Постанова № 977181, 28.08.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

Справа  22-а-610/2007                          Головуючий 1 інстанції – Тимошенко К.В.

Категорія – ПДВ                                             Доповідач – Сіренко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       28 серпня 2007 року  Колегія суддів Харківського  апеляційного адміністративного суду в складі : Головуючого – Судді                      Сіренко О.І.

                                           Суддів                    Григорова А.М.

                                                                          Мельнікової Л.В.

        Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу  акціонерного товариства «Барвінок» та апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтава на постанову господарського суду Полтавської області від 14 березня 2007 року  по справі за адміністративним позовом  акціонерного товариства "Барвінок", м. Полтава

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві   про  визнання недійсними податкових повідомлень – рішень, -

                                              В С Т А Н О В И Л А :        

          24 лютого 2005  року акціонерне товариство «Барвінок» звернулось  до суду з позовом  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Полтаві від 13.07.2004р. №0001902301/0, від 13.08.2004р. N«0001902301/1, згідно яких позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 246 742,00грн. та штрафних (фінансових) санкції на суму 246 742,00грн. та від 07.10.2004р. №00001902301/2, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 370 113,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 246 742,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -123 371, 00 грн.

         Представник  відповідача позов не визнав, посилаючись на порушення, виявлені під час перевірки позивача та на правомірність спірних податкових повідомлень – рішень.  Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

         14 березня 2007 року постановою господарського суду Полтавської області   позовні вимоги акціонерного товариства «Барвінок» задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001902301/2 від 7 жовтня 2004 року в частині визначення АТ «Барвінок» податкового зобов»язання в сумі 250141.50 грн., у тому числі : за основним платежем – 166761 грн., за штрафними (фінансовими)  санкціями – 83380,50 грн. В іншій частині позову відмовлено. З Державного бюджету України на користь АТ «Барвінок» стягнуто судові витрати в розмірі 101,50 грн.

         В апеляційній скарзі АТ «Барвінок» просить  скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001932301/2 від 7 жовтня 2004 року в частині нарахування АТ «Барвінок» податкового зобов»язання в сумі 79981,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 39990,50 грн. При винесенні постанови суд безпідставно прийшов до висновку, що оскільки рішеннями Ленінського районного суду м. Донецька від 22.06.2002р. Голосіївського районного суду м. Києва від 03,1.0,2003р., Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003р.(т-3 а.с.6-7),. Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002р, (т.З ах.34-40) Київського районного суду м. Донецька (т.1 а.с. 154-155), Калінінського районного суду м. Донецька від 31.10.2002р, (т.З а.с. 4-5), Київського районного суду м. Донецька від 13,09.2002р (т. 1 а.с. 150-151),Голосіївського районного суду від 19.03.2003р (т.1 а.с. 152-153, та т.4 а.с. и,12),Оболонського районного суду м. Києва від 27,02.2003р., (т.1 а.с. 133 ,набрало законної сили 28.03.2003р.- т 4, а.с. 8-10) визнано недійсними установчі документи та свідоцтва платника ПДВ контрагентів позивача ПП «УкрАлозДон» м. Донецьк, ПП «Дагдас Ком», ПП «Інтердінк», ПП «Форум», ПП «ДонецькУкрКонтракт» ТОВ «Опт Трейдинг», ТОВ «Укр.-Техноком», ПП «Акцепт Ой, ТОВ «Дан», позивач не мав права відносити до податкового кредиту суми, вказані в податкових накладних та які були виписані контрагентами.  

      Вважає, що рішення місцевого суду встановлює тільки факт невідповідності установчих і первинних документів вимогам діючого законодавства. Наявність умислу в обох сторін повинен доказуватися саме у господарському суді. Саме з цієї точки зору рішення районного суду не є обов'язковим для господарського суду. Юридичними наслідками відміни державної реєстрації підприємства з підстав визнання його статутних документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури в ході якої вирішується питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числу і держави.

