Ухвала суду № 9770357, 02.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2432/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Т.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Умнової О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Зодчий»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПМП «Зодчий»звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 19.01.2009 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ПМП «Зодчий»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є безумовною підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Черкаси було проведено документальну перевірку на підставі направлення №287/23-0 від 09.12.2008 р., в результаті якої складено акт від 10.01.2009 р. № 15/23-2/22788939 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., в якому встановлено заниження ПМП «Зодчий»у вказаному звітному періоді податку на додану вартість на загальну суму 56982, 00 грн., в тому числі за серпень 2007р. на суму 20315, 00 грн. та за серпень 2008р. на суму 36667, 00 грн. Зокрема, те що в порушення п.п 7.4.2 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»підприємством за серпень 2007 р. віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за придбаний автомобіль у розмірі 20315, 00 грн., в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за серпень 2007 р. в розмірі 20315, 00 грн. та не включено до податкового зобов'язання продаж робіт, послуг TOB «Корпорація «Агросоюз»на загальну суму 200000 грн. в тому числі ПДВ на суму 33 333,33 грн. та TOB «Вікторія»на загальну суму 20000 грн. в тому числі ПДВ на суму 3 333,33 грн.

Разом з тим ПМП «Зодчий»25.12.2008 р. було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому включено до податкового зобов'язання ПДВ в сумі 36667, 00 грн. із продажу робіт, послуг TOB «Корпорація «Агросоюз»на загальну суму 200000 грн. в тому числі ПДВ на суму 33 333,33 грн. та TOB «Вікторія»на загальну суму 20000 грн. в тому числі ПДВ на суму 3 333,33 грн.

Отже, підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2007 р. у сумі 20315, 00 грн. та за серпень 2008 р. у сумі 36667, 00 грн.

ДПІ в м. Черкаси винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 р. № 000102301/0, яким визначено суму основного платежу з податку на додану вартість в сумі 56982 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 28491, 00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями ДПІ у м. Черкаси, ПМП «Зодчий»звернулись до суду з адмінпозовом та просять його задовольнити.

Черкаський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові. Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

В п. 4.1.ст. 4. ЗУ «Про податок на додану вартість»зазначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 7.3.1. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. (п.п. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

В порушення даної норми закону ПМП «Зодчий»за серпень 2007 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 20315, 00 грн. за придбаний легковий автомобіль MAZDA. Автомобіль отримано згідно видаткової накладної №РН - 31/08-7 від 31.08.2007 року та податкових накладних № 46 від 31.07.2007 р. ПДВ - 11666,67 грн. (віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2007р); № 53 від 08.08.2007 р. ПДВ - 8648,33 грн. (віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2007р.). В результаті даного порушення підприємством завищено суму податкового кредиту за серпень 2007 р. в сумі 20315, 00 грн.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що при винесенні рішення № 0000102301/0від 19.01.2009 р. ДПІ у м. Черкаси не враховано уточнюючий розрахунок від 25.12.2008 р. за грудень 2007 р. з огляду на наступне:

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

В п. 17.2 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи ПМП «Зодчий»були повідомлені про проведення документальної перевірки письмовим повідомленням від 14.10.08 р. №11444/23-215, яке отримано ними 26.11.08 р. Перевірка діяльності підприємства проводилась з 09.12.08 р. по 22.12.08 р. Термін перевірки продовжувався з 23.12.08 р. по 29.12.08 р. Період перевірки з 01.10.05 р. по 30.09.08 р. Уточнюючий розрахунок підприємством подано 25.12.08 р., що не входить в перевіряємий період. Таким чином, уточнюючий розрахунок може бути подано платником податків до ДПІ в будь-який час, але до початку перевірки контролюючим органом.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги приватного малого підприємства «Зодчий»- відмовити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2010 року

.