Ухвала суду № 97756986, 17.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-9203/09

Провадження № 6/522/211/21

У Х В А Л А

17 червня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Абухіна Р.Д.

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича,- « звернення стягнення на нерухоме майно боржника не зареєстрованого в установленому законом порядку» , боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство « Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ « Райффайзен Банк Аваль»,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович із поданням, по якому просив вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника- ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 0,063 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ( присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 87,6 кв.м.; зазначити в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння земельній ділянці площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастрового номеру.

Сторони до судового засідання не з`явились.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2021 року змінено стягувача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» ( код ЄДРПОУ 14305909) правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю « Консалт Солюшенс» ( код ЄДРПОУ 42251700) у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих документів, виданих Приморським районним судом м. Одеси по справі № 2-9203/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0030/74/78583 від 20.07.2007 року.

У відповідності до ч.10ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Дослідивши матеріали справи, заяву приватного виконавця, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває виконавчий лист № 2-9203/09 виданий Приморським районним судом м. Одеси від 28.01.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції « Райффайзен Банк Аваль» 1 450 442, 84 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 грн. та суму державного мита в розмірі 1700 грн.

31.08.2018 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57117390 за вищевказаним виконавчим документом, якою боржника зобов`язано протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Приватний виконавець посилається на те, що рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

06.09.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна ( коштів) боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Юрасовою А.М. 20.07.2007 року зареєстрований в реєстрі за № 3956 належить житловий будинок загальною площею 87,6 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,063 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ( присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Юрасовою А.М. 20.07.2007 року зареєстрований в реєстрі за № 3952.

Право власності боржника на вищезазначений житловий будинок зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2007 року, реєстраційний номер майна: 19408897.

Підставою звернення із даним поданням стало те, що земельна ділянка площею 0,063 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ( присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 за боржником в установленому законом порядку не зареєстрована та не має кадастрового номеру, що унеможливлює передачу арештованого нерухомого майна боржника на примусову реалізацію за допомогою системи реалізації арештованого майна ДП « СЕТАМ».

Станом на теперішній час рішення боржником не виконується, та останній не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, а тому заявник звернувся до суду та просить заяву задовольнити.

Згідно ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження (ст. 48 ч.ч.5,6, 52 ч.ч.5,6 Закону).

Згідно з частиною 1статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Частинами 3 та 4 даної статті встановлено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Статтею 316 ЦК України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Частина 4 ст.334ЦК України передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право власності.

Правовою позицією постановою Верховного Суду України від 10 лютого 2016р. (по справі № 6-2250цс 15) визначено, що відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення іпотечних договорів) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Таким чином нерухоме майно може бути відчужене саме іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення, якщо нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку.

Зі змісту подання виконавця вбачається, що нерухоме майно на яке державний виконавець просить суд звернути стягнення не зареєстровано за боржником.

При таких даних у суду не має законних підстав для прийняття рішення про звернення стягнення на нерухоме майно, якщо це нерухоме майно не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та ухиляється від виконання зобов`язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Так, в поданні державний виконавець вказує, що боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконує та від виконання рішення суду ухиляється.

Докази, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього в матеріалах подання відсутні.

Лише факт невиконання боржником самостійно зобов`язань (наявність встановленого судом неврегульованого зобов`язання) не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання покладених зобов`язань та про намір боржника вибути за межі України з цією метою.

КеруючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст.ст.3-13,76-82,247,258-260,353,354,440 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича,- « звернення стягнення на нерухоме майно боржника не зареєстрованого в установленому законом порядку»,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя Абухін Р.Д.

17.06.2021