 Також, факт відміни державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод укладених з моменту реєстрації і до моменту виключення з Державного реєстру. Відповідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб підприємців»» якщо відомості, які внесені в Єдиний державний реєстру недостовірні і були внесені в нього, то третя особа може посилатися на них в спорі як на достовірні. Також самі угоди які були укладені з контрагентами позивача не суперечать діючому законодавству. ДПІ  не надала ніяких доказів суду які б свідчили, що при укладанні угод сторони діяли з метою протиправною інтересам держави. Та навпаки, позивач надав докази суду, що ним проведено розрахунки з контрагентами шляхом зустрічних поставок (при цьому позивачем було сплачено ПДВ за кожну відвантажену партію).

       Судом порушено ст.67 Конституції України, відповідно якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах встановлених законом, а відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Діючим законодавством України та Законом „Про ПДВ" не встановлено обов* язків покупця сплачувати ПДВ в бюджет, якщо такий податок не було сплачено продавцем.. Таким чином, саме продавець товару повинен нести зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету.

Судом також не взяті до уваги підпункт 7.4.5. пункту 7.4. ст.7 Закону «Про ПДВ», який визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту розходів по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших випадків для не включення до складу податкового кредиту цей Закон не передбачає. На момент проведення перевірки всі необхідні податкові накладні у позивача були. До того податкові накладні відповідають вимогам п. п, 7,2.1. ст. 7 Закону „Про ПДВ" та наказу ДПА України від 30.05.1997р № 165 «Про затвердження форми податкової накладної» відповідно п.7.2.4 підпункту 7.2. ст. 7 Закону України „Про ПДВ" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст.9 цього Закону.

           Відповідно з пунктом 9.6. ст. 9 Закону „Про ПДВ" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку діє до дати анулювання. На момент складання податкових накладних приватні підприємства  були зареєстровані органами ДПІ  як платники ПДВ та мали відповідні свідоцтва, а тому мали право складати податкові накладні.

           Підпунктом 25.2. пункт 25 «Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ГНАУ № 79 від І березня 2000 року (Положення № 79),передбачено, що свідоцтво про реєстрацію суб'єкту підприємницької діяльності платника ПДВ діє до дати його анулювання, датою анулювання є дата прийняття рішення судом, одночасно з анулюванням свідоцтва, ДШ виключають платника ПДВ із реєстру.

          Окрім того, відповідно з Законом «Про систему оподаткування» для платника податку не передбачено зобов» язання (ст. 9}  і не надано право (ст. 10} вимагати від іншого платника податку відомостей ( в т.ч. і відносно реєстрації в якості платника податку, ведення бухгалтерських книг і т.п.). Також Закон не передбачає обов»язків або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків,

              Судом неправомірно сума податкового кредиту 79981,00 грн. визначена як податкове зобов'язання з нарахуванням штрафних санкцій у сумі 39990,50 грн.

 В апеляційній скарзі ДПІ у м. Полтава просить  змінити постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Барвінок» у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм  процесуального та матеріального права.

  В ході проведення перевірки ДПІ м. Полтава встановлено, що позивачем  АТ "Барвінок» передано нежитлове приміщення згідно договору купівлі-продажу. Позивачем АТ «Барвінок» здійснено операцію  з передачі основних фондів як внесок  до статутногофонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, що не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана операція передбачає передачу права власності на основні засоби та є продажем товару. Сума податку на додану вартість сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням цих основних фондів (товарів) відносяться відповідно на збільшення вартості основних фондів, що передані, та до податкового кредиту не відносяться.

  Сума податку на додану вартість, яка припадає на неамортизовану вартість нежитлового приміщення та раніше була віднесена до податкового кредиту при придбанні основних фондів, необхідно віднести на збільшення їх вартості та відповідно зменшити податковий кредит на суму166 760,59 гри. та відобразити у коригуванні податкового кредиту за січень 2002 р. (рядок 16 декларації).

