Рішення № 97743199, 16.06.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/420/21

Провадження № 2/448/377/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16.06.2021 року місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді – Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання – Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: с. Пнікут, Яворівський р-н., Львівська обл., 81362)

до

відповідача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Мостиський районний відділ ДМС України у Львівській області (місце знаходження: вул. Будзиновського, 4/корпус №2, м.Мостиська, Львівська обл., 81300)

предмет та підстави позову: про усунення перешкод у користуванні житловим будинком

учасники справи - не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. 02.04.2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування ним.

2. Позов обґрунтувала тим, що їй на праві особистої власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що в даному житловому будинку фактично проживають: її дочка – ОСОБА_3 та малолітні онуки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . У 2007 році її дочка ОСОБА_8 уклала шлюб із відповідачем по справі, після укладення шлюбу відповідач вселився в її будинок на постійне місце проживання. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30.10.2020 року у справі №448/938/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 шлюб між ними було розірвано. Вказує, що після розірвання шлюбу з її дочкою, відповідач продовжує проживати у її будинку, однак, часто випиває, у нетверезому вигляді вчиняє скандали та застосовує фізичне насильство до дочки та онуків. Вона, неодноразово, зверталася до відповідача з вимогою добровільно знятись з реєстраційного обліку місця проживання, проте, її вимоги відповідачем не прийняті до уваги. Стверджує, що відповідач не сплачує плату за комунальні послуги, не несе жодних витрат по утриманні житлового будинку та не приймає участі в спільному побуті, він вважається таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а визнання відповідача таким, що втратив право користуватися її будинком є необхідним для зняття його з реєстрації та оформлення субсидії.

3.Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивачка в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Однак, подала до суду заяву в якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Заперечень проти заочного вирішення справи не подано.

5. Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомляв. Суд констатує, що окрім направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, повідомлення про виклик відповідача в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Мостиського районного суду Львівської області (http:// court.gov.ua/). Слід зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від ОСОБА_2 до суду не надходило.

6.Представник третьої особи – Мостиського районного відділу ДМС України у Львівській області у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, зазначає, що вирішення даного спору покладає на розсуд суду.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

8. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

9. Ухвалою суду від 14.04.2021 року було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10. Згідно вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11. Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

12. Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з’явилася в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивачка заперечень проти такого вирішення справи не подала, суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.

13. Позивачці ОСОБА_1 , на праві особистої власності належить житловий будинок, який знаходиться за по АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 29.11.2000 року, видане на підставі рішення Пнікутської сільської Ради народних депутатів від 22.09.2000 року №74, а також технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 14.03.1988 року.

14. Довідкою про склад сім`ї №457 від 25.03.2021 року та відомостями будинкової книги підтверджується, що в даному житловому будинку фактично проживають та зареєстровані: її дочка – ОСОБА_8 , ОСОБА_2 (відповідач) та малолітні онуки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

15. Заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30.10.2020 року, яке набрало законної сили 01.12.2020 року в справі №448/938/20 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду.

16. В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантовано кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

17. А, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

18. В свою чергу, в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

19. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

20. Але втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (пункт 47 рішення ЄСПЛ по справі«Савіни протиУкраїни»).

21. В спірних правовідносинах Суд враховує, що право членів сім`ї власника житла на користування цим житлом врегульовано нормами національного законодавства, зокрема, стаття 47 Конституції України наголошує на тому, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

22. Згідно ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

23.Статтею 405 ЦК України встановлено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

24.Відповідно до вказаної норми при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.

ЦПК України встановлено, що:

25.Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

26.На підставі статей 12, 81 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

27.Позивачка, звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. 391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, та покликаючись на ст. 405 ЦК України, просить захистити її порушене право.

28. В справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідач вселився у спірний будинок в якості члена сім`ї власника житлового будинку і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по справі № 702/101/18)

29.Частина друга статті 406 ЦК містить положення про те, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

30. При зверненні до суду позивачка, як спосіб захисту обрала припинення сервітуту, просить позбавити відповідача права користування чужим майном, власником якого є вона, покликаючись на те, що рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30.10.2020 року шлюб між її дочкою та відповідачем було розірвано, вказує, що відповідач продовжує проживати у спірному будинку, добровільно вирішити спір відповідач не бажає, зазначає, що між ними склалися неприязні відносити, а визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком є необхідним для неї для зняття з реєстрації останнього та оформлення субсидії.

31.Суд звертає увагу, що, для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема: відсутність члена сім`ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.

32. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

33. Однак, в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач без поважних причин понад один рік не проживає за зареєстрованим місцем проживання та втратив інтерес до права користування житлом, а, навпаки, позивачка зазначила в позовній заяві, що після розірвання шлюбу між її дочкою та відповідачем, останній продовжує проживати у її будинку.

34. Крім того, Верховний Суд у Постанові від 13.10.2020 року за № 447/455/17 зробив правовий висновок, що при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

35.Тому, Суд звертає увагу, що факт припинення сімейних відносин, сам по собі не позбавляє відповідача як колишнього члена сім`ї права користуватися займаним приміщенням і не є безумовною підставою для його виселення з цього жилого приміщення, а спір необхідно вирішувати з урахуванням справедливого балансу обох сторін.

36. Крім того, позивачем не надано доказів наявності у відповідача іншого житла у випадку визнання його таким, що стратив право користуватися спірним будинком, а втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, правомірність застосування якого за обставинами цієї справи позивачем не доведено.

37. Матеріали справи не містять наявних обставин, які б дали право визнати відповідача особою, що втратила право користування житловим приміщенням.

38.Судом встановлено, що, втручання у право на житло відповідача відповідно до зазначених у позові підстав та способів захисту не відповідає критерію «здійснюється згідно законом», не є співрозмірним із переслідуваною законною метою, не є «необхідним в демократичному суспільстві».

39.Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

40.Оскільки, в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Мостиський районний відділ ДМС України у Львівській області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком – відмовити.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

5. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

8. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

9. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

10. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.

11. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

12. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

13. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 місце проживання: с. Пнікут, Яворівський р-н., Львівська обл., індекс 81362; РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Мостиський районний відділ ДМС України у Львівській області місце знаходження: вул. Будзиновського, 4/корпус №2, м. Мостиська, Львівська обл., індекс 81300.

Повний текст судового рішення складено 17 червня 2021 року.

Суддя С.І.Гіряк

Рішення набрало законної сили:

«___» ____ 20__ р.

Суддя С.І. Гіряк