Постанова № 9769402, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4889/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: : Григорович П.О. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Стратегія Груп»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до Приватного підприємства «Стратегія Груп», за участю третьої особи: Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про припинення (скасування) державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2009 року Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту ДПІ) звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Стратегія Груп», третя особа: Дарницька районна державна адміністрація, про припинення (скасування) державної реєстрації.

Зазначали, що ПП «Стратегія Груп»з 09 лютого 2007 року (більше року) не подає до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва податкові декларації та інші документи податкової звітності згідно законодавства.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»просили скасувати державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2009 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з винесеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального, просить ухвалене рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім цього зазначив, що твердження позивача щодо неподання підприємством податкової звітності не відповідають дійсності, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтримання своїх вимог, жодного процесуального документу щодо розгляду справи в окружному адміністративному суді м. Києва підприємством не отримано та справа була розглянута за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що до позивача за порушення правил здійснення господарської діяльності правомірно застосована адміністративна господарська санкція у вигляді скасування державної реєстрації.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що ПП «Стратегія груп»зареєстроване Дарницькою районною у місті державною адміністрацією 26 жовтня 2010 року за №1065 107 0004 004230. Як платник податків та зборів підприємство зареєстроване 27 жовтня 2005 року, що підтверджується довідкою №2618 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту ДПІ).

Підпунктом 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII на платників податків і зборів (обовязкових платежів) покладено обовязок подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів).

Частиною 2 статті 38 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IVвстановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

В матеріалах справи міститься довідка ДПІ від 20 листопада 2009 року №50434/10/24-308, яка підтверджує відсутність у підприємства заборгованості із сплати податків, зборів, (обовязкових) платежів. Тобто, у відповідача не має жодних заборгованостей перед бюджетом.

Вказана довідка не підтверджує, а навпаки спростовує порушення податкового законодавства з боку відповідача. Це також підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.

Викладене свідчить про виконання відповідачем обовязків, покладених на нього Законом України «Про систему оподаткування».

Частиною першою ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписи ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України передбачають, що за порушеннявстановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом.

Згідно ст. 247 ГК України у разі здійснення субєктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порушив пп. 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», що спростовується наявністю в матеріалах справи довідки ДПІ про відсутність у відповідача податкової заборгованості по платежам до бюджету, яка свідчить про відсутність порушень законодавства з боку відповідача.

Разом з тим, судом не встановлено факту здійснення відповідачем діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу України»передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

З системного аналізу вищезазначених норм матеріального права вбачається, що податкова інспекція може заявляти даний позов виключно у звязку зі встановленням з боку субєкта господарювання правопорушень у сфері господарювання в якості застосування відповідної адміністративно-господарської санкції до цього субєкта.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на підставі направлення від 05 травня 2009 року №372 виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проводилась позапланова перевірка ПП «Стратегія Груп»за результатами якої складено акт від 15 травня 2009 року №2480/2305/33779777, яким виявлено порушення, зокрема, п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III(далі по тексту Закон № 2181-III) та зобовязано підприємство сплатити штраф у розмірі 170 грн. за неподання декларацій по податку на додану вартість за кожний період.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва видало податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2009 року №0001862305/0, №0001872305/0 та №0001882305/0 визначено суму податкових зобовязань ( з урахуванням штрафних санкцій).

Отже, до відповідача одночасно за одні і ті ж, неправомірні, на думку позивача, дії було накладено дві адміністративно-господарські санкції, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що суд першої інстанції фактично прийняв рішення про скасування реєстрації субєкта підприємницької діяльності на підставі довідки ДПІ від 14 квітня 2009 року згідно з якою відповідач з 09 лютого 2007 року не подає до державних податкових органів та інших державних органів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Проте, колегія суддів вважає, що факт вчинення порушення, на яке посилається позивач та суд першої інстанції, не є доведеним через відсутність в матеріалах справи належних і допустимих його доказів.

Відповідно до принципу офіційного зясування всіх обставин у справі (ч. 4 та ч. 5 ст. 11 КАС України) у разі недостатності доказів суд пропонує особам, які беруть участь у справі, надати додаткові докази.

Проте, інші докази, крім наявних у справі, судом першої інстанції не витребовувались, а позивачем не були надані.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був повідомлений про час та дату розгляду справи. Розгляд справи відбувся без участі відповідача. Факт направлення повістки про виклик відповідача до суду не підтверджений документами наявними у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності особи, які беруть участь у справі, надають докази, необхідні для підтвердження факту на який вони посилаються у своїх вимогах чи запереченнях.

З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про права, свободи, інтереси та обовязки відповідача суд першої інстанції розглянув справу без його участі та фактично не забезпечив право відповідача на свободу в наданні ним доказів по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач не надав до суду всіх необхідних для правильного вирішення справи доказів, а суд першої інстанції неповною мірою зясував обставини, які мають значення для справи та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Стратегія Груп» задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:< Текст >