Ухвала суду № 9776708, 25.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2010 р.Справа № 2-а-36471/09/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі Головуючого судді: Бенедик А.П. Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

Представник позивача - Ткаченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі№2-а-36471/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд" <Список ><Текст >

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними; скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.11.2007 року № 0000371500/0, від 17.12.2007 р. № 0000371500/1, від 28.02.2008 року № 0000371500/2 та від 07.05.2008 р. № 0000371500/3 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 32666,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкові зобов'язання, визначені деклараціями по податку на додану вартість сплачені підприємством в повному обсязі. На думку позивача, ДПІ не мало права змінювати призначення платежів та зараховувати зазначені платежі в рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше. Також позивач зазначив, що їм були отримані від відповідача повідомлення про розподіл сплати грошових коштів в рахунок погашення податку на додану вартість та нарахування пені, а саме: від 05.03.2007р. №120140001521948, від 02.07.2007р. №120140003909925, від 28.08.2007р. №120140003934628, №120140003934886, від 03.09.2007р. №120140003940593, від 01.10.2007р. №120140003959504. Відповідач застосував до позивача пеню у відсотках на суму податкового боргу за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань, встановлених п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181, тому представник ТОВ «Ізюмський агрошлях» вважає, що застосування штрафних санкцій за те ж саме порушення є повторним притягненням до юридичної відповідальності, що є неправомірними діями з боку відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки від 09.11.2007 року №3721/1500/03581925, прийняті у відповідності з діючим законодавством та дії перевіряючих відповідали вимогам нормативних актів України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд" задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.11.2007 року № 0000371500/0, від 17.12.2007 р. № 0000371500/1, від 28.02.2008 року № 0000371500/2 та від 07.05.2008 р. № 0000371500/3 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 32666,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами", ст. 8 Конституції України, ст. 71 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.11.2007 р. фахівцями Ізюмської ОДПІ у Харківській області була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд».

За результатами перевірки було складено акт №3721/1500/03581925, яким було зафіксовано порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 32666,0 грн.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його в Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію, в ДПА у Харківській області. За результатами розгляду скарги позивача залишенні без задоволення, а винесене податкове повідомлення-рішення - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплату податкових зобов'язань по ПДВ згідно вказаних податкових декларацій здійснював своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою.

З даних картки особового рахунку ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» встановлено, що на час сплати податкових зобов'язань за поданими позивачем деклараціями підприємство мало борг з податку на додану вартість за результатами своєї господарської діяльності у минулих податкових періодах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з п. 5 ст. 50 Бюджетного Кодексу України, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно п. 1 ст. 134 Господарського Кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатися належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до п.2 статті 12 вказаного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів до бюджетів у встановлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірними.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено п.п. 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх зникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються - штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

З наданих позивачем платіжних доручень, декларацій з податку на додану вартість вбачається своєчасність та повнота сплати ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» податкових зобов'язань з податку на додану вартість підприємства, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що висновки складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неправомірним є неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати податкових зобов'язань, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Що стосується дій Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області під час складання акту невиїзної документальної перевірки №226/1520/03581925, то суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Згідно п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або оплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Ізюмська ОДПІ у Харківській області під час складання акту невиїзної документальної перевірки №226/1520/03581925 від 23.02.2009 року діяла в межах своєї компетенції та у порядку, встановленому законами України. Тобто дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки є законними та правомірними.

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та законними, лише в частині скасування податкових повідомлень-рішень, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року по справі№2-а-36471/09/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі №2-а-36471/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 02.03.2010 р.