Ухвала суду № 9769877, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 14/376 (2-а-12830/08) Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" травня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Данилової М.В.,

Бистрик Г.М.

при секретарі Паскаль Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинною постанови , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2008 року позивач - Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»звернувся до суду з позовом до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів, в якому просив:

- визнати нечинною постанову Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів від 07.11.2008 року № 001751/п про накладення стягнень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, позивачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позивачем зі споживачами укладаються договори, які не містять доступної, достовірної та необхідної інформації, у звязку з чим дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв обґрунтовано та в межах чинного законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2008 року Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів було винесено постанову № 001751/п, якою було постановлено за відсутності необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію застосувати до ВАТ «Укртелеком»штраф у розмірі 85 грн. (а.с. 8-9). Позивач не погоджується з даною постановою як такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, у звязку з чим оскаржив її у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Укртелеком»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №013450 зареєстровано у Шевченківській районній міста Києва державній адміністрації 15 грудня 1993 року, ідентифікаційний код 21560766.

Видами діяльності за класифікацією видів економічної діяльності згідно довідки №7870/07 є діяльність зв'язку; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; професійно-технічна освіта; послуги з організації подорожувань.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 6 Закону України «Про телекомунікації»визначає основні принципи діяльності у сфері телекомунікацій, серед них є такі принципи, як доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті; забезпечення доступу споживачів до інформації про порядок отримання та якість телекомунікаційних послуг; ефективність, прозорість регулювання у сфері телекомунікацій.

Згідно пунктів 2 та 4 статті 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року у справі № 12-рп/98, зазначається, що під терміном «законодавство»розуміється закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

З огляду на викладене, Типовий договір не охоплюється терміном «законодавство».

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що типові умови господарських договорів, затверджені Кабінетом Міністрів України чи уповноваженими ним органами виконавчої влади носять рекомендаційний характер.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач укладає договори про надання телекомунікаційних послуг зі споживачами, відповідно до Типового договору про надання послуг електрозв'язку, який затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13 липня 1999 року №10 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 серпня 1999 року. Даний наказ було винесено на виконання доручення прем'єр-міністра України від 06 березня 1999 року до Указу Президента України від 26 лютого 1999 року №219/99 «Про основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації», рішення спільної колегії Держспоживзахисту і Держкомзв'язку України та з метою удосконалення порядку надання послуг електрозв'язку.

Представники позивача у суді першої інстанції не заперечили наявності у договорах, які укладаються на основі Типового договору, посилань на Закон України «Про зв'язок», який на даний час втратив чинність, мотивуючи тим, що листом Державного департаменту питань зв'язку та інформатизації України Міністерства транспорту та зв'язку України від 23 січня 2006 року №302/2-03-27 вказується на використання Типового договору при укладенні та переоформленні договорів зі споживачами у теперішній час. У листі також зазначається, що порядок припинення надання телекомунікаційних послуг у зв'язку з їх не оплатою споживачем має відбуватись відповідно до вимог пункту ПО Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Відтак, суд першої інстанції встановив, що при укладенні договорів про надання телекомунікаційних послуг зі споживачами, позивач викладає їх зміст відповідно до умов Типового договору, і містить посилання на законодавство, яке втратило чинність з прийняттям Закону України «Про телекомунікації».

Посилання позивача на обов'язковість згаданого Типового договору, спростовується нормами чинного законодавства, оскільки згідно із статтею 179 Господарського кодексу України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позивач вправі конкретизувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг із споживачами та вносити інші умови до такого господарського договору, зокрема, щодо приведення у відповідність з Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

На підставі акту Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 08.04.2008 №00491 встановлено відсутність у Типових договорах про надання послуг електрозв'язку, які укладаються із споживачами необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо кінцевого терміну оплати заборгованості за телекомунікаційні послуги.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»до відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»постановою від 07 листопада 2008 року № 001751/п застосовано штраф у розмірі 85 гривень.

Враховуючи, що позивачем зі споживачами укладаються договори, які не містять доступної, достовірної та необхідної інформації, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв обґрунтовано та в межах чинного законодавства, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 28.05.2010 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді

<Текст >