    Також в ході проведення перевірки встановлено, що АТ "Барвінок'' передало згідно акту №1 прийому - передачі від 15.01.2002 р. ТОВ "Виробничо - експлуатаційна компанія" у вигляді внеску не житлові приміщення. В подальшому, 'ГОВ "Виробничо експлуатаційна компанія" перереєстровано в акціонерне товариство "Виробничо - експлуатаційна компанія", позивач власні акції, які ним були отримані в обмін за внесене не житлове приміщення, та в подальшому реалізувало за грошові кошти АТ "Капітал" та ТОВ "УкНТППЦТі".

    Судом першої інстанції не враховано посилання податкового органу на положення пп.7.4.2 її. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в якому зазначено, якщо у разі коли платникздійснює операції з продажу товарів ( робіт, послуг), що звільнені відоподаткування  абооб'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 вищезазначеного Закону, суми податку сплачені(нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва і до податкового кредиту не відносяться. 

          Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу,    дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав :

               Судом  встановлено, що  ДПІ у м. Полтаві була здійснена перевірка АТ "Барвінок", за результатами якої було складено акт № 1682/23-1/21191470 від 09.07.2004р. (т.1 а.с. 10-43).

              В ході перевірки було встановлено порушення позивачем АТ «Барвінок» пп. 1.4, 7.2.3, 7.4.2, 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України "Про ПДВ"), п. 2., п. 4, п. 5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 65, ст. 18 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998р., в результаті чого занижено податок на додану вартість по наступних звітних періодах:

- листопад 2001р. в сумі 5 111 грн.;

- січень 2002р. в сумі 166 761 грн.;

- квітень 2002р. в сумі 27609 грн.;

- липень 2002р. в сумі 10 936 грн.;

- листопад 2002р. в сумі 15300 грн.;

- грудень 2002р. в сумі 10 462 грн.;

- січень 2003р. в сумі 10 563грн. Всього в сумі 246 742 грн.

             На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві було винесено податкове повідомлення -рішення 0001902301/0 від 13.07.2004р., яким було позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 493 484,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 247 742,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 246 742 грн.

            Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги до ДПІ у м. Полтаві було прийнято рішення, яким повідомлення - рішення було залишено без змін, а скарга - без задоволення. На підставі рішення про результати розгляду скарги було винесено повторне податкове повідомлення - рішення № 0001902301/1 від 13.08.2004р. без зміни суми податкового зобов'язання.

               Позивачем було надано повторну скаргу до ДПА у Полтавській області. Рішенням ДПА уПолтавській області від 24.09.2004р. (т. 1 а.с. 58-62) було скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Полтаві від 13.07.2004р. № 0001902301/0 в частині визначеної за цимрішенням штрафної санкції в сумі  123  371  грн., а також рішення ДПІ у м. Полтаві від06.08.2004р. №  17250/10/10-035, прийняте за результатами розгляду первинної скарги. Напідставі  даного рішення  було  винесено  повторне  податкове  повідомлення  -  рішення №01902301/2 від 07.10.2004р., яким було зменшено суму, нараховану первинним та повторнимподатковим повідомленням - рішенням, та визначено Позивачу податкове зобов'язання в сумі370 113,00 грн., у т.ч.: за основним платежем 246 742,00 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями -  123  371,00 грн. Таким чином, за результатом апеляційного оскарження сумаштрафних санкцій була зменшена, а тому податкові повідомлення - рішення № 0001902301/0 від5.07.2004р., № 0001902301/1 від 13.08.2004р., виходячи із п. 6.5 ст. 6 Закону України "Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовимифондами" від 21.12.2000р. № 2181 -III, вважаються відкликаними.

                 За таких підстав, суд прийшов до висновку, що    позов   в   частині   визнання   недійсними   податкових   повідомлень   -   рішень «0001902301/0 від 13.07.2004р. та № 0001902301/1 від 13.08.2004р. задоволенню не підлягає.

