Постанова № 9775184, 25.02.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 р.Справа № 2-а-6999/09/1570 Категорія: 2.11.2Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого Шеметенко Л.П.

суддів Запорожан Д.В.

Яковлева Ю.В.

при секретарі Жуковській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, за участю прокуратури Одеської області, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Одесавинпром»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення №00003316210/0 від 20.03.2009 р., винесене СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем прийняте необґрунтоване податкове повідомлення-рішення №00003316210/0 від 20.03.2009 р. та відповідно до положень п. «в»ч. 2 ст.3 Закону України № 329/95- ВР від 15.09.1995р. «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»ЗАТ «Одесавинпром», реалізуючи підакцизний виноматеріал підприємствам вторинного виноробства, які теж є платниками акцизного збору, звільняється від сплати акцизного збору, що також підтверджується змістом абз.2 ст.2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»від 07 травня 1996 року №178/96-ВР. Позивач також зазначає, що, оскільки всі підприємства, яким позивачем був реалізований виноматеріал - підприємства вторинного виноробства, які використовують цей виноматеріал для виробництва готової продукції, акцизний збір за реалізований цим підприємствам виноматеріал позивач не повинен сплачувати; позивач реалізовував власний виноматеріал, отриманий на давальницьких умовах, підприємствам вторинного виноробства, що відповідно до наведених норм закону звільняє його від обовязку сплати акцизного збору на виноматеріал. На момент отримання сировини позивач вважав, що використає її у повному обсязі для виробництва готової продукції, однак не зміг сам використати у повному обсязі виготовлений на давальницьких умовах виноматеріал та прийняв рішення продати частину іншим виробникам підакцизної продукції; всі зазначені підприємства надали позивачу довідку за формою, наведеною в додатку 5 до Наказу ДПА України від 19.03.2001р. № 111 «Про затвердження положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору», що дало право позивачу не платити акцизний збір до бюджету. В момент отримання виноматеріалу від переробника давальницької сировини позивач не знав та не міг знати про те, що весь обсяг отриманого виноматеріалу він не використає. Позивач зазначає, що не підлягають оподаткуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»підакцизними є тільки виноматеріали, на які встановлений код 2204 30, тоді як на виноматеріали, вироблені для підприємства з давальницької сировини ВАТ «Южний», ВАТ «Долинка»та ТОВ «Винтрест», встановлені коди 2204 29, про які в законі вказівки відсутні, вважає, що вказані виноматеріали не є підакцизним товаром, тому у даному випадку обороти з їх реалізації звільняються від сплати акцизного збору.

Відповідач позов не визнав, вважав його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на порушення позивачем п.п. «в»ч.2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», п. «а» ст. 2, п. «а» ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», абз. 2 ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», з огляду на те, що від сплати акцизного збору звільняється підакцизна сировина (виноматеріал), якщо вона отримана підприємством вторинного виноробства безпосередньо для власного виробництва підакцизних товарів, тоді як фактично ЗАТ «Одесавинпром»отримані з переробки виноматеріали частково реалізувало іншим підприємствам - виробникам готової алкогольної продукції, отже за період листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року, безпідставно не нараховувало акцизний збір від обсягу виноматеріалів, отриманих від переробників на давальницьких умовах та не використаних для власного виробництва підакцизної продукції, у сумі 2394 217 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року у задоволенні адміністративного позову закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ЗАТ «Одесавинпром»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що при винесенні постанови суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неповно зясував обставини, що мають значення для справи, зазначивши, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що правова позиція позивача у спорі ґрунтується на помилковому сприйнятті та тлумаченні положень чинного законодавства, норми якого, що регулюють спірні правовідносини, спрямовані на встановлення податкової пільги при справленні акцизного збору на підакцизну сировину для підприємств, які безпосередньо виготовляють з неї готову продукцію (алкогольні напої) і в подальшому сплачують акцизний збір з оборотів по реалізації цього товару. Таким чином, на думку суду першої інстанції, податкова пільга в даному випадку запроваджена та діє для заохочення вітчизняних виробників, а не для сприяння посередницьким операціям з продажу підакцизної сировини без сплати акцизного збору згідно із законом.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 цієї статті визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У статті 2 КАС зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками невиїзної документальної перевірки з питання правильності справляння акцизного збору за період листопад, грудень 2008 р. та січень 2009 р., проведеною Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, були виявлені порушення позивачем п. «в»ч. 2 ст. 3 Закону України № 329/95-ВР від 15.09.1995 р. «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», п. «а»ст. 2, п. «а»ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26.12.1992 р. «Про акцизний збір», абз. 2 ст. 2 Закону України № 178/96-ВР від 07.05.1996 р. «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, відповідач) складено акт № 113/16-2/00412027/18 від 13.03.2009 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»(надалі ЗАТ „Одесавинпром”, позивач), код ЄДРПОУ 00412027 з питання правильності справляння акцизного збору за період листопад, грудень 2008 р. та січень 2009 р.» (надалі - Акт) та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000331620/0 від 20.03.2009 р. (надалі - Рішення). Відповідно до вказаного рішення позивачу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі нарахована сума податкового зобовязання у розмірі 2908448, 70 гривень (два мільйони дев'ятсот вісім тисяч чотириста сорок вісім грн. 70 коп.), в т.ч. за основним платежем 2394217,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 514231,70 гривень.

