Ухвала суду № 9769545, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 17/61 (2а-12785/08) Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіУсенка В.Г,

суддів:Зайцева М.П. та Романчук О.М.,

при секретаріПогорілої О.М.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Егіда» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Егіда» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року Приватне підприємство «Консалтингова фірма «Егіда» (далі позивач, ПП «КФ «Егіда») звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва (далі суд першої інстанції) з адміністративним позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва): № 0003772310/2 від 29.09.2008 р., згідно з яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 396 387 грн., в тому числі: 270 676 грн. за основним платежем, 125 711 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0007662310/2 від 29.09.08 р., згідно з яким визначені штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток в сумі 9 627 грн. та № 0003782310/2 від 16.09.08 р., згідно з яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 324 810 грн., в тому числі: 216 540 грн. за основним платежем, 108 270 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2009 р. (далі оскаржуване рішення) адміністративний ПП «КФ «Егіда» задоволено частково, а саме: визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському р-ні м. Києва: №0003772310/2 від 29.09.08 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 35100 грн., в тому числі: основний платіж 23400 грн. та штрафні (фінансові) санкції 11700 грн. та № 0003782310/2 від 16.09.08 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28080 грн., в тому числі: основний платіж 18720 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9360 грн.

Крім цього, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «КФ «Егіда» - 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачем та відповідач дане рішення було оскаржено.

В апеляційній скарзі ПП «КФ «Егіда» просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у Печерському р-ні м. Києва просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському р-ні м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ПП «КФ «Егіда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складений акт перевірки від 14.04.2008 р. № 204/23-10/32382960.

На підставі зазначеного акту, ДПІ Печерському р-ні м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2008 р: №0003772310/0, згідно з яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 396 387 грн., в тому числі: 270 676 грн. за основним платежем, 125 711 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0003782310/0, згідно з яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 324 810 грн., в тому числі: 216 540 грн. за основним платежем, 108 270 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва прийняті такі ж податкові повідомлення-рішення №0003772310/2 від 29.09.08р та № 0003782310/2 від 16.09.08р .

Крім того, за результатами процедури адміністративного оскарження позивачу донараховані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток в сумі 9 627 грн. на підставі підпункту 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», про що ДПІ у Печерському р-ні м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення №0007662310/2 від 29.09.2008 р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, був саме висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що полягали в завищенні позивачем валових витрат на суму 1 082 700 грн., що призвело до заниження прибутку в сумі 1 082 700 грн., що підлягає оподаткуванню, та, як наслідок, до заниження податку на прибуток в сумі в сумі 270 676 грн., в тому числі, по періодах: 2006 рік (4 квартали) 107 107 грн., 1 квартал 2007 року 102 294 грн., півріччя 2007 року 128 575 грн., 9 місяців 2007 року 163 569 грн.

Відповідно, податковим органом при перевірці встановлено безпідставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від контрагента позивача - АТЗТ «Авіоніка», у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не повязані з господарською діяльністю підприємства в розмірі 216 540 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2006 року 14 665 грн., листопад 2006р. - 57 350 грн., січень 2007 року 27 725 грн., лютий 2007 року 13 755 грн., березень 2007 року 54 025 грн., квітень 2007 року 8 285 грн., травень 2007 р. 5 475 грн., червень 2007 року 7 265 грн., липень 2007 року 9 325 грн., серпень 2007 року 12 635 грн., вересень 2007 року 6 035 грн.

Перевіркою також встановлено, що у періоді, що перевірявся, з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, позивач здійснював оптову торгівлю на території України нафтопродуктами (бензином та дизельним пальним) (стор. 3 акту перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, зазначені висновки зроблені податковим органом щодо витрат, понесених у звязку з оплатою послуг, наданих позивачу за договорами, укладеними ним з АТЗТ «Авіоніка», а саме: договору № 12/05Н від 20.12.2005 року про надання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів; договорів спільного використання нежитлового приміщення № 3 від 01.03.2006 року та № 17 від 01.02.2007 року; договорів № 122 від 01.09.2006 року про надання послуг з юридичного супроводження угод купівлі-продажу та № 143 від 01.09.2007 року про надання юридичних послуг та договору № 12 від 04.01.2007 року про надання послуг з обслуговування оргтехніки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній до внесення змін і доповнень згідно з Законами України № 205-IY від 25.03.2005р. та № 398-Y від 30.11.2006р./, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Нова редакція підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 зазначеного Закону , визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в звязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору № 12/05Н від 20.12.2005 року про надання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів, укладеного з АТЗТ «Авіоніка», останнє провело роботи з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів на загальну суму 493 800 грн., про що зазначено в актах виконаних робіт № 2 від 30.11.2006р. та № 3 від 30.03.2007 р.