                Судом також  встановлено, що позивач  АТ «Барвінок» зареєстрований як платник ПДВ, має свідоцтво № 23878382 від 04.08.2000р. ДПІ у м. Полтаві під час перевірки було встановлено та належним чином відображено у акті перевірки те, що прямі постачальники позивача, які зазначені в акті перевірки (т. 1 а.с. 33-35), виписали податкові накладні, дата, номер та сума по яких зазначена також в акті перевірки (т.1   а.с.   33-35),  мають  ознаки   фіктивності,   скасовано  їх  державну  реєстрацію,   визнані недійсними установчі документи та свідоцтва платників ПДВ з дати видачі, а тому відповідач ДПІ у м. Полтава  наполягає на неправомірному віднесенню відповідних сум податку до складу податкового кредиту позивачем АТ «Барвінок».

            Так, Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 22.06.2002р., (яке набрало законної сили 22.08.2002р.), встановлено, що ПП «УкрАзовДон» зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними установчі документи приватного підприємства «УкрАзовДон», м. Донецьк, з моменту реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №0864374 з моменту видачі. Актом ДПІ у Ленінському району м. Донецька від 25.09.2003р. №456 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 17.08.2001р. При цьому, ПП "УкрАзовДон" виписувало податкові накладні позивачу 25.02.-28.02.2002р., що встановлено перевіркою (т. 1 а.с. 34).

       Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2003р. (т. З а.с. 10), (яке набрало законної сили 04.11.2003р.), встановлено, що приватне підприємство "Даглас-Ком", м. Київ, зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними статут приватного підприємства "Даглас-Ком", м. Київ та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №37020198. Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.12.2003р. №329/19-4013-1 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 05.11.2001р. При цьому, ПП "Даглас-Ком" виписало податкову накладну Позивачу 27.12.2001р.(т. 1 а.с. 139).

          Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003р. по справі № 2-3552/2003р. (т. З а.с. 6-7), (яке набрало законної сили 09.07.2003р.), встановлено, що приватне підприємство "Інтерлінк Р.А.", м. Київ, зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними з моменту державної реєстрації статут приватного підприємства "Інтерлінк Р.А.", м. Київ, свідоцтво платника податку на додану вартість №36055811. Актом ДІЛ у Солом'янському районі м. Києва від 08.07.2003р. №366 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 14.12.2001р. ПП "Інтерлінк Р.А." виписало податкові накладні у періоді, що перевірявся: 25.03.-29.03.2002р., 09.04.2002р., 10.04.2002р., 24.04.2002р., 25.04.2002р., 26.04.2002р., 29.04.2002р. та 30.04.2002р. (т.З а.с. 34-40).

           Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002р. (т. З а.с. 2-3), (яке набрало законної сили 22.11.2002р.), визнано недійсними установчі документи Приватного підприємства "Форум" з моменту реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 07933787, яке було видане 26.03.2001р. - з моменту видачі, податкові накладні були виписані та надані ПП "Форум" Позивачу 14.11.2001р. та 16.11.2001р.  (т. З а.с. 23-24)

            Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 16.08.2002р. (т. 1 а.с. 154-155), (яке набрало законної сили 17.09.2002р.), визнано недійсними установчі документи Приватного підприємства "Донецьк Укрконтакт", а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 7768176 від 12.06.2002р. з моменту видачі. Зазначене підприємство виписувало податкові накладні у період, що був охоплений перевіркою, Позивачу 16.07.2002р.-19.07.2002р., 3.07.2002р., 29.07.2002р. та 31.07.2002р. (т. З а.с. 46-55).

           Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 31.10.2002р. (т. З а.с. 4-5), (яке набрало законної сили 01.11.2002р.), визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Трейдинг" та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 17588436 від 03.10.2002р. з моменту видачі, оскільки підприємство зареєстровано на підставну особу, не звітує до ДПІ. ТОВ "Опт Трейдинг" виписувало податкові накладні Позивачу у періоді, який був охоплений перевіркою, 30.11.2002р., 03.12.2002р. та 31.12.2002р. (т. З а.с. 66-.8).

           Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13.09.2002р. (т.1 а.с. 150-151), (яке набрало законної сили 15.10.2002р.), визнано недійсними установчі документи Приватного підприємства "Укр-Техноком", а також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ № 07768192 від 12.06.2002р. з моменту видачі, оскільки було встановлено, що підприємство зареєстровано на  підставну особу, не звітує до ДПІ. Зазначеним підприємством були виписані та надані Позивачу податкові накладні від 16.10.2002р.-18.10.2002р., 21.10.2002р., 25.10.2002р., 28.10.2002р.-31.10.2002р. (т. З а.с. 78-87).

           Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили (т.1 а.с. 152-153, т.4 ах. 11, 12) визнано недійсними статут та свідоцтво платника ПДВ № 37043312 Приватного підприємства "Акцепт СВ", оскільки було встановлено, що підприємство зареєстровано на підставну особу, до ДПІ - не звітує. При цьому, судовим рішенням апеляційного суду зазначене вище рішення було залишене без змін. Ухвалою Верховного суду України від 14.06.2006р. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003р. та ухвала апеляційного суду м. Києва від 22.09.2004р. були залишені без змін. Рішення суду набрало законної сили 15.10.2002р. ПП "Акцепт СВ" виписувало податкові накладні позивачу 16.12.2002р.-18.12.2002р., 23.12.2002р.-25.12.2002р. (т. З ах. 108-114).

           Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р. (т. 1 ах. 133), (яке набрало законної сили 28.03.2003р. - (т.4 а.с.8-10), визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан" з моменту реєстрації та свідоцтво платника ПДВ № 36728407 з дати видачі - з 07.11.2002р., оскільки було встановлено. Податкові накладні були виписані ТОВ "Дан" Позивачу 13.01.2003р., 23.01.2003р., 27.01.2003р.-31.01.2003р. (т. З ах. 124-129).

          Таким чином, суд виходить із того, що позивачем було включено суми податку до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками позивача, державна реєстрація яких була припинена зазначеними вище рішеннями судів, а також визнані недійсними свідоцтва платників ПДВ.

             Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

             Так, згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Оскільки свідоцтва платника ПДВ - постачальників Позивача визнані недійсними з дати їх видачі, суд вважає, що податкові накладні були виписані зазначеними постачальниками неправомірно, у зв'язку з чим позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаними вище податковими накладними.

           Таким чином, відповідачем було правомірно встановлено порушення Позивачем законодавства, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання з ПДВ за звітні періоди -листопад 2001р., квітень, липень, листопад, грудень 2002р. та січень 2003р. в загальній сумі 79 981 грн.

            В ході перевірки було також встановлено, що у власності АТ "Барвінок" перебувало нерухоме майно — нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Щаслива, 1 на підставі угоди купівлі-продажу від 29.12.1994р., засвідченою другою ХДНК в реєстрі за № 2-2473 та додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 29.12.1994р., засвідченої в реєстрі ДНК за № 2-3335. По бухгалтерському обліку дане нежитлове приміщення обліковувалось у позивача на рахунку 10 "Основні засоби". Загальна сума залишкової (незамортизованої) вартості основних засобів становить 833 802,94 грн.

            ДПІ у м. Полтава  в акті перевірки та в ході судового розгляду зазначає, що позивач відповідно до акту № 1 прийому-передачі від 15.01.2002р. передало до ТОВ "Виробничо-експлуатаційна компанія" у вигляді внеску нежитлові приміщення (склади, насосна станція, гараж, обладнання загальною площею 13 988,6 кв.м.). В подальшому ТОВ "Виробничо-експлуатаційна компанія" було перереєстровано в Акціонерне товариство "Виробничо-експлуатація компанія". Позивач власні акції, які ним були отримані в обмін за внесене нежитлове приміщення, в подальшому реалізував за грошові кошти АТ "Капітал" та ТОВ "УкрНТППЦТі".