ЗАТ «Одесавинпром»відповідно до ліцензії №730103 серія АВ має право на здійснення господарської діяльності з виробництва алкогольних напоїв та є підприємством вторинного виноробства.

У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені.

Зі змісту галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 і Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Терміни й визначення»слідує, що виноматеріал є сировиною для виробництва вина.

Відповідно до п. "в" ч.2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»не підлягають оподаткуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів. Зі змісту наведеної норми закону слідує, що виноматеріали не оподатковуються акцизним збором тому, що вони є сировиною, яка використовуються для виробництва підакцизних товарів.

До вартості виноматеріалів, реалізованих заводами первинного виноробства (ВАТ «Южний», ВАТ «Долинка», ТОВ «Винтрест»), як сировини, заводу вторинного виноробства - позивачу, акцизний збір не входив, оскільки вказані виноматеріали не є підакцизною продукцією.

Статтею 2 Постанови Верховної Ради України № 365/96-ВР від 12.09.1996 року «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»(178/96-ВР) (Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»), від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспорті засоби та шини до них»(216/96-ВР) (Закон України «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них»), від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»(313/96-ВР).

У своїй діяльності позивач керується вимогами Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»від 7 травня 1996 року.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено встановити ставки акцизного збору на вироблені в України з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для субєктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції 1,0 гривні за 1 літр.

Вироблені на давальницьких умовах виноматеріали, які були реалізовані позивачем іншим підприємствам вторинного виноробства, що використовують їх для виробництва готової підакцизної продукції, не відповідають коду 2204 30, що підтверджується висновком експерту Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЕ-2295 від 17.08.2009р. Відповідно абз.1 ст.2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої», підакцизними є тільки ті виноматеріали, на які встановлений код 2204 30, тоді як на виноматеріали позивача встановлені коди 220429, про що в цьому Законі вказівки відсутні.

Колегія суддів звертає увагу також на той факт, що позивач не купував виноматеріал з метою подальшої його реалізації, він не є посередницькою організацією, цей виноматеріал є його власним, переробку якого він замовив.

Висновок суду першої інстанції про те, що вказані обставини не містились у позовній заяві ЗАТ «Одесавинпром»та не входили у предмет доказування по даній справі не заслуговують на увагу, оскільки позивач у ході розгляду справи надав письмові уточнення, якими було змінено підстави адміністративного позову.

Безпідставним колегія суддів вважає і відхилення судом першої інстанції висновку експерту Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЕ-2295 від 17.08.2009р. як доказу неправильного визначення коду виноматеріалу у розрахунках акцизного збору, що були надані позивачем до перевірки. Відповідно до зазначеного висновку для встановлення коду виноматеріалу, виготовленого за договорами давальницької переробки №0109/08-1, №0109/08-2 від 01.09.2008р., укладених між ЗАТ «Одесавинпром»та ВАТ «Южний», ВАТ «Долинка», ТОВ «Винтрест», експерт використовував посвідчення та сертифікати якості виноматеріалу, звіти по сезону виноробства, акти виконаних робіт та інші документи, видані підприємствами-виробниками виноматеріалу. Крім того, відповідно до частини 5 пункту 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України»торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. За таких обставин сумніву стосовно достовірності та допустимості такого доказу, як висновок експерту Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЕ-2295 від 17.08.2009р., у колегії суддів не виникає.