Позивачем проведено з АТЗТ «Авіоніка» розрахунки у зазначеній сумі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами в суді першої інстанції.

Як вбачається з акта № 2 від 30.11.2006 р. на суму без ПДВ 218750 грн. (ПДВ 43750 грн.), ПП «КФ «Егіда» отримало базу даних з 5-ти покупців нафтопродуктів, з якими протягом лютого - листопада 2006 року велась успішна прибуткова діяльність підприємства. Вартість інформації по одній компанії дорівнює 52 500 грн. (з ПДВ).

Згідно з актом № 3 від 30.03.2007 на суму без ПДВ 192750 грн. (ПДВ 38550 грн.) ПП «КФ «Егіда» отримало базу даних з 3-х покупців нафтопродуктів, з якими протягом листопада 2006 - січня 2007 року велась успішна прибуткова діяльність підприємства. Вартість інформації по одній компанії дорівнює 77 100 грн.(з ПДВ).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки та розрахунку доходу позивача від операцій з його контрагентами (долучений до матеріалів справи) , податковим органом в ході перевірки був проведений аналіз щодо прибутковості операцій з вищезазначеними покупцями, в результаті якого встановлено, що витрати по пошуку покупців значно перевищують доходи, отримані від продажу нафтопродуктів в зазначених в актах виконаних робіт періодах, а саме: витрати по пошуку контрагента ПП «Атланта» склали 43 750,00 грн., тоді як дохід від операції з цим контрагентом склав 13 958,84 грн.; витрати по пошуку контрагента ТОВ «Веста-Сервіс Хмельницький» становили 43 750 грн., тоді як дохід 37 115,17 грн.; витрати по пошуку контрагента ТОВ «Фірма «Агат» - 43 750 грн., тоді як дохід 29 574,13 грн., витрати по пошуку контрагента ТОВ «Атланта» - 64 250 грн., тоді як дохід 34 740,65 грн., витрати по пошуку контрагента ТОВ «Євростандарт» склали 64 250 грн., тоді як 29 494,64 грн.

Отже, різниця між витратами по пошуку контрагентів та доходу від операції з ними становила в загальній сумі 114 866,57 грн., а тому зазначені в актах виконаних робіт відомості про успішну прибуткову діяльність з запропонованими АТЗТ «Авіоніка» покупцями нафтопродуктів не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, з письмових пояснень фінансового директора АТЗТ «Авіоніка» ОСОБА_2, відібраних ВПМ ДПІ в Печерському р-ні м. Києва вбачається, що надання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів полягали в наданні повної інформації по потенційних клієнтах, які були відомі ОСОБА_2 завдяки його роботі на посаді директора в нафтовій компанії ТзОВ «Укрторг ЛТД», що в свою чергу свідчить про те, що жодних досліджень ринку нафтопродуктів АТЗТ «Авіоніка» не проводилось.

У розрізі наведених обставин, одного договору та актів виконаних робіт, складених між сторонами договору, в яких є посилання тільки на найменування покупців нафтопродуктів і вартість інформації по одній компанії, без розкриття змісту та обсягу послуг з дослідження ринків, в тому числі вищезазначених інформаційних послуг з обґрунтованим посиланням на їх вартість, є недостатнім, для висновку про наявність документальних підстав для віднесення таких витрат до складу валових.

За відсутності такої інформації, суд першої інстанції вірно вважає непідтвердженою виробничу необхідність понесених видатків від зазначеної господарської операції з придбання таких послуг з урахуванням того факту, що операції з продажу нафтопродуктів вищезазначеним покупцям є збитковими.

За визначенням п.1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком про завищення валових витрат від вказаної господарської операції за період 2006 року (4 квартали) -1 квартал 2007 року в загальній сумі 411 500 грн.

Неправомірним слід вважати також віднесення до складу валових, витрат на загальну суму 563 425 грн. за період 2006 року (4 квартали) - 9 місяців 2007 року від господарської операції з оренди нежитлових приміщень (зали для переговорів) за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 29Б, згідно договорів оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.03.06р. та № 17 від 01.02.07 року, укладених з АТЗТ «Авіоніка».

З актів виконаних робіт по зазначених договорах вбачається кількість годин користування залою, вартість однієї години та загальна вартість оренди. В загальному зали орендувались 1257 год. Факт розрахунку за послуги оренди податковим органом встановлено та не заперечується.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно погодився з позицією податкового органу про те, що зазначені акти не є достатніми документами, які беззаперечно підтверджують спірні валові витрати.

Колегія суддів також зазначає, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996-XIY. В іншому випадку, відповідно до вищенаведеного п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» до первинних документів такий обовязків реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

В спірному випадку, будь-яких документальних доказів, які б містили відомості про зміст та обсяг господарської операції з оренди зали з посиланням на мету користування приміщенням та інші обставини, які б свідчили про економічну доцільність та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю позивача суду не подано, в звязку з чим немає підстав вважати, що витрати по сплаті оренди за це приміщення пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Податковим органом при перевірці встановлено, що на підприємстві позивача працює дві особи (директор та головний бухгалтер), в тому числі 1 особа за сумісництвом (головний бухгалтер). Ким і з якою метою для цілей господарської діяльності орендувалась зала перевіркою на підставі відповідних документальних доказів не встановлено , реєстрація учасників переговорів на підприємстві не велась, не планувався зміст та теми переговорів.

Позивачем не спростовані належними документальними доказами висновки податкового органу з цього приводу.

Доводи позивача про те, що переговори містили конфіденційний характер не звільняють його від передбаченого пп. 5.4.2 п. 5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обовязку документального доведення зв'язку витрат придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, відсутність документально підтверджених витрат позбавляє платника податку права на віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат в сумі 93 600 грн. за період з 4 кварталу 2006 року 9 місяців 2007 року від операцій з інформаційно-консультаційних послуг правового характеру з посиланням на те, що такі витрати є надуманими і економічно необґрунтованими.

Так, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що послуги правового характеру, надані згідно договорів про надання юридичних послуг № 122 від 01.09.2006р. та № 143 від 01.09.2007 р., укладених позивачем з АТЗТ «Авіоніка» повязані з укладанням та юридичним супроводженням угод купівлі-продажу позивача з його контрагентами (покупцями). Надання таких послуг фактично мало місце, що підтверджується, окрім актів виконання послуг, перелік яких наведений в акті перевірки на стор. 17 та які долучені до матеріалів справи, самими угодами купівлі-продажу, яких понад 230, та які укладені позивачем з контрагентами протягом періоду, що перевірявся. Податковим органом встановлено при перевірці, як факт укладання таких угод купівлі-продажу, так і їх фактичне виконання сторонами таких угод, що випливає з додатку № 5 до акту перевірки, який містить перелік субєктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини із зазначенням періоду проведення господарських операцій з продажу нафтопродуктів, обсягу продажу та форми розрахунків (безготівкова).

За таких обставин, витрати, повязані з одержанням послуг правового характеру та юридичного супроводження угод купівлі-продажу (на суму 480 грн. з ПДВ за юридичні послуги по одній угоді) понесені позивачем для їх використання у власній господарській діяльності підприємства позивача, що здійснює оптову торгівлю пальним.

Такі послуги фактично отримані, оплачені позивачем грошовими коштами в загальній сумі 144 883,43 грн. з ПДВ та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами для їх використання у власній господарській діяльності позивача. Податкові накладні оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку, що доводи відповідача про те, що угоди є однотипними і не вимагають надання консультацій правового характеру не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із самих угод купівлі-продажу, оглянутих в судовому засіданні, такі угоди укладені з різними контрагентами, містять різний обсяг, ціну товару, що реалізовувався позивачем, а також різні базис поставки, станції призначення, тощо.

Умови договорів про надання юридичних послуг № 122 від 01.09.2006р. та № 143 від 01.09.2007р окрім підготовки та укладання угод купівлі-продажу, передбачають правову допомогу в організації контролю за виконанням таких угод, а також інші послуги, що відносяться до послуг правового характеру.

За наведених обставин, доводи відповідача про те, що такі витрати є надуманими необґрунтовані, а висновок податкового органу про завищення валових витрат на суму 93 600 грн., в тому числі: по періодах 2006 рік (4 квартал) 24800 грн., 1 квартал 2007 року 20 800 грн., півріччя 2007 року 34 800 грн., 9 місяців 2007 року 68 800 грн. безпідставний.

З огляду на викладене, визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 35 100 грн., в тому числі: основний платіж 23 400 грн. та штрафні (фінансові) санкції 11 700 грн. та податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28 080 грн., в тому числі: основний платіж 18 720 грн. та штрафні-фінансові) санкції 9 360 грн. неправомірне, в звязку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення в зазначеній частині № 0003772310/2 від 29.09.2008 р та № 0003782310/2 від 16.09.08р. /відповідно/ підлягають скасуванню.

