Ухвала суду № 97756987, 17.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-9203/09

Провадження № 6/522/212/21

У Х В А Л А

17 червня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Абухіна Р.Д.

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича,- « про надання дозволу на примусову реалізацію ( продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування» , боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство « Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ « Райффайзен Банк Аваль»,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович із поданням, по якому просив встановити порядок виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2010 року по справі № 2-9203/09, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію ( продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника – ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку загальною площею 87,6 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м. з господарсько-побутовими будівлями та спорудами розташованими на земельній ділянці, площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Сторони до судового засідання не з`явились.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2021 року змінено стягувача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» ( код ЄДРПОУ 14305909) правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю « Консалт Солюшенс» ( код ЄДРПОУ 42251700) у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих документів, виданих Приморським районним судом м. Одеси по справі № 2-9203/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0030/74/78583 від 20.07.2007 року.

У відповідності до ч.1 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Дослідивши заяву приватного виконавця, матерыали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває виконавчий лист № 2-9203/09 виданий Приморським районним судом м. Одеси від 28.01.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції « Райффайзен Банк Аваль» 1 450 442, 84 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 грн. та суму державного мита в розмірі 1700 грн.

31.08.2018 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57117390 за вищевказаним виконавчим документом, якою боржника зобов`язано протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Приватний виконавець посилається на те, що рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

06.09.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна ( коштів) боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Юрасовою А.М. 20.07.2007 року зареєстрований в реєстрі за № 3956 належить житловий будинок загальною площею 87,6 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,063 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ( присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Юрасовою А.М. 20.07.2007 року зареєстрований в реєстрі за № 3952.

Право власності боржника на вищезазначений житловий будинок зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2007 року, реєстраційний номер майна: 19408897.

Разом із тим, в житловому будинку за вищевказаною адресою зареєстрований малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповіддю Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 04.02.2020 року за вих.№435, що стало підставою для звернення до суду із даним поданням.

Згідно пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі Інструкція), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 4 абзацу 3 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отже, реалізація нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти, здійснюється в тому числі на підставі судового рішення.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що приватний виконавець звертався до Служби у справах дітей Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо реєстрації неповнолітньої дитини за вищезазначеною адресою, то ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки і піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, ця норма встановлює необхідність отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування для здійснення будь-яких угод з нерухомим майном, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Таким чином, законодавством закріплено виключно лише за органами опіки та піклування і службами у справах дітей право на надання дозволів на вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, яким володіє чи користується дитина.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Отже, встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення суду це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі ст. 16 ЦПК України. При вирішенні питання про встановлення способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при встановленні або зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Підставою для встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, лише за наявності обставин та в порядку, передбаченому вищевказаними нормами, сторони виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні.

Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Заміна способу виконання судового рішення не повинна включати дослідження фактів, які входять в новий предмет дослідження, зокрема, встановлювати вартість цього товару, тощо.

Інститут зміни способу виконання судового рішення є інститутом процесуального права та його застосування не може змінювати матеріально-правові відносини між сторонами.

У разі задоволення подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, суд фактично змінить рішення суду по суті та змінить спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України, що є неприпустимим.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та ухиляється від виконання зобов`язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Так, в поданні державний виконавець вказує, що боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконує та від виконання рішення суду ухиляється.

Докази, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього в матеріалах подання відсутні.

Лише факт невиконання боржником самостійно зобов`язань (наявність встановленого судом неврегульованого зобов`язання) не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання покладених зобов`язань та про намір боржника вибути за межі України з цією метою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не підлягає задоволенню.

КеруючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст.ст.3-13,76-82,247,258-260,353,354,440 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича,- « про надання дозволу на примусову реалізацію ( продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування»,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя Абухін Р.Д.

17.06.2021