Не приймаються до уваги колегією суддів й інші мотиви, за яких суд першої інстанції відхилив висновок експерту Одеської регіональної торгово-промислової палати №УТЕ-2295 від 17.08.2009р. Дійсно, при підписанні акту перевірки посадовими особами ЗАТ «Одесавинпром»була засвідчена повнота та достовірність документів, що використовувалися при проведенні перевірки та будь-яких зауважень стосовно неправильного визначення коду виноматеріалу не було. Однак, помилка стосовно визначення коду УКТ ЗЕД (2204 30) у розрахунках акцизного збору, позивачем була виправлена в уточнюючих розрахунках, що надані відповідачу.

Помилковою на думку колегії суддів є висновок суду першої інстанції стосовно того, що на дату початку СДПІ документальної перевірки (10.03.2009 р.) ЗАТ «Одесавинпром»мало підстави та можливість самостійно виявити факт заниження податкового зобовязання відповідно до п. 4.4 Положення №111 від 19.03.2001р. і тому повинно було подати до СДПІ уточнюючий розрахунок та сплатити суму недоплати акцизного збору. Вказана позиція спростовується тим, що позивач не виявляв факту заниження податкового зобов'язання. Податкові зобовязання підприємства є незмінними як у первісних, так і у уточнюючих розрахунках з акцизного збору, а виправлення, визначені позивачем, стосуються безпосередньо коду виноматеріалу.

Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи полягає в тому, що суд першої інстанції, приймаючі постанову, не врахував економічної суті акцизного збору. Так, відповідно до частини першої статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.92 р. N 18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Об'єкти оподаткування акцизним збором визначено статтею 3 цього Декрету. Ними є: обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини; обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників; вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.95 р. N 329/95-ВР врегульовано особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками і ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів. За цим Законом платниками акцизного збору на алкогольні напої вітчизняного виробництва є суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах (стаття 2). Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації алкогольних напоїв на третій робочий день, крім випадків, передбачених частиною двадцятою статті 7 цього Закону. Таким чином, виробники підакцизних товарів та їх імпортери визначені законом платниками акцизного збору, але фактично цей збір збирається зі споживачів підакцизних товарів, які сплачують його в ціні товару, тобто за своєю економічною суттю акцизний збір є податком на споживання. Таким чином, акцизний збір сплачується виробниками алкогольних напоїв, а також замовниками, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах, лише у випадку реалізації підакцизних товарів для подальшого споживання.

Колегією суддів встановлено, що виноматеріал був реалізований ЗАТ «Одесавинпром»підприємствам вторинного виноробства не для споживання, а для виробництва готової підакцизної продукції, яка у подальшому буде обєктом оподаткування акцизним збором, у звязку з чим виноматеріал, який був реалізований позивачем іншим виробникам підакцизної продукції, про що є відповідні довідки за формою згідно Додатку №5 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року №111, є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів і тому на підставі «в»ч. 2 ст. 3 Закону України № 329/95-ВР від 15.09.1995 р. «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»обороти з його реалізації звільняються від сплати акцизного збору.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Йдеться не лише про справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень фізичними чи юридичними особами за пунктом 1 частини першої статті 17 КАСУ, а про всі адміністративні справи, у яких оскаржується рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Судом першої інстанції визнані правильними доводи відповідача про те, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Розрахунки акцизного збору з розшифровками оборотів, які не підлягають оподаткуванню, підписані керівником та головним бухгалтером ВАТ «Одесавинпром», отже достовірність всіх даних є підтвердженою самим позивачем, у звязку з чим не можна приймати до уваги докази на підтвердження неправильності нарахування до сплати акцизного збору, зокрема, докази неправильного визначення коду виноматеріалу.

Вказаний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на законі, оскільки позивачем оспорюється правомірність дій (рішення) податкового органу, який, як встановлено судом, виніс податкове рішення-повідомлення, обґрунтованість за яким позивачем і оспорюється.

Обраний позивачем спосіб захисту, - подання податкової декларації з узгодженим ним самими змістом до податкового органу, а потім оскарження дій (рішень) цього органу не суперечить закону.

Таким чином, винесення Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі податкового повідомлення-рішення №0000331620/0 від 20.03.2009 р. згідно з поданою позивачем податковою декларацією є дією субєкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржена до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив код товарної номенклатури, чи в результаті неправомірних дій податкового органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити у повному обсязі, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000331620/0 від 20.03.2009 р., винесене СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3,4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Одесавинпром»- задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, за участю прокуратури Одеської області, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Одесавинпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000331620/0 від 20.03.2009 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 01.03.2010 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Ю.В. Яковлев