт, послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Продавця - на отримання вартості поставленого товару (послуг), у Покупця - на отримання цього товару (послуг), у Замовника - на отримання результатів певної роботи. У Підрядника - на отримання оплати за виконану роботу. Ні якої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та «штучне» зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою. Контрагенти позивача і позивач виконували умови вищевказаних договорів, чим і підтвердили факт їх укладання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, відносно того, що відповідачем не заперечувався факт, що відповідачем не досліджувались первинні документи щодо угод які відповідач вважає нікчемними.

Відповідно до ст. 72 КАСУ, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Окрім того, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що укладені позивачем угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо невірного тлумачення відповідачем змісту норми ч.І ст, 215 ЦК України, що призвело до неправомірного висновку про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених договорах між позивачем та постачальниками - ПП «Агролідер», ТОВ «Кіріт - 2007», а також покупцями - ТОВ «ВБК «Центренергобуд», ТОВ «Інстех», ПП «Камелія», ТОВ ВБФ «Профіт-плюс», ТОВ «Спецбудкомплекс», ТОВ «ТАМ Конструкцюн», ТОВ «БК «Елітбетон», ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», ТОВ «Промімпекс», ТОВ «Дабл Ю енд Ейч Інжинірінг», ЗАТ «Концерн «Агрохолдінг-Україна», ТОВ «БК «Дельта - груп», Автобаза ВАТ «Київметробуд», ТОВ «Апекс», ТОВ «Укртехшвест ЛТД», ТОВ «СІАТ», НВП «Промтехснаб», ТОВ «СК «Алькасар», ТОВ «ТК Енергія», ПП «БК «Ікон», ТОВ «Світ кабельних систем», ПП «Ростройсервіс», АТ ЗТ «Куряжський ДБК», ТОВ «РМП «Максіма», ТОВ «Компанія Стан», ПП «Дем-Ко», ТОВ «Нова будівельна компанія», ТОВ «ФК «Здоровье», ТОВ«Лідеркомфортбуд».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного визнання дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по визнанню недійсними даних, зазначених ПП "Торгова фірма "Агроеліта" у деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року протиправними виходячи з наступного.

Визначення поняття "податкова декларація" закріплено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, № 2181-III (Закон України - № 2181-III). А саме, згідно п.1.11 Закону України № 2181-III під податковою декларацією розуміється - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ст. 4 Закону України № 2181-III закріплено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 4.1.1 та п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 5.1. Закону України № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У відповідності до п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. Наказом ДПА України №327 від І0 серпня 2005 р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства -довідка.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо неправомірності визначення відповідачем недійсними даних зазначених ПП "Торгова фірма "Агроеліта" у податкових деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість (податкове зобов'язання та податковий кредит), виходячи з нікчемності угод із зазначеними в акті контрагентами, без винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неправомірного визнання дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по визнанню недійсними даних, зазначених ПП "Торгова фірма "Агроеліта" у деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року протиправними є необґгунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2009р. по справі№2-а-246/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Любчич Л.В. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2010 р.