Ухвала суду № 9769542, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-2850/09 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіУсенка В.Г,

суддівЗайцева М.П. та Романчук О.М.,

при секретаріПогорілої О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Союзмаркет» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Союзмаркет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Союзмаркет» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «НВФ «Союзмаркет» (далі-Позивач) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року та позовні вимоги ТОВ «НВФ «Союзмаркет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі-Відповідача, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається нате, що при прийнятті рішення судом першої інстанції були порушенні норми матеріального та процесуального права.

Заперечень Відповідача на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, який зявився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Союзмаркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої було складено акт № 2831/23-04/33193497 від 31.08.2007 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (занижено податок на додану вартість на загальну суму 542, 00 грн.), підпунктів 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (занижено податок на прибуток на загальну суму 194096,00 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0006962304/0 від 06.09.2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 291 144, 00 грн. (в тому числі: 194 096, 00 грн. основний платіж, 97 048,00 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- № 0006972304/0 від 06.09.2007 року, яким Позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 813, 00 грн. (в тому числі: 542, 00 грн. основний платіж, 271,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив їх в адміністративному порядку до податкових органів.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2007 року № 6200/10/25-007 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга директора ТОВ "НВФ "Союзмаркет" - без задоволення.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 31.01.2008 року №333/10/25-114 скарга директора ТОВ "НВФ "Союзмаркет" задоволена частково: податкове повідомлення-рішення № 0006972304/0 від 06.09.2007 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0006962304/0 від 06.09.2007 року скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 250, 00 грн. та в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 125,00 грн.

Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 07.04.2008 року №3107/6/25-0515 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 31.01.2008 року № 333/10/25-114, залишені без змін, а скарга директора ТОВ "НВФ "Союзмаркет" - без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у перевіреному періоді з 19 жовтня 2004 року по 31 березня 2007 року здійснювало діяльність, пов'язану з виробництвом та реалізацією лакофарбної продукції - розчинника «Р-709». Необхідним компонентом для виготовлення розчинника є ефіро-альдегідна фракція (ЕАФ), яка придбавалася на спиртових заводах.

В акті перевірки вказано, що згідно з пояснювальною запискою директора ТОВ «НВФ «Союзмаркет», виробництво розчинника марки «Р-709» відбувалося згідно з технологічним регламентом товариства на даний вид продукції по ТУ У 24.3-2330401251-001-2003 року з використанням сировини ЕАФ та пропил-бутило-ацетат (ПБА). В процесі виробництва розчинника «Р-709»та для зберігання ЕАФ використовувались тарові місткості № 1, № 2, місткості № 3, № 4 використовувались при зберіганні готової продукції, в місткостях № 5, № 6, № 7 зберігалися компоненти для виробництва розчинника. В ході процесу розвантаження сировини, дозування компонентів та їх змішування необхідна участь 1-2 осіб. Для змішування, завантажувально-розвантажувальних робіт використовувалось насосне обладнання, яке зберігалось в закритому приміщенні площею 20 кв. м.

Відповідач стверджує, що інших підтверджуючих документів чи інших фактів того, що позивач дійсно здійснював або займався виробництвом розчинника «Р-709»для перевірки не було надано.

Судом першої інстанції встановлено, згідно з довідкою регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Полтавській області від 11.05.2006 року №1201/8/21-717, існуючі виробничі потужності позивача не відповідають схемі відповідно до технологічного регламенту для виробництва розчинника „Р-709", розробленого по ТУ У 24.3-2230401251-001-2003р. Умови зберігання та випуску фракції головної спирту етилового не відповідають вимогам Інструкції по прийманню, зберіганню, випуску, транспортуванню і обліку спирту етилового, затвердженої Міністерством харчової промисловості.

Як вбачається з акта перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил від 06.05.2006 р. № 15, складеного Державним підприємством «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», в звязку з відсутністю продукції, яка підлягає контролю, відбір зразків та випробування не проводилися (копія в матеріалах справи) через відсутність сировини.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 283/97-ВР, позивачем у IV кварталі 2004 року, у 2005 році та у І кварталі 2006 року до складу валових витрат включено витрати, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто відсутня господарська діяльність.

Колегія суддів погоджується з такою позицією.

Суд першої інстанції встановив, до перевірки не було надано документів, згідно з якими можна було б встановити, що території складу площею 20 кв. м, яка належить ПММ ВАТ «Полтавамаш» (договори оренди від 01.10.2004 року, від 10.01.2005 року, від 10.01.2006 року) достатньо для здійснення виробничого процесу по виготовленню розчинника „Р-709" та встановити наявність необхідних ємкостей для виготовлення розчинника „Р-709". Також, підприємством не було надано актів списання матеріалів, калькуляції виробництва та підтверджень, що для виробництва розчинника „Р-709" потрібно зусилля 2-ох осіб.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

В порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України № 283/97-ВР, позивач здійснював податковий облік приросту(убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів та відповідно до заниження валового доходу за 2004 рік на 26 500,00 грн., за 2005 рік на 585 900,00 грн., за І квартал 2006 року на 162 983,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, у лютому та у квітні 2005 року включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 541 грн. 66 коп. на підставі податкових накладних від 14.02.2005 року № 12 і від 22.04.2005 року № 31, отриманих від ТОВ „Парадіз" не вказано опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг), їх кількість (обсяг, об'єм) та ціну поставки без урахування податку на додану вартість.

Оскільки, позивач не надав належно допустимих доказів, які б підтверджували виготовлення продукції та правомірність включення до валових витрат, витрати, які не повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, то відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та приходить до висновку про правомірність донарахування відповідачем суми податку на додану вартість ТОВ «НВФ «Союзмаркет» та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки колегія судді апеляційної інстанції погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача порушень законодавства, то приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Союзмаркет» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Г. Усенко

судді:М.П. Зайцев

О.М. Романчук

Ухвала складена в повному обсязі 01.06.2010 року.