Постанова № 9773186, 02.02.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2010 р.Справа № 6/586/08/5016 Категорія: 2.11.15Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Топор О.В.

з участю: представників Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Чебанюка Вадима Станіславовича та Тімошенка Олександра Анатолійовича; представників дочірнього підприємства "Торжок" відкритого акціонерного товариства "КИТ-Кєпитал" Василенка Олександра Петровича та Дармограй Валентини Григорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову господарського суду Миколаївської області від 04 березня 2009 року по справі за позовом дочірнього підприємства "Торжок" відкритого акціонерного товариства "КИТ-Кєпитал" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання відмови неправомірною, стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2008 року дочірнє підприємство (далі ДП) "Торжок" відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) "КИТ-Кєпитал" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Заводському районі м. Миколаєва, відділення Державного казначейства України у м. Миколаєві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2008 року та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 2 160 301 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ДП "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал" вказувало, що за наслідками господарської діяльності за періоди: липень, серпень, вересень, жовтень і листопад 2005 року та квітень, травень і червень 2006 року підприємство подало до податкової служби декларації з ПДВ, в яких зазначило про прийняття рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Відповідно до кожного з зазначених періодів у сумі 90 008 грн., 785 500 грн., 21 692 грн., 509 501 грн. і 2 042 грн. та 319 010 грн., 101 830 грн. і 43 900 грн.

24 липня 2008 року підприємство звернулося до податкової служби з заявою про повернення йому цих сум на розрахунковий рахунок.

22 серпня 2008 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва відмовила підприємству у задоволенні заяви, зазначивши, що зміна напрямку відшкодування ПДВ не передбачена Законом.

В ході розгляду позивач уточним позовні вимоги та остаточно просив суд:

-визнати неправомірною відмову ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 22 серпня 2008 року №125/10/10-012;

-стягнути з Держбюджету України бюджетну заборгованість по ПДВ на суму 2 160 301 грн.

В справу вступив прокурор Миколаївської області на боці ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Також, в ході розгляду відповідача - відділення Державного казначейства України у м. Миколаєві було замінено на належного відповідача головне управління Державного казначейства (далі ГУДК) України у Миколаївській області.

Відповідач - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва позов не визнала, вказуючи, що зміна напрямку відшкодування ПДВ не передбачена Законом.

Прокурор та ГУДК України у Миколаївській області позов не визнали, підтримавши правову позицію ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва. Крім того, прокурор вказував на пропущення позивачем строку давності, передбаченого ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 04 березня 2009 року позов задоволений.

Визнано неправомірною відмову ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва (№125/10/10-012 від 22 серпня 2008 року) в поверненні сум ПДВ на поточний рахунок.

Стягнуто з Державного бюджету України через ГУДК України на користь ДП "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпітал" м. Миколаїв (м. Миколаїв вул. М. Морська,108 р/р 26005300145582 в МФ "ВІЕЙБІ Банк" м. Миколаїв, МФО 326063 код ЄДРПОУ 32143382) бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 2 160 301 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у звязку з тим, що судом не повно зясовані обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

За наслідками господарської діяльності за період липень, серпень, вересень, жовтень і листопад 2005 року та квітень, травень і червень 2006 року підприємство подало до податкової служби декларації з ПДВ, в яких зазначило про прийняття рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до кожного з зазначених періодів у сумі 90 008 грн., 785 500 грн., 21 692 грн., 509 501 грн. і 2 042 грн. та 319 010 грн., 101 830 грн. і 43 900 грн.

24 липня 2008 року підприємство звернулося до податкової служби з заявою №219 про повернення йому цих сум на розрахунковий рахунок.

22 серпня 2008 року відповідач відмовив підприємству (лист №125/10/10-012), зазначивши, що зміна напрямку відшкодування ПДВ не передбачена п.п.7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, заявивши про повернення спірної суми з бюджету, діяв відповідно до п.8.2 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА і Головного управління Державного казначейства України №200/86 від 21 травня 2001 року, який відповідає чинній редакції Закону України "Про податок на додану вартість" і, тому, відмова відповідача у задоволенні цієї заяви є неправомірною.

Судова колегія не погоджується з цими висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп.7.7.3).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (пп.7.7.4).

Згідно п.5.12 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженому Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 - якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Підпунктом 5.12.3 п.5.12 цього Порядку встановлено, що значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

З наведених норм чинного законодавства слідує, що платник податків, якій має право на повернення суми бюджетного відшкодування зобовязаний відобразити суму бюджетного відшкодування у рядку 25 податкової декларації з ПДВ з одночасним поданням відповідної заяви (форма якої встановлена Порядком (а саме: додатком 4 до податкової декларації з ПДВ)).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не декларував у рядку 25 суми бюджетного відшкодування (ці суми задекларовані позивачем у рядку 26 "Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду"), а також не подавав заяви встановленої форми про повернення бюджетного відшкодування.

Також, у трьох з восьми декларацій по яким позивач просить здійснити відшкодування ПДВ, суми відємних значень не підтверджені перевіркою та є завищеними. Так, в деклараціях:

-за липень 2005 року позивач вказав суму відємного значення 90 008 грн., а перевіркою визначена сума - 86 412 грн.;

-за вересень 2005 року, сума позивача 21 692 грн., сума перевірки 14 303 грн.;

-за травень 2006 року, сума позивача 101 830 грн., сума перевірки 21 290 грн.

Таким чином, суми відємних значень завищені позивачем більше ніж на 90 000 грн.

Крім того, судова колегія акцентує увагу, що п.8.2 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА і Головного управління Державного казначейства України №200/86 від 21 травня 2001 року, який регламентує питання зміни напряму відшкодування за сумами ПДВ, та на який посилається суд першої інстанції є заключним в послідовній процедурі відшкодування ПДВ, тобто, платник може реалізувати своє право, передбачене цим пунктом, лише після подання заяви про бюджетне відшкодування певним напрямком, а оскільки така заява, як було доведено вище, не подавалась, то, відповідно, не може бути заявлено про зміну цього напрямку.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ДП "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал" до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва і, відповідно, необхідність відмови в їх задоволенні.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ДП "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал" у задоволенні позовних вимог до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання відмови неправомірною, стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити, постанову господарського суду Миколаївської області від 04 березня 2009 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити дочірньому підприємству "Торжок" відкритого акціонерного товариства "КИТ-Кєпитал" у задоволенні позову до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання неправомірною відмову ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 22 серпня 2008 року №125/10/10-012 та стягнення з бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на суму 2 160 301 грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 лютого 2010 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: