Постанова № 9770347, 01.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-1068/08/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Т.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П і Ф» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П і Ф» до Управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення від 22.10.2008 року № 306 про застосування фінансових санкцій у сумі 27840,12 грн. та пені у сумі 7567,24 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «П і Ф» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення від 22.10.2008 року № 306 про застосування фінансових санкцій у сумі 27840,12 грн. та пені у сумі 7567,24 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення від 22.10.2008 року № 306 не містить у собі підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме не зазначено яке саме порушення здійснено позивачем, також заперечує наявність у нього заборгованості у сумі 4036,01 грн., за яку застосовано санкції. Позивач вважає неправомірним застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, що є порушенням Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року» 16.03.2006 року. Крім цього, заперечує наявність недоїмки зі сплати страхових внесків до ПФУ станом на 15.04.2005 року та станом на час розгляду справи, тому застосування до нього штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені є безпідставним та неправомірним.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «П і Ф» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, а також при недоведеності обставин, які суд першої інстанції вважає доведеними, та просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПіФ» (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, 55) зареєстроване Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області 14.06.2001 року, код ЄДРПОУ 31503205, як суб'єкт підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником страхових внесків до управління ПФУ в Смілянському районі Черкаської області. За позивачем встановлено порушення законодавства за не своєчасно обчислені страхові внески за період з 20.04.2005р. по 07.07.2008р. та прийнято рішення №306 від 22.10.2008р. управляння ПФУ в Смілянському районі про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у сумі 27840 грн. 12 коп. та пені у сумі 7567 грн. 24 коп., які позивач зобов'язаний був сплатити протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення та перерахувати на рахунок відповідача, або оскаржити у встановленому ч. 13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача винесено відповідно до вимог законодавства, а тому викладені в ньому вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до виконання.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України, до якого застосовані фінансові санкції за несвоєчасне обчислення страхових внесків за період з 20.04.2005 року по 07.07.2008 року на підставі ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 9, ч. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІУ страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок нарахування, обчислення та сплата страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками визначається виключно зазначеним Законом. Обов'язок сплати страхових внесків та відповідальність страхувальників за порушення норм Закону, а також не виконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків здійснюється за принципами рівноправності.

У відповідності до ч. 1 статті 19 Закону № 1058-ІУ для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Також судом першої інстанції встановлено, що до позивача за несвоєчасну сплату страхових внесків застосовано фінансову санкцію у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 27840 грн. 12 коп. та пені в розмірі 7567 грн. 24 коп.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-ІУ якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1058-ІУ спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону № 1058-ІУ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Управлінням ПФУ в Смілянському районі направлено позивачеві рішення № 306 від 22.10.2008 року про застосування до позивача фінансових санкцій за не своєчасну сплату страхових внесків у вигляді стягнення штрафу у сумі 27840 грн. 12 коп. та пені у сумі 7567 грн. 24 коп. за період з 20.04.2005 року по 07.07.2008 року.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що станом на день розгляду спору заборгованість, визначена оспорюваним рішенням, позивачем не сплачена.

Проте, судом першої інстанції не було враховано довідок, виданих позивачу відповідачем про відсутність у нього залишку несплачених коштів до Управління ПФУ в Смілянському районі.

Крім цього, судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної постанови не було враховано норми Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" від 16.03.2006 N 3583.

Відповідно до статей 1, 2 вказаного Закону суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються".

Оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 2004 року та сплачує єдиний податок, то не сплачені окремо внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття не є заборгованістю.

Судом вказаний Закон України не був прийнятий до уваги під час розгляду справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачем не було належним чином виконано вимоги ст. 71 КАС України, а саме: не надано суду доказів, що спростовували б твердження позивача про те, що вказана в оскаржуваному рішенні заборгованість виникла починаючи з ІІ кварталу 2005 року, тобто з того часу, коли субєкти господарювання зобовязані були сплачувати суми внесків шляхом зарахування їх на особові рахунки відповідача.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального права та зроблено помилковий висновок про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «П і Ф» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П і Ф» до Управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення від 22.10.2008 року № 306 про застосування фінансових санкцій у сумі 27840,12 грн. та пені у сумі 7567,24 грн. задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду Українпи в Смілянському районі № 306 від 22.10.2008 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «П і Ф» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді штрафу в розмірі 27840,12 грн. та пені 7567,24 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович