Ухвала суду № 9769639, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2/09 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Мельничука В.П., при секретарі Проказіні О.В., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовам Відкритого акціонерного товариства «Миронівське хлібоприймальне підприємство»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство»звернулось до суду з позовом до ДПІ Миронівському районі Київської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 29 серпня 2008 року № 0003062301/0 та № 0003052301/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав того, що відповідачем не доведено неправомірність віднесення позивачем валових витрат різниці в тарифі в розмірі 6,47 грн. з ПДВ за зберігання урожаю 2006 року та 5,60 грн. з ПДВ за зберігання урожаю 2007 року за 1 тонно-місце, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно відніс зазначену різницю до валових витрат та не порушив п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами виїзної планової перевірки ВАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року був складений акт від 22 серпня 2008 року № 227/23 - 1 24219855, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0003052301/0 від 29 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем з податку на додану вартість в сумі 14138,37 грн., в тому числі з податку на додану вартість в розмірі 9 425,58 грн. та 4712,79 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003062301/0 від 29 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем з податку на прибуток підприємств в сумі 16035,03 грн., в тому числі за основним платежем - 11781,93 грн. 4253,1 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів перевірки, однією із підстав визначення позивачу податкових зобов'язань є порушення останнім вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема п. 5.1. статті 5 в частині включення до складу валових витрат витрати на роботи, послуги, які в подальшому не використовуються в господарській діяльності платника. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позивачем завищено валові витрати в розмірі 47127,71 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся в розмірі 11 781,93 грн. і до завищення податкового кредиту в розмірі 9425,58 грн.

Відповідно до п. 3.1.2 акта, перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат з огляду на наступне.

Згідно договорів складського зберігання зерна від 04 жовтня 2006 року № 152 та від 27 листопаду 2007 року № 116, укладених між позивачем та Аграрним фондом, на складах позивача за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року зберігалося зерно продовольчої пшениці - об'єкт державного цінового регулювання.

Виходячи із змісту статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», держава здійснює державне цінове регулювання, встановлюючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни, тобто застосовуючи фіксований тариф.

Відповідно до підпункту 14.2.4 пункту 14.2. статті 14 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», якщо елеватор (зерновий склад, зерносховище) зберігає товар, який підпадає під визначення об'єкта державного цінового регулювання згідно із цим Законом, то тариф (ціна) на вартість такого зберігання не може перевищувати 0,5 відсотка від розміру мінімальної закупівельної ціни відповідного об'єкта цінового регулювання (за календарний місяць такого зберігання), якщо менша вартість не встановлюється постановою Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом першої інстанції, розмір плати за зберігання зерна урожаю 2006 року складав 3,50 грн. з ПДВ, за зберігання зерна урожаю 2007 року -4,37 грн. з ПДВ.

Відповідно до розрахунку тарифу на зберігання зерна за місяць по ВАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство», фактична вартість послуг за зберігання однієї тони зерна по підприємству складає 9,97 гривень без ПДВ, ПДВ - 1,99 грн., всього з ПДВ - 11,96 грн. При цьому, вартість послуг за зберігання однієї тони зерна за місяць для інших, ніж Аграрний фонд поклажодавців, складає за зберігання зерна урожаю 2006 року 9,97 грн. без ПДВ, за зберігання зерна урожаю 2007 року 9,97 грн. без ПДВ, що підтверджується відповідними договорами.

Оскільки, на думку відповідача різниця в тарифі в розмірі 6,47 грн. з ПДВ за зберігання пшениці урожаю 2006 року та в розмірі 5,60 грн. з ПДВ за зберігання пшениці урожаю 2007 року за 1 тонно - місце не приймає участі в господарській діяльності позивача та не є витратами за товари (роботи, послуги), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, то віднесення позивачем зазначеної різниці до валових витрат є порушенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток і, як наслідок, в порушення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було завищено податковий кредит в результаті чого занижені податкові зобов'язання позивача.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до статті першої Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Згідно статті 7 зазначеного Закону, суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснював витрати, пов'язані із оплатою праці, нарахуванням на заробітну плату, оплатою електроенергії, амортизацією, оплатою послуг сторонніх організацій (дезінсекція і дератизація складів), сплатою інших прямих та накладних витрат, які знайшли відображення у розрахунку тарифу на зберігання зерна по ВАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство».

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. ,

Згідно з п. 5.2 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 вказаного Закону, не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач здійснював фактичні витрати на зберігання об'єкта державного цінового регулювання в розмірі 9,97 грн. з ПДВ за одну тонну, що не заперечувалось сторонами. Зазначені витрати були документально підтверджені позивачем при проведені перевірки податковою службою. Будь-які приписи податкової служби з приводу поширення обмежень, визначених пунктами 5.З.- 5.7. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на зазначені розрахунки відсутні.

В акті, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення зазначено лише порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме «до складу валових витрат (рядок 4.1. Декларації з податку на прибуток) включено валові витрати на роботи, послуги, які в подальшому не використовуються в господарській діяльності платника».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не було надано суду доказів, які ж саме роботи та послуги не були використані в господарській діяльності платника (позивача) при зберігання об'єкта державного цінового регулювання за період, що перевірявся.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що витрати позивача, які відображені у складі тарифу на зберігання зерна на одну тонну - місце по ВАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство»є витратами, які пов'язані з підготовкою, організацією та веденням його господарської діяльності по зберіганню зерна, тобто є валовими витратами.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, відповідач не надав належних доказів неправомірності віднесення позивачем до валових витрат різниці в тарифі в розмірі 6,47 грн. з ПДВ за зберігання урожаю 2006 року та 5,60 грн. з ПДВ за зберігання урожаю 2007 року за 1 тонно - місце, як такої, що не приймає участі в господарській діяльності позивача та не є витратами за товари (роботи, послуги), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, і самого переліку витрат платника податку (позивача), то суд першої інстанції вірно дійшов висновку про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Миронівському районі Київської області від 29 серпня 2008 року № 0003062301/0 та № 0003052301/0.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 02.06.2010 р.

Головуючий суддя: Е.Ю. Швед

Суддя: О.В. Попович

Суддя: В.П. Мельничук

<Текст >