Постанова № 9770328, 01.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-2735/09 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Атланта-Стор» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2008 року Приватне підприємство «Атланта-Стор» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення, на його думку, є такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки договір купівлі-продажу № 19/01-05 не передбачає надання товарного кредиту покупцю, натомість містить умову про відстрочення кінцевого розрахунку, у звязку з чим вважає донарахування валових доходів за 2006 рік неправомірним; позивачем у листопаді 2006 року не здійснювалося жодних господарських операцій, у звязку з чим вважає неправомірним донарахування валового доходу за 2006 рік та податку на додану вартість за листопад 2006 року; вважає, що податкові зобовязання з ПДВ по операціям, які здійснювалися на умовах поставки з відстрочкою платежу, виникали саме в момент переходу права власності на товар, у звязку з чим вважає неправомірним податкові зобовязання з ПДВ, які здійснювалися на умовах поставки з відстрочкою платежу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001062306/3 від 08.07.2008 року про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 648621,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001072306/3 від 08.07.2008 року про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 705550,80 грн., винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника Президента України, який підтримав апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року. За результатами перевірки складено акт від 27.11.2007 року № 871-23-6-33300488, яким встановлено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств» та п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки Приватним підприємством «Атланта-Стор» було занижено податок на прибуток на суму 432414,00 грн., занижено зобовязання з податку на додану вартість на суму 485942,00 грн., занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 13635,00 грн.

Позивач не погодився з вказаними повідомленнями-рішеннями та в порядку, передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскаржив його в апеляційному порядку.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2008 року № 0001062306/3 про донарахування податку на прибуток на суму 648621,00 грн., з яких 432414,00 грн. за основним платежем та 216207,00 грн. штрафна (фінансова) санкція та податкове повідомлення-рішення від 08.07.2008 року № 0001072306/3 від 08.07.2008 року про донарахування податку на додану вартість на суму 705550,80 грн., з яких за основним платежем нараховано 465822,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 239728,60 грн.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем по справі та ТОВ «Атланта - Ойл» (продавець та покупець відповідно) було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів №19/01-05 від 19.01.2005 року, предметом вказаного договору є продаж нафтопродуктів. За умовами зазначеного договору право власності на товари переходить від позивача до покупця з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі товару.

В подальшому між сторонами вищевказаного договору було укладено додаткові угоди, а саме: додаткову угоду № 2 від 31.12.2005 року, за якою договір № 19/01-05 було доповнено п. 6.6, згідно якого право власності на товар переходить в момент передачі товару ТОВ «Атланта-Ойл» на станції призначення; додаткову угоду № 3 від 01.03.2006 року; додаткову угоду № 4 від 01.04.2006 року та додаткову угоду №5 від 01.04.2006 року, за якою договір № 19/01-05 було доповнено п. 4.3, за яким покупцю було надано право здійснити оплату товару протягом 60 днів з дати прибуття вагоно-цистерн на станцію призначення покупця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів №19/01-05, укладений між позивачем та ТОВ «Атланта - Ойл» від 19.01.2005 р., не містить істотних умов договору про продаж товару в встановлених ч. 1 ст. 695 ЦК України, оскільки підприємствами взагалі не розглядалися питання щодо продажу товару в кредит, а тому вважає твердження відповідача, що поряд з продажем товару в межах договору купівлі-продажу, підприємством також надавались послуги з розстроченням платежу, є безпідставним. Крім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем в листопаді 2006 року не здійснювалися будь-які господарські операції з ПП ОСОБА_2, в тому числі не здійснювалось на його користь відвантаження бензину А-95 на суму 190169,61 грн. та зазначив, що донарахування суми ПДВ є неправомірним, оскільки під відвантаженням товару необхідно розуміти саме факт передачі права власності на товар.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 зазначеного вище договору купівлі-продажу нафтопродуктів право власності на товари переходить від позивача до ТОВ „Атланта - Ойл" з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі товару.

Додатковою угодою від 31.12.2005 року №2 зазначений договір було доповнено п.6.6, відповідно до якого право власності на товар переходить в момент передачі товару ТОВ „Атланта-Ойл" на станції призначення, а додатковою угодою від 01.04.2006 року №5 первинний договір було доповнено пунктом 4.3, який надає право покупцю здійснити оплату товару протягом 60 днів з дати прибуття вагоно-цистерн на станцію призначення покупця.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем за період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року було безоплатно надано ТОВ „Атланта-Ойл" послугу по відстроченню кінцевого розрахунку за товар (у вигляді товарного кредиту) на суму 1539485,50 грн.

Відповідно до п.1.11 п.п.1.11.2 п.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передання товарів у власність юридичним особам на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін підпадає під визначення товарного кредиту: товарний кредит товари, які передаються резидентом, або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Отже, умова по відстроченню кінцевого розрахунку за надані у власність товари підпадає під визначення комерційного кредиту в розумінні положень ст. 1057 Цивільного Кодексу України, оскільки з умов договору слідує, що момент оплати не співпадає з моментом передачі товару.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок відповідача про те, що позивачем за період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року було безоплатно надано ТОВ „Атланта-Ойл" послугу по відстроченню кінцевого розрахунку за товар (у вигляді товарного кредиту) на суму 1539485,50 грн.

Враховуючи зазначене вище підприємством було занижено валовий дохід декларацій з податку на прибуток підприємств за 2006 рік на суму 1539485,50 грн., чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ж/д накладної від 28.11.06 року №35832842 цистерною №73923823 було відвантажено бензин А-95 у кількості 62,7т на суму 190169,61 грн. (ПДВ 38033,92 грн.) в адресу ПП ОСОБА_2 (залізничний номер 1043) та імпортовано СП ЗАО „Славнефть-Старт" (Республіка Бєларусь) на підставі ВМД від 28.11.06 року № 3135664.

У наданій ПП „Атланта-Стор" до перевірки відомості по бухгалтерському рахунку №28 «товари на складі» за листопад 2006 року вказано, що позивачем був отриманий бензин А-95 у кількості 62,7т та завантажений у цистерну за №53923823 (документ рахунку № 28), який потім був переданий ТОВ „Атланта-Ойл" відповідно до акту приймання-передачі від 29.11.2006 року.

На підставі інших актів приймання-передачі за листопад 2006 року, які були надані ПП „Атланта-Стор" в ході проведення перевірки, було встановлено, що бензин А-95 у кількості 62,7т який завантажений у цистерну №73923823 не відвантажувався (не передавався) ТОВ „Атланта-Ойл". Відомість по рахунку №28 „товари на складі" за листопад 2006 року була сформована підприємством в ході проведення перевірки 07.11.2007 року, після проведення підприємствами відповідних коригувань. Станом на 01.12.2006 року залишки товарно-матеріальних цінностей (по зазначених операціях) не обліковувались.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем було занижено валовий доход декларації з податку на прибуток підприємств за 2006 рік на суму 190170, грн., чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11,3.1 п.11.3 ст. 11Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Додатковою угодою від 31.12.2005 року №2 до договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 19.01.2005 року 319/01-05 між ПП „Атланта-Стор" та ТОВ „Атланта-Ойл", зокрема її п.6.5, визначено: зобов'язання ПП „Атланта-Стор" з поставки вважається виконаними в момент передачі товару перевізнику на станції відвантаження, тобто датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) є дата відвантаження товарів перевізнику, а не в момент переходу права власності на товар.

Таким чином, колегія суддів вважає, що донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ є цілком правомірним.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про задоволення вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2008 року скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Атланта-Стор» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович