Ухвала суду № 9770333, 01.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7991/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зарахування сплачених сум у рахунок бюджетного відшкодування наступних періодів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Таксосервіс» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зарахування сплачених сум у рахунок бюджетного відшкодування наступних періодів. Свої вимоги мотивує тим, що в акті ДПІ зазначено, що ВАТ «Таксосервіс» було придбано 10 автобусів ПАЗ-3204 на загальну суму 2979800,00 грн. в тому числі сплачено ПДВ 295923,94 грн., але сума ПДВ повинна дорівнювати 496633,33 грн. виходячи з загальної вартості автобусів Також в акті перевірки зазначено, що вказані автобуси придбані для надання послуг виключно з перевезення пасажирів у межах населеного пункту, а дані послуги згідно п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільнені від оподаткування податку на додану вартість, тому суми ПДВ з вартості вказаних автобусів не включаються до складу такого платника на підставі п.п. 7.4.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». З вказаним позивач не погоджується та зазначає, що придбані ВАТ «Таксосервіс» 10 автобусів зазначались не тільки для надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування, а також і для надання послуг з перевезення пасажирів на міжміських маршрутах та приватних перевезень, отже, сума податку на додану вартість була розрахована у відповідності до п.п.7.4.3. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», оскільки було відомо, що автобуси будуть використані як на міських, так і на міжміських маршрутах. З донарахуванням сум ПДВ не погоджуються, оскільки у вересні 2008 р. була подана декларація з ПДВ з розрахунком бюджетного відшкодування в сумі 283158 грн. У жовтні 2008 р. в поданої декларації з ПДВ між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту виникло позитивне значення 4589 грн. Таким чином, сума бюджетного відшкодування становить 278569 грн. Однак, вказана перевіряючим сума 278569 грн. не була включена до суми податкового кредиту ВАТ «Таксосервіс», внаслідок чого суми ПДВ нараховані за вересень-жовтень 2008 р. не були сплачені до бюджету не з вини ВАТ «Таксосервіс». Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005482320/0 від 19.12.2008 року Державної податкової інспекції у м. Чернігові. Зараховано суми податкового зобов'язання за вересень-жовтень 2008 року на загальну суму 17355,00 грн. та штрафні санкції за несвоєчасну сплату вказаних зобов'язань на суму 4748,00 грн. у рахунок бюджетного відшкодування наступних періодів. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до статуту здійснює діяльність з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів мікроавтобусами, автобусами та іншими транспортними засобами на підставі Ліцензії серії АВ № 324526, строк дії ліцензії з 07.04.2007 року до 06.04.2012 року.

ДПІ у м.Чернігові проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Таксосервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.09.2008 року по 31.09.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 931/23/03119718 від 16.12.2008 року, згідно якого перевіркою було встановлено, що в порушення п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року та п.п. 7.4.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можливо підтвердити відображене в актах ВАТ «Таксосервіс» у декларації за жовтень 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 278569,00 грн.; за порушення п.п. 7.4.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємству донараховано суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за вересень 2008 року в сумі 12766,00 грн.; за порушення п.п. 7.4.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємству донараховано суму ПДВ. яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2008 року в сумі 4589,00 грн.

На підставі вищевказаного акту ДПІ у м. Чернігові прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005482320/0 від 19 грудня 2008 року, за яким позивачу у звязку з допущенням вищевказаних порушень нараховано суму податкового зобовязання в розмірі 22103,00 грн, в тому числі 17355,00 грн. за основним платежем та 4748,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума ПДВ, заявлена для відшкодування ВАТ «Таксосервіс», розрахована у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»,а тому сума податкового зобов'язання за вересень-жовтень 2008 року за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 17355,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4748,00 грн. донараховано та застосовано відповідачем неправомірно, у звязку з чим позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення відповідача про зарахування суми податкового зобов'язання за вересень-жовтень 2008 року на загальну суму 17355 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вказаних зобов'язань на суму 4748 грн.. у рахунок бюджетного відшкодування наступних періодів, з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.5.1.13 п.5.1. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Всі інші операції з надання послуг по перевезенню пасажирів на митній території України, крім вищеперелічених, підлягають оподаткуванню у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Таксосервіс» здійснювало діяльність з пасажирських перевезень як у межах міста, так і на міжміських маршрутах.

Відповідно до п.п.7.4.3. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

У звязку з викладеним колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податок на додану вартість позивачу повинен був розраховуватись на підставі вищевказаної норми.

Крім цього, колегія суддів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту субєктами господарювання при придбанні основних фондів є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у звязку з придбанням транспортних засобів, можуть бути включені до податкового кредиту за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було встановлено здійснення позивачем пасажирських перевезень на міжміських маршрутах на підставі проїзних квитків, касових відомостей, звітів про використання РР, актів виконаних робіт та дорожніх листів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що автобуси не придбавалися позивачем для здійснення міжміських перевезень, оскільки в договорі на такі перевезення зазначено інші марки автобусів, які мають надавати зазначені послуги.

Проте, колегія суддів вважає таке твердження помилковим, оскільки відповідно до загального порядку формування податкового кредиту суттєве значення має саме факт використання придбаного транспорту на відповідних маршрутах протягом звітного періоду.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення вимог позивача.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович