Ухвала суду № 9770184, 25.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 12/76/09 (2-а-11221/08) Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"25" травня 2010 р. м. Київ

Справа № 12/76/09 (2-а-11221/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Шевчук К.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2009 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БМХ Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомленнь-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белнефтехим» (далі позивач) звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомленнь-рішень №0000262320/0 від 26.02.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 1 422 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 711 грн.; №0000812320/3 від 01.10.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 348 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 174 грн.; №0000852320/3 від 01.10.2008року про зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 968 грн

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2009 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подали апеляційну скаргу, у якій просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволеннні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Службовими особами Відповідача було проведено виїзну перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белнефтехим» за період з 01.04.2006 року по 30.09.2007 року. За результатами вказаної перевірки було складено Акт № 569/23-616-32305906 від 13.02.2008 року, згідно якого виявлено порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем, а саме: включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без зазначення основних реквізитів податкової накладної номера свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та юридичної адреси.

На підставі вказаного акта Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262320/0 від 26 лютого 2008 року, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем в розмірі 1 422 грн. та застосувано штрафні санкції в розмірі 711 грн.

Внаслідок оскарження позивачем в адміністративному порядку цього податкового повідомлення-рішення до вищестоящих інстанції, Відповідач прийняли податкове повідомлення-рішення №0000812320/3 від 01.10.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем в розмірі 348 грн. та застосувано штрафних санкцій в розмірі 174 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000852320/3 від 01.10.2008 року, яким зменшено суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню у розмірі 968 грн.

Як вірно встановлено судом, Позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, які не містили юридичної адреси покупця та замість номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість покупця помилково вказано код ЄДРПОУ позивача.

Згідно з п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.5.1 .п 7.5 ст. 7 Закону № 168/97, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивачем було перерахувано кошти в оплату товарів на підставі платіжних доручень №852 від 24.04.2007 року, №1745 від 27.07.2007 року, №623 від 10.04.2006 року, №702 від 11.04.2007 року, від 19.04.2007 року, №611 від 06.04.2006 року, №489 від 19.03.2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності порушень у заповненні податкових накладних, однак звертає увагу на те, що вказаними діями не було завдано шкоди бюджету, а податкові відрахування були сплачені Позивачем у складі суми вартості товарів, які вони придбали.

Відсутність одного реквізиту не є підставою для визнання недійсною податкової накладної, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування вказаних податкових повідомлень рішень.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст виготовлено: 31.05.2010 року