            ДПІ у м. Полтава наполягає на тому, що Позивач здійснив операцію з передачі основних фондів як  внесок до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, що не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість". На думку відповідача, дана операція передбачає передачу права власності на основні засоби та є продажем, а тому суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням цих основних фондів (товарів) відносяться відповідно на збільшення вартості основних фондів, що передані, та до податкового кредиту не відносяться. Тому, Відповідач стверджує, що позивач повинен був зменшити податковий кредит на суму 166 760,59 грн. (833 802,94 грн. х 20%) та відобразити таке коригування в декларації з ПДВ за січень 2002р. позивачем зазначеного коригування вчинено не було, а тому відповідач стверджує про те, що позивачем було занижено податкове зобов'язання за січень 2002р. на відповідну суму - 166 761 грн.

                        Задовольняючи позов в цій частині позовних вимог суд першої інстанції правомірно виходив з того, щозгідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у випадку якщо платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування чи які не є об'єктом оподаткування згідно ст. З та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) і на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і в податковий кредит не включаються.

                         Зазначена норма, на яку посилається відповідач при обґрунтуванні заниження податкового зобов'язання з ПДВ позивачем у січні 2002р., стосується відсутності права на формування податкового кредиту у покупця в господарській операції з продажу йому товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування чи які не є об'єктом оподаткування згідно ст. З та 5 Закону України "Про ПДВ". Таким чином, зазначена норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця по тій же господарській операції, по якій у продавця не виникає податкових зобов'язань, та, відповідно, відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю. В редакції Закону України "Про ПДВ", що діяла у спірний період, містилася норма законодавства у пп. 3.2.8 зазначеного Закону, відповідно до якої, операція з передачі основних фондів в якості внеску до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані корпоративні права не була об'єктом оподаткування. Відповідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - корпоративні права - це право власності на статутний фонд юридичної особи чи його долю (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної долі прибутку такої юридичної особи, а також активів в разі її ліквідації відповідно з діючим законодавством, незалежно від того створена така юридична особа в формі господарського товариства, підприємства заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи чи в яких інших організаційно-правових формах.

                 Крім цього, абз. пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська операція, яка передбачає внесення грошових коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою - є прямою фінансовою інвестицією. Інвестиція не є об'єктом продажу товару і не є об'єктом оподаткування "ПДВ». Таким чином, операція з передачі основних фондів до статутного фонду юридичної особи вобмін на емітовані нею права відповідно з чинним законодавством не може вважатися продажем, і відповідно вона не підпадає під дію пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про ПДВ" та її здійснення не вимагає коригування податкового кредиту.

               Таким чином, позивач не повинен в січні 2002р. знімати з податкового кредиту ПДВ, виходячи із вартості незамортизованої частини основних фондів, які були придбані на підставі угоди купівлі-продажу від 29.12.1994р. та додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 29.12.1994р. та передані в подальшому в якості внеску до статутного фонду ТОВ "Виробничо-експлуатаційна компанія". Таким чином, донарахування Позивачу податкового зобов'язання в сумі 166 761 грн. та застосування штрафної санкції в частині виявлення заниження податкового зобов'язання на цю суму є неправомірним, а податкове повідомлення - рішення є необгрунтованим та підлягає визнанню нечинним .

        Отже, правомірним є донарахування позивачу основного зобов'язання в сумі 79 981 грн. та застосування штрафної санкції, яка застосована до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., у розмірі 39 990,50 грн.

        Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, підстав для скасування постанови суду, колегія суддів не вбачає.

         Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                   З огляду на вищенаведене, керуючись ст.  ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1ст. 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів  -

                                      У Х В А Л И Л А :

      Апеляційні скарги  акціонерного товариства «Барвінок» та державної податкової інспекції у м. Полтава залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Полтавської області від 14 березня 2007 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

          Повний текст ухвали виготовлений 3 вересня 2007 року.

                             Головуючий                              Сіренко О.І.

                             Судді                                          Григоров А.М.

                                                                                Мельникова Л.В.