Постанова № 9769691, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 13/256 (2-а-7006/08) Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г. Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" травня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Мельничука В.П., при секретарі Проказіні О.В., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2009 року у справі за адміністративним позовам Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»про стягнення податкової заборгованості у сумі 101470,82 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2008 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулась до суду з позовом до ТОВ «Дніпро-Вікторія», в якому просила:

- стягнути активи з ТОВ «Дніпро-Вікторія»в рахунок погашення боргу в розмірі 101470,82 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2009 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції змінити шляхом зміни її мотивувальної частини.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що штрафні санкції, застосовані до відповідача не передбачені законом України, а тому не можуть бути застосовані.

З приводу відмови в задоволенні позову колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, проте не погоджується з підставами відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Дніпро-Вікторія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2006 р.

На підставі вказаної перевірки складено акт від 04.08.2006 р. № 668-23-9-30407788, в якому зазначено порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р., згідно з яким видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Так, вищевказаним актом встановлено факт видачі коштів під звіт без повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами у розмірі 405883,30 грн.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Тому, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010572309/2 від 04.12.06 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 101470,82 грн.

У добровільному порядку вказана сума відповідачем до бюджету перерахована не була, у звязку з чим ДПІ у Оболонському районі м. Києва 02 липня 2008 року звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про її стягнення в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 238 ГК України зазначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України визначає адміністративно-господарський штраф, яким вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст. 241 ГК України).

Розглядаючи підстави нарахування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0010572309/2 від 04.12.06 р., необхідно виходити із загального правового принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним. І оскільки адміністративно-господарські санкції, до яких відносяться спірні нарахування штрафних санкцій, не є податковим зобовязанням, до даних правовідносин необхідно застосовувати ст. 250 ГК України.

Тобто, враховуючи зазначене, помилковими є міркування позивача щодо необхідності застосувати норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам», так як нарахування штрафних санкцій відбулось у відповідності до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки». І оскільки діяльність позивача у сфері ведення касових операцій у національній валюті в Україні є господарською діяльністю у відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України, а відтак штрафна санкція, яка визначена у згаданому Указі Президента України, є адміністративно-господарським штрафом, тому строк застосування таких санкцій повинен відповідати вимогам ст. 250 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів вважає, що звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови субєкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст. 250 ГК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним скасування податкового повідомлення-рішення № 0010572309/2 від 04.12.06 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 101470,82 грн., з підстав пропуску річного строку для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав того, що законодавець передбачив можливість застосування штрафних санкцій виключно на підставі законів України, так як вказана санкція передбачена ст. 239 ГК України, а Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 передбачено розмір такої санкції та порядок її застосування.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права в частині посилання на те, що до відповідача застосовано санкцію, яка не передбачена законами України, як на підставу відмови в задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку про зміну постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на те, що до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію, яка не передбачена законами України, як на підставу для відмови в задоволенні позову та вважати, що підставою для відмови в задоволенні позову є пропуск позивачем строків, передбачених статтею 250 Господарського Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2009 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2009 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2009 року посилання на те, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» застосовано штрафну (фінансову) санкцію, яка не передбачена законами України, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Вважати, що підставою для відмови в задоволенні позову є пропуск позивачем строків, передбачених статтею 250 Господарського Кодексу України.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова складена в повному обсязі 02.06.2010 р.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Суддя: О.В. Попович

Суддя: В.П. Мельничук

<Текст >