Крім цього колегія суддів погоджується з висновком, що безпідставність віднесення позивачем до складу валових, витрат в сумі 14 175 грн., в тому числі по періодах: 2006р. (4 квартал) 4 725 грн., 1 квартал 2007 р. 4 725 грн., півріччя 2007 р 4 725 грн., 9 місяців 2007р 4 725 грн.

Такі витрати позивач повязує з одержанням послуг з обслуговування оргтехніки за договором №12 від 04.01.2007 р. , укладеним позивачем з АТЗТ «Авіоніка».

За умовами даного договору (п.2.1.,п.2.1.1.), виконавець АТЗТ «Авіоніка» взяв на себе зобовязання з обслуговування компютерної техніки, міні АТС та оргтехніки позивача шляхом надання щомісячно послуг з проведення поточної настройки компютерної мережі під користувача, установлення нової техніки, що купується замовником, робіт з перепрограмування міні АТС під користувача, надання поточних рекомендацій персоналу, навчання роботі з міні АТС, перевірки та діагностики компютерів тощо.

З актів здачі-приймання робіт, перелік яких наведений на стор.18 акту перевірки, та які долучені позивачем до матеріалів справи вбачається, що згідно з вищезазначеним договором виконавець - АТЗТ «Авіоніка» провів роботи з обслуговування, поточної настройки компютерної мережі та техніки під користувача, перепрограмування міні АТС ; навчання і надання поточних рекомендацій персоналу; вартість виконаних робіт становить 1890 грн. з ПДВ, а всього за даним договором за період з січня 2007 року по вересень 2007 року згідно з актами виконано робіт на суму 17 010 грн. з ПДВ

Перевіркою встановлено, що на балансі підприємства обліковується всього два компютера (додаток № 3 до акту ), руху основних фондів не було.

Також, вірно встановлено, що в спірному випадку, позивачем не спростовано належними документальними доказами доводи податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових, витрат в сумі 14175 грн., оскільки акти виконаних робіт, на які покликається позивач, не містять відомостей про обсяг господарської операції з посиланням на те, яка саме техніка налагоджувалась чи то установлювалась нова. Не спростовано позивачем доводи податкового органу про непідтвердженість фактичного придбання послуг з перепрограмування міні АТС, а також придбання послуг для налагоджування компютерної мережі, з огляду на те, що використання двох компютерів виключає таку можливість.

Відтак, як зазначалось вище, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні». В іншому випадку , у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

За змістом вищевикладеного п.п.7.4.1.п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

За наведених обставин, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту, сплачений в ціні послуг ПДВ в сумі 197 820 грн. (загальна сума завищення податкового кредиту 216 540 грн. 18 720 грн. (ПДВ від придбання юридичних послуг) = 197 820 грн.).

Отже, визначення податкового зобовязання з ПДВ за основним платежем в сумі 197 820 грн. згідно з оспорюваних податковим повідомленням-рішенням № 0003782310/2 від 16.09.2008 р. - правомірне.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, є обовязковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, коли податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання послуг не підтверджені документально для фактичного використання таких послуг в межах господарської діяльності позивача, що позбавляє, в свою чергу, платника відносити витрати з таких операцій до складу валових витрат, оскільки відсутність доказів на підтвердження факту реальності послуги виключає висновок про придбання такої послуги для використання у власній господарській діяльності.

Визначення штрафних (фінансових) санкцій, що мало місце у звязку з донарахуванням сум податкового зобов'язання платника податків, щодо правомірності якого (донарахування) судом зроблений висновок, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам законодавства з огляду на наступне.

Підпунктом 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року N 2181-III (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачено , що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Розрахунок фінансових санкцій з податку на прибуток, долучений до матеріалів справи, наведений податковим органом в розрізі періоду, в якому припадає недоплата, суми недоплати податку та відповідає вимогам підпункту 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону N 2181-III .

За таких обставин, визначення ДПІ штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 9 627 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0007662310/2 від 29.09.2008 р. та згідно податкового повідомлення-рішення № 0003772310/2 від 29.09.2008 р. в розмірі 114011 грн. (125 711 грн. 11 700 грн.). правомірне , як і правомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем ПДВ в сумі 98 910 грн. (108 270 грн. 9 360 грн.).

Крім цього, що стосується судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо присудження таких позивачеві, згідно положення ст. 94 КАС України з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги позивача та відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Егіда» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Г. Усенко

судді:М.П. Зайцев

О.М. Романчук

Ухвала складена в повному обсязі 01 червня 2010 року.