Постанова № 976897, 12.09.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                  Справа № 22-а-1146/07

Категорія - про визнання нечинним

податкового повідомлення-рішення

Головуючий 1 інстанції -  Яризько В.О.

Доповідач – Мельнікова Л.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   12 вересня 2007 року колегія  суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді -  Мельнікової Л.В.,

суддів:  - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі – Спесивцевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року по справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Санаторій «Рай-Оленівка» до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,  -

В с т а н о в и л а:

У березні 2007 року закрите акціонерне товариство «Санаторій «Рай-Оленівка» (далі – ЗАТ «Санаторій «Рай-Оленівка») звернулось до суду з позовом, яким просить скасувати податкові повідомлення-рішення  Харківської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Харківської ОДПІ) № 0000952330/0 від 14 березня 2007 року про донарахування земельного податку в розмірі 58 830, 09 грн., в т.ч. 53481, 90 грн. основного платежу та 5348,19 грн. штрафних санкцій, як такі, що суперечать чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

Постановою господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.  Скасовано податкове повідомлення-рішення  Харківської ОДПІ  № 0000952330/0 від 14 березня 2007 року.

Стягнуто з державного бюджету на користь ЗАТ «Санаторій «Рай-Оленівка» суму судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

У поданій апеляційній скарзі Харківська ОДПІ  з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального  права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Санаторій «Рай-Оленівка» відмовити.

У судовому засіданні представник Харківської ОДПІ підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

            Позивач в свої запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року скасуванню,  оскільки постановлена з порушенням норм матеріального права, що, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202  Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування судового рішення.

Судом встановлено, що 05 березня 2007 року Харківською ОДПІ був складений акт перевірки ЗАТ «Санаторій «Рай-Оленівка» № 770/23-02648538 виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємством позивача за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року,  за результатами якої податковим повідомленням-рішенням Харківської ОДПІ  від 14 березня 2007 року за № 0000952330/0  позивачу було донараховано суму земельного податку в розмірі 53.481,90 грн. (за період з 25 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року – 38.270, 26 грн. та  за період з 01 січня 2006 року по 26 березня 2006 року – 15.211, 64 грн.) та застосовані штрафні санкції у розмірі 5.348,19 грн. 

ЗАТ «Санаторій «Рай-Оленівка» є платником податку на землю, має в користуванні землі площею 49 га (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований рішенням Харківської районної Ради народних депутатів від 05 жовтня 1997 року за № 853). Цільове призначення земельної ділянки – організація санітарно-курортного відпочинку.

Підприємством було нараховано податку на землю за 2006 рік у сумі 65.320,61 грн. (згідно уточненого розрахунку № 6167 від 23 березня 2006 року).

22 січня 2007 року підприємством були подані до Харківської ОДПІ уточнені розрахунки по податку на землю за 2004, 2005 та за період з 01 січня 2006 року по 26 березня 2006 року, якими було зменшено суму податку на землю в зв’язку з пільгами, які передбачені п. 3 ч. 1 та п. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року з наступними змінами та доповненнями.

За результатами перевірки Харківською ОДПІ було донараховано податку на землю за період з 25 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року – 38270, 26 грн.; за період з 01 січня 2006 року по 26 березня 2006 року – 15 211, 64 грн.,  з посиланням на те, що в 2005 та 2006 роках, відповідно до ст.  68 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст.  72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», застосовані лише до спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації хворих та бюджетних установ, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Наказ Міністерства охорони здоров’я від 01 жовтня 1998 року за № 289 «Про затвердження Переліку спеціалізованих санаторіїв з реабілітації хворих, які звільняються від сплати земельного податку» (в цьому Переліку визначений ДП «Санаторій «Рай-Оленівка») втратив чинність згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я від 24 травня 2005  року за № 227.

ЗАТ «Санаторій «Рай-Оленівка» є суб’єктом господарювання з приватною формою власності, не фінансується з державного або місцевого бюджетів.

Задовольняючи позовні вимоги  ЗАТ «Санаторій «Рай-Оленівка», суд першої інстанції, враховуючи положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату  за землю»  стосовно того, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами, крім цього Закону, які, на думку суду, кореспондуються з нормами ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» та ст. 1 Закону України «Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування», пришов до висновку про те, що закони про державний бюджет за своєю правовою природою не є законами з питань оподаткування, а пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може.

Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 27 листопада 2003 року, з наступними змінами та доповненнями, (ст. 68),  встановлено, що у 2005 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю», застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту».

 Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, з наступними змінами та доповненнями, (ст. 72),  встановлено, що у 2006  році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю», застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, закладів фізичної культури та спорту, а також спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 2 цього Кодексу, доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків.

Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статі бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов’язань для визначеного кола суб’єктів і звільнення окремих суб’єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.

Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин Закон України «Про плату за землю», не прийняв до уваги форму власності підприємства, а як слідство, неправомірно визнав правомірність застосування пільг по сплаті на землю, передбачених п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 12 даного Закону.

Крім того, відповідно до п.п. б п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, з наступними змінами та доповненнями, - дані  документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 цього Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує  суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами,  викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4  цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у  розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми  податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів,  установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу),  починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата,  та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання  таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від  контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої  суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості  податкових  періодів,  що  минули.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним застосування відповідачем штрафної санкції  в розмірі 5.348,19 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 205, ст. 207  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року по справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Санаторій «Рай-Оленівка» до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -  задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 29 травня 2007 року  - скасувати.

В задоволені позовних вимог  закритого акціонерного товариства «Санаторій «Рай-Оленівка» до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Постанова  апеляційного адміністративного суду  набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена  в касаційному порядку  безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України  протягом одного місяця.        

            Головуючий суддя  -                                                                                   Л.В. Мельнікова

            Судді                          -                                                                     З.Г. Подабайло

          А.М. Григоров

-

            Повний текст постанови виготовлений 17 вересня 